Як відродити «Петриківку»?

У другій половині 20-го століття в історичних осередках народного мистецтва України розвивалося понад 350 підприємств галузі. Серед яких 30 – державного концерну «Укрхудожпром», що виготовляли художні вироби в промислових обсягах; 30 підприємств Художнього фонду Спілки художників України, що спеціалізувалися у створенні авторських виробів; понад 300 підприємств, що діяли у міністерствах лісового та сільського господарства. Вони успішно реалізували продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках, експортували у понад 35 країн світу. В колективах виростали покоління талановитих майстрів, розвивалися Великі народні художні традиції.

Масштабна руйнація

За останні 20 років в Україні, не витримавши економічних труднощів,  зупинилося по над 95% підприємств народних художніх промислів. У тому числі на Дніпропетровщині –  фабрика «Петриківський розпис»  державного концерну «Укрхудожпром ». Вона діяла з 1958 по 2005 р. А також «Експериментальний цех» Художнього фонду спілки художників України, який діяв  з 1971 по 1998 р.

Поряд з тим значного поширення в Україні набуло  виготовлення ерзац – сувенірної продукції та різного роду «кітчу» підпільними виробниками. Внаслідок цих процесів важлива галузь національної культури звузилася до критичної межі виживання та знаходиться під загрозою зникнення.

На сьогодні в Україні, серед поодиноких підприємств галузі, що змогли вистояти в умовах значних труднощів, зберегти кадри, творчий актив майстрів, унікальні надбання художніх традицій та технологій своїх осередків та матеріально – технічну базу, можна назвати Центр народного мистецтва «Петриківка » в Дніпропетровській області та «Косівський художньо-виробничий комбінат» в Івано-Франківській області. Серед головних об’єктивних причин, що обумовили існуючі  гострі проблеми галузі слід зазначити:

• Значне тривале падіння купівельної спроможності споживчого ринку на художні вироби.
• Постійне зростання вартості енергоносіїв, комунальних послуг, сировини, художніх матеріалів та  інших виробничих витрат.
• Засміченість споживчого ринку, закладів торгівлі сувенірною продукцією незареєстрованих (підпільних) виробників.
• Несприятливе для галузі податкове законодавство. Відсутність впродовж 20 років дієвої державної політики підтримки народних художніх промислів.
• До сьогодні у державному реєстрі з видів економічної діяльності не існує навіть коду даного виду творчо-виробничої діяльності, в зв’язку з чим  державний реєстратор при  реєстрації суб’єктів народних художніх промислів вимушений вказувати код 16.29 (виробництво інших виробів з деревини. Виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння.) У державній статистиці галузь народних художніх промислів також не включено. Внаслідок чого на місцях, при реєстрації  підприємств галузі та їх звітності статуправління приписують їх до інших галузей-(деревообробної чи іншої промисловості),що унеможливлює об’єктивне висвітлення стану галузі та її моніторинг.

У зв’язку з вищезазначеними причинами проблеми галузі, що накопичувалися впродовж багатьох років, досягли сьогодні критичної межі.

У сучасних умовах, поки ще не відійшло покоління провідних фахівців, можливо змінити стан народних художніх промислів, забезпечити їх збереження та умови для подальшого відродження та розвитку.

Якщо цього не зробити сьогодні, негативні процеси набудуть незворотного характеру. Після чого відродити цей культурний шар буде так же важко ,як і втрачений родючий шар землі,  для цього потрібна буде не одна зміна поколінь та значні зусилля держави та суспільства.

Найбільш гострою проблемою збереження та розвитку галузі, що потребує першочергового вирішення, є підтримка місцевого виробника – носія цієї унікальної галузі національної культури.

Враховуючи обмежені можливості держбюджету, сучасний критичний стан галузі оптимальним вирішенням існуючих проблем було б надати галузі  можливість самій заробити на власне відродження.

З цією метою доцільно надати підприємствам народних художніх промислів та іншим виробникам галузі, що діють в історичних осередках народного мистецтва, податкових канікул терміном на 7-10 років.

Прийняття такого рішення на державному рівні забезпечило б вирішення  найбільш гострої з сучасних проблем галузі – підтримки місцевого виробника, а також сприяло б вирішенню ряду наступних проблем:

 – легалізації незареєстрованих виробників та усуненні нездорової конкуренції на споживчому ринку художніх виробів між незареєстрованими та легально діючими виробниками.

  – зростанню зайнятості, рівня заробітної плати народних майстрів, підвищенню престижу їх професії, та рівня соціального захисту.

– державному захисту, відродженню та розвитку в Україні історичних осередків народного мистецтва – унікального явища національної культури та однієї з базових напрямів розвитку  туристичної галузі в Україні.

На сьогодні назріла гостра потреба створити єдиний державний реєстр носіїв  народних художніх промислів України, куди включити діючі підприємства галузі, а також народних майстрів, що діють саме в історичних осередках народного мистецтва України. Такий реєстр забезпечить можливість з боку держави здійснювати в сучасних умовах їх захист та необхідну адресну законодавчу підтримку.

Пропонується створити фахові обласні експертні ради з провідних фахівців галузі чисельністю 5-7 чоловік. На підставі рекомендацій таких експертних рад при облдержадміністраціях, приймати рішення про включення до відповідного державного реєстру, та надавати статус суб’єкта народних художніх промислів України.

У зв’язку з вище зазначеними пропозиціями доцільним було б внести відповідні зміни до затверджених постановою КМ України від 13 березня 2002 року № 283 «Положення про художньо – експертну раду з народних художніх промислів», а також «Порядок надання статусу підприємства народних художніх промислів».

Як зберегти галузь 

Забезпечити збереження історичних осередків народного мистецтва та народних художніх промислів України можна лише за умов фахової законодавчої державної підтримки, створення самодостатньої  моделі розвитку галузі, що комплексно включає в собі три  найважливіші стратегічні  напрямки, зокрема:

1. Прийняття державних, обласних, місцевих програм їх збереження та розвитку. Створення державного фонду «Збереження та розвитку історичних осередків народних художніх промислів України».
2. Підготовка майбутньої зміни народних майстрів безпосередньо в творчому середовищі історичних осередків народного мистецтва, шляхом охоплення різних вікових категорій учнів , включно з створенням спеціалізованих середніх  учбових закладів (училищ), яку поступово розширювати по мірі розвитку потреб осередків.
3. Створення музеїв безпосередньо в історичних центрах народних художніх  промислів з метою  їх популяризації ,наукового дослідження , сприяння у вихованні майбутньої зміни, розвитку осередків та туристичної галузі в Україні.

                                                                              Матеріал підготував

                                                                         Народний художник України,

                                                         Заслужений майстер народної творчості України 

                                                 Голова ради Центру народного мистецтва «Петриківка»

Андрій Пікуш