Обіймаючи небо: на Дніпропетровщині згадали легендарного льотчика

Нещодавно виповнилося сто років від дня народження двічі Героя Радянського Союзу, визволителя Дніпропетровщини – Павла Тарана. У ювілей льотчика в міському народному історико-краєзнавчому музеї Покрова представили експозицію, присвячену легенді неба.

НЕПРОСТІ БУДНІ

Про людину, яка надзвичайно любила свою землю, розповів двоюрідний брат Павла Тарана, ветеран війни, Почесний громадянин міста Андрій Череп. Пам’ять про легенду неба жива не лише серед молодого покоління Таранів, але й серед земляків, які вшанували уславленого льотчика, що про­йшов війну від Фінської до Берліна, виконавши головне завдання – звільнити рідний край.

Простий сіль­ський хлопчина із селища Шолохове, що на Нікопольщині, Павло Таран з дитинства мріяв про небо. Після закінчення фабрично-завод­ської школи поринув у мирне будівництво Нікопольського Південно-трубного заводу. Увесь вільний від виробництва час проводив на курсах пілотів при Нікопольському аероклубі. Проходив пішки 6 км, аби разом з товаришами, поряд з інструктором Миколою Забойченком, навчитися керувати «залізним птахом».

А далі було Качинське авіаучилище, про яке пізніше писав: «Пишаюся, що отримав путівку в небо в школі, котра виховала прославлених льотчиків». Вона відкрила йому небо, а також непрості військові будні. Фінська війна стала бойовим хрещенням для 23-річного бомбардувальника, сміливість і відчайдушність якого були відзначені орденом Червоної Зірки. Під час Великої Вітчизняної Павло Таран був командиром ескадрильї 5-го гвардійського авіаційного полку 50-ї авіаційної дивізії. Льотчики здійснили 1114 нічні бойові вильоти, скинули 1671 бомбу. Лише з квітня 1945-го під командуванням Тарана 240-й гвардійський бомбардувальний полк виконав 190 бойових вильотів. 2 травня 1945-го Павло вирушив в останній 386-й виліт над Берліном, беручи безпосередню участь у вирішальному бої війни. У його нагородному листі зазначалося: «Екіпажем знищено: складів з боєприпасами – 13, складів з пальним – 17, залізничних цис­терн – 23, залізничних ешелонів – 31, автомашин з вантажем – 48, переправ і мостів – 7. У повітряних боях і на аеродромах знищено 23 літаки ворога».

ЗУСТРІЧ ­ГЕРОЇВ

Після війни Павло Таран закінчив Військову академію Генерального штабу. Опановував нову авіаційну техніку – реактивні надзвукові літаки. Завдяки своїй професії довелося йому побувати й на Північному полюсі, й на Далекому Сході. Павло Анд­рійович закінчив службу в 1979-му в званні генерал-лейтенанта авіації, продовжував бути в строю консультантом оборонного конструкторського бюро ім. Туполєва. Він узяв участь у зустрічі 20 героїв Другої світової війни, що відбулась у Сполучених Штатах. Напевне тоді всі вперше дізналися про його родину – частину життя, яку не афішував широкому загалу. Потім були й тяжкі часи для легендарного ветерана.

В газеті «Мос­ковський комсомолець» сенсацією вибухнула стаття про героя, якого через поважний вік лікарі відмовляються шпиталізувати. До шпиталю ім. Мандрико живу легенду влаштували друзі – генерал-лейтенант Хомченко, генерал-лейтенант Потєхін. Після складної травми операцію на нозі йому робили саме тоді, коли урядовці готувалися до показового польоту на бомбардувальнику «Павло Таран». Ця подія витіснила решту, затьмаривши долю уславленого пілота. Після операції стан Павла Андрійовича погіршився, а 14 вересня 2005-го на 89-му році життя володар найвищих відзнак та нагород здійснив свій останній політ… душею на Батьківщину.

ОКСАНА СІЗОВА