Маловідомі туристичні місця Дніпропетровщини (Фото)

При згадці про Дніпропетровщину, багато хто згадує місто, відомі пам’ятники культури, музеї, набережну та церкви. Але є у нас і дуже цікаві, але не «розкручені» місця, які можуть стати цікавою родзинкою у вашому туристичному маршруті.

Шолоховський (Токовський) водоспад

Цей каскадний водоспад, більш відомий у народі як «Червоні камні» – одне з найкрасивіших місць у Дніпропетровській області. Оазис, що розкинувся серед мальовничих пагорбів, щороку приваблює безліч туристів. Довжина водоспаду якого близько 14 метрів, відвідувати його найкраще навесні, коли бурхливі потоки особливо повноводні. Водоспад складається не тільки з каскадів, висота яких сягає півтора метра, але також порогів, і гранітних «ванн», що є його родзинкою. Неподалік від водоспаду розташоване також мальовниче озеро.

Історія

У радянські часи водоспад могли навіть знищити! Свою назву – «Червоні камені», він отримав тому, що гранітні породи, серед яких протікає водоспад, мають характерний червонуватий відтінок. Раніше в цих місцях розташовувався каменедробильний завод, знайти сліди вироблення можна і сьогодні. Добутий тут граніт використовувався для спорудження багатьох будівель. Наприклад, їм облицьовувались московські мости і відомі станції метро. Через підривні роботи, які велися під час видобутку каменю, водоспад постраждав. А рідкісні рослини, які виростали в цій місцевості, шкода, вже зникли. Знаходиться ця чудова гідрологічна пам’ятка природи в 55 км від Нікополя і в 100 км від Дніпра

Сховані скарби

Але окрім прийняття природних гідромасажних ван, туристи тут шукають таємничі скарби. Згідно легенди, камені, які оточують водоспад, утворилися з намиста кіммерійської принцеси Таміріс, яка кинула його в річку, тікаючи від скіфів. Намистини перетворилися в камені, які і зупинили ворогів принцеси. А от дослідники стверджують, що ці водоспади з’явилися тут ще за часів мезозойської ери, тобто більше 60 мільйонів років тому. А знаменитий отаман Петро Калнишевський, якщо вірити легенді, саме тут сховав свої скарби – 150 тисяч сріблом, виручені за продаж коней. Тому і називають цей водоспад іноді ще і Калнишевським.

Водоспад «Біле каміння»

Ще один водоспад на Дніпропетровщині знаходиться на порогах річки Інгулець у Кривому Розі. Вода падає з висоти чотириповерхового будинку – близько 12 метрів.  Сходи водоспаду з каміння майже завжди покриті білою піною води. Унікальне диво природи утворилося на початку 30-х років минулого століття, після того як побудували Карачуновське водосховище.

Основа водоспаду -це гранітна порода, яка виходить назовні. Поруч з водоспадом є залізничний міст через Інгулець. Це, до речі, найвищий міст Криворізького басейну. Його висота – 53 метри, довжина – понад 160 м.

Костел святого Миколая

Напередодні свята «українського Санта Клауса» доречним буде відвідати Костел святого Миколая. Це костел у Кам’янському вважається найбільшим у Південній Україні. Будівництво Кам’янського костелу, складеного з жовтого київської цегли і розрахованого на одночасне відвідування п’ятисот прихожан, тривало більше двох років і завершилося в 1897 році. Його побудували за проектом польського архітектора Маріана Хорманського для католиків, які працювали на металургійному заводі у місті.  На найпочеснішому місці у вівтарній частині костелу стоять фігури святі Микола і Варвара. Фігура св. Миколи, як і фігури святих Казимира, Варвари і Антонія, є специфічними поліхромними скульптурам, розписаним срібло- і золотовмісними фарбами (“золотий лак”).

Також є тут і вирізана з липи фігура Ісуса Христа на хресті. Розп’яття розташоване в центрі різьблений дерев’яної вівтарної частини, яка своїми обрисами повторює обриси вежі костелу. Готичні форми собору, дві його 33-метрові вежі красою і величчю вражають не менше, ніж середньовічні костели Польщі чи Західної України. А з висоти пташиного польоту костел Святого Миколая виглядає, ніби хрест латинської форми. З 1999 року настоятель костелу – монах-капуцин Блажений Суска.

Пороховий острів (Кодачек)

Острів Пороховий – Кодачек розташований біля правого берега Дніпра на Південній околиці міста в селі Старі Кодаки. Цей острів також називають Козацький, він же Козачковський, він же Індри – музей старожитностей.

Історія

Кодацький острів – це цілий музей різної давнини, бо він був весь покритий людськими кістками, кам’яними сокирами, молотками, старовинною зброєю різних епох. А військове відомство зробило тут перед Першою світовою свої склади, побудувало комору і будинок для охорони, через це багато археологічних цінностей було втрачено.  На острові виявлені дві стоянки доісторичної людини: перша – на верхній, гористій частині острова; друга – на самому березі Дніпра. Цікаво, що кожен другий камінь на острові Порохової – Кодачек покритий піктограмами козацької символіки, різноманітними написами. Є тут і «камінь Сірка» та  барельєф змії. Є на острові кам’яна лежанка, відполірована колись спали на ній козаками і ченцями. До 90-х років 20 століття острів був закритий.

 Є версія, що частина острова на південь від капонірів – це величезна братська могила, в природному розломі, присипаному вибухами. Скоріше не версія, а продовження легенди про те, що ту регулярно швартувалися баржі в кінці 30-х років минулого століття. Кажуть, живий ще підривник, який брав участь у створенні легенди.

 У більш пізні радянські часи військові щось зберігали або ховали на острові. Ніякої достовірної інформації немає, але острів був закритий до 90-х років. Також ходили чутки  про «будинок розпусти» для державних функціонерів. Бордель не бордель, але в сторожку на острові держдіячів, схоже, дійсно привозили «розслабитися». Зараз від цього будиночка зберігся тільки фундамент.

Наразі, металошукачі нічого особливого не виявляються, – автоматні гільзи, іржаві контейнери, шматки інструментів. Мабуть, небанальна історія острова вимагає особливого дослідницького підходу.

Поповий мис з кладовищем

Попов мис – розташований по лівому березі Самари і селищі Рибальське на Ігренському півострові Дніпропетровської області. Довжина мису 1,3 км, ширина – від 120 до 230 метрів.

У центрі Попового мису розташований великий занедбаний цвинтар. Збережені надгробки, переважно кінця 19 століття. Практично всі могили розкопані. Багато могильних каменів сповзли в ями розкопів. Цікаво, що грані пам’ятників ретельно оброблені, а написи на пам’ятниках неакуратні і безграмотні. Складається враження, що надгробки виготовлялися в майстерні, а епітафії вирубувалися дилетантами, наприклад родичами покійних. Метрів за п’ятдесят від сучасної дороги досить великий курган. Канава, що розсікає насип кургану, розкриває плити кромлеха. На відміну від цього розкопу, причини появи багатометрових траншей на кладовищі і галявинах мису незрозумілі.

Руїни Кодацької Фортеці

В селі Старі Кодаки Дніпропетровської області знаходяться руїни старої Фортеці. Вона була побудована поляками на високому правому березі Дніпра французьким інженером Г. Левассером де Бопланом. Заснована в червні 1635 року, але вже в серпні 1635 року була захоплена і зруйнована українськими козаками на чолі з І. Сулимою (за що він незабаром був страчений у Варшаві).

У 1639 року поляки знову відбудували фортеця і ще більше її зміцнили. Але у вересні 1648 року під час національно-визвольної війни вона знову була взята козацькими загонами під командуванням полковника Г. Нестеренка. На честь цієї події в 1910 році тут було встановлено обеліск . У 1656 р в фортеці помістили Лоцманську варту, яка проводила через пороги купецькі судна. У 1699 р в фортеці побував Петро I, а в 1709 р за його наказом фортеця було закрито.

Особливості

Назва “Кодак” в перекладі з тюркського означає “поселення на горі”. Кодацька фортеця – не тільки яскравий зразок фортифікаційної споруди 17 ст., але і пам’ятник боротьби українського народу за самостійність. Вона була земляною фортецею староголандського типу – чотирикутник з виступаючими по кутах бастіонами. Її оточували високі вали і великий рів, через який у воріт було перекинуто підйомний міст. Козаки встановили на валах палісад, а рови оточили рогатками і загостреними кілками. В даний час збереглася тільки частина кріпосного валу. Однак звідси відкривається прекрасний вид на річку Дніпро, і тому тут часто проводяться різні етно- і козацькі заходи.

Підготувала Дарина Сухоніс

за матеріалами Інтернет-джерел