Алла Гузовська: «Мистецтво парфумерії – це таємниця, казка, поезія»

У світі існує величезний вибір різноманітних парфумів. Аромати «відкриваються» на людині унікально, підкреслюючи її характер та уподобання. Парфумерна справа – це окрема наука, якою цікавиться та ділиться з іншими мешканка Кам’янського Алла Гузовська разом зі своєю колегою Аллою Беленко. У рамках клубу «Колекціонер», що діє при Центральній міській бібліотеці, вони проводять тематичні заходи. В ексклюзивному інтерв’ю «Вістям» керівниця клубу розповіла про історію парфумерії та особливості ароматів.

ЗАХОПЛИВА ПАРФУМЕРІЯ

– Пані Алло, розкажіть, будь ласка, коли ви зацікавились колекціонуванням парфумерних виробів? Чому вирішили збирати саме парфуми?

– Захопилася я цим мистецтвом, мабуть, років п’ять тому. Першим у колекції був французький парфум. Вирішила продовжити дану справу, бо це зараз дуже популярно. Моя колекція почала складатися з елітної європейської парфумерії 70-80-х років: «Мажі нуар», «Еліпс», «Кліма», «Ніна Річчі». Є парфуми, які були передані у спадщину. Мій дядя Дмитро працював шахтарем. Потім переїхав жити у рідне село Улянівку. Його дружина Ніна працювала ланковою, добре шила, обшивала все село. Дядя постійно дарував їй парфуми, які зараз є у моїй добірці: «Вечір у Львові», «Ландыш серебрис­тый», «Маска», «Лісова казка». Лекції про історію та особливості парфумерної справи ми проводимо разом із колегою Аллою Беленко. Вона також має чудову колекцію, яка нараховує близько 40 флаконів.

Пані Алла віддає перевагу вінтажній парфумерії. Вона вважає, що кожен флакон зберігає дотик своїх старих власниць. І можливо, серед них були відомі постаті. Від цього пані Алла відчуває якусь сумну ніжність. Флакони нагадують про швидкоплинність нашого життя. Є серед парфумів Алли Беленко відомий «Каменный цветок». Їх дарували Жаклін Кеннеді. Зазвичай вона, як і більшість колекціонерів, шукає вінтажні флакони на «блошиних» ринках, в антикварних салонах, на сайтах для колекціонерів. Пані Алла полюбляє старовинні речі – подобаються всі! І важкі, із гранованого кольорового скла, і витончено-кокетливі французькі флакончики.

УКРАЇНСЬКІ АРОМАТИ

– Ви вивчаєте історію парфумерії, походження цього ремесла. Пропоную поринути у ті часи. Де розробили перші парфуми та якими вони були?

– Парфуми – це таємниця, казка, поезія. Не дивно, що аромати супроводжують нас упродовж усієї людської історії. Слово «парфум» походить від латинської, що означає «через дим». Мистецтво їх створення започатковане в стародавній Месопотамії та Єгипті, а далі розвинене в Стародавньому Римі та Персії. Спочатку ароматні засоби викорис­товувалися під час богослужінь – пахощі мали умилостивити богів. Згодом, коли правителі почали ставити себе на одному рівні з ними і вести від них свій родовід, викорис­тання парфумерії було ознакою елітного походження. Але парфуми необов’язково були рідкими: деякі види олій змішували із жиром і отримували мазі. В Індії перевагу надавали ладану. У Лівані полюбляли кедрову олію, а в Китаї – мускус. У Стародавній Греції і Римі використання ароматів досягло рангу мистецтва. Особливо цінували в античності нотки фіалки, кориці й кедра.

Першим хіміком-парфумером, чиє ім’я залишилося в історії, була жінка родом із Месопотамії, яку звали Таппуті. У 2003 році археологи виявили в Піргосі (Кіпр) те, що, як вважається, є найстарішими парфумами у світі. Виготовлені вони понад 4 000 років тому і виявлені в стародавній парфумерній майстерні. Знання про парфумерію з’явилось у Європі вже в XIV ст. Угорці стали першими, хто почав виробляти перші сучасні парфуми. Виготовлені із запашних олій у суміші з алкоголем, сучасні аромати 1370 року були призначені для угорської королеви Єлизавети, та стали відомі всюди в Європі як «угорська вода», яка була хітом у тодішньому суспільстві. Мистецтво парфумерії процвітало в епоху ренесансу в Італії. Однак італійці втратили свою першість у виробництві парфумерії, коли Катерина Медічі вийшла заміж за короля Генріха ІІ Валуа. Разом із посагом до Франції вона вивезла й особистого парфумера з усіма його нововведеннями. Це стало справді королівським подарунком для французів. Завдяки Медічі тепер Франція є цент­ром парфумерії, під квіти та ароматні трави виділялися великі площі, зокрема й монастирські. І сьогодні Франція залишається центром виробництва парфумерної продукції та торгівлі нею.

– Створення парфумів – окрема нау­ка. Розробка ароматів, поєднання інгредієнтів – це складний процес. Які їхні різновиди виокремлюють серед парфумів?

– Існує піраміда аромату, яка складається з кількох нот. Установлена і класифікація парфумів за ароматом. Кожен розкладають на 3 ноти: початкову, ноту серця та базову. Виділяють також родини парфумів. Перше – цитрусові. Аромати мають в основі олію цитрусових рослин: лимона, апельсина, грейпфрута, бергамоту. Нерідко вони поєднані з трав’яними або квітковими пахощами. Це дуже свіжі й легкі парфуми. До цієї родини належать перші одеколони, як чоловічі, так і жіночі.

Другий різновид – квіткові. Тут головна тема – квітка. Вона може поєднуватися в букеті з додатковими нотами: фруктовими, лісовими або свіжими. Ця родина об’єднує в собі троянди, жасмин, фіалки, бузок, конвалію, нарцис, туберозу. Третій різновид – папороті (фужери). Ця назва не має жодного відношення до запаху папоротей, а походить від створеного 1882 року парфуму Fougère Royale (буквально – «Королівська папороть»), за основу якого була взята штучно синтезована речовина кумарин (має запах свіжого сіна). Такі парфуми мають нотки лаванди, бергамоту, деревні і ноти дубового моху. У них свіжий, трохи гіркуватий запах.

Далі – шипри. Назва цієї родини з’явилась від парфумів, які Франсуа Коті назвав так під час їх випуску 1917 року. Він зібрав у букет запах пачулі, дубового моху, ладан камеді й бергамота. Це аристократичний і багатий аромат, основу якого складають деревні, цитрусові та квіткові ноти; нерідко з ними поєднуються жасмин, сандал, бергамот і троянда. Родинно – деревинні. Такі аромати створюються на основі олії сандалу, кедра, пачулів, мирта. Це дуже терпкі та екзотичні запахи, які використовують здебільшого в чоловічих парфумах. У чоловічих композиціях поряд із деревними є лавандові й цитрусові ноти. Також існують амброві. Ці аромати, які ще називають «східними парфумами», мають солодкі відтінки, що несуть у собі тепло й таємницю. В їхній основі зазвичай мускус, амбра, ваніль, сандал, пачулі. Східні парфуми – яскраві, пряні й екзотичні. Їхній запах важкуватий, густий, іноді навіть пронизливий. Мабуть, це най­чуттєвіші аромати. Вони групуються в композиції з м’якими, пуд­ровими, ванільними, ладанними нотками. Амбровий, квітковий, деревний. Цікава родина ароматів – шкірні. В основі цих парфумів – аромат димчатої берези. Дуже дорогий, вишуканий і респектабельний запах. Своєрідна родина об’єднала парфуми з сухими нотами, в яких намагалися відтворити характерний запах шкіри (дим, спалене дерево, тютюн) із «головними» квітковими відтінками. Існує небагато парфумів цього типу. Оптимальними зонами нанесення парфуму вважаються місця, на яких можна почути пульс: зап’ястя, шия, а також ліктьові згини, скроні. На кожне вистачає однієї-двох крапель.

– Як була започаткована парфумерна історія в Україні? Чи маємо чим пишатися?

– Звісно, історія української парфумерії доволі багата. Приємний запах завжди панував в українській домівці – його створювали аромати цілющих лікарських та запашних трав, плодів і квітів, що сушилися під стелею хати і які часто були пов’язані з релігійними святами. А ще українки ополіскували волосся відваром любистку, який і сьогодні в парфумерії вважається неперевершеним компонентом. У різні часи історії та чи інша влада панувала на українських територіях. Тож різні культурні впливи формували відмінні смаки та уподобання. Мешканці Західної України мали можливість користуватися австрійськими парфумами. У Львові діяли одразу два парфумерні підприємства: парфумерно-косметична фабрика «Львів» і фабрика «Червона гвоздика». Перша, на жаль, нині не існує, хоча у радянський період була досить популярною. Наприклад, завдяки одеколону «Карпати».

А фабрика «Червона гвоздика», яку заснували ще в 1919 році, існує й нині. У назвах їхніх ароматів та в пошуку джерел натхнення використовувалися мотиви місцевої природи та культури. Особливіс­тю почерку львів­ських парфумерів було елегантне поєднання квіткових і деревних нот, що набуло сьогодні нової актуальності.

Південь України і, зокрема, Кримський півострів став іще одним місцем сили української парфумерії – таким собі Провансом, що прославився високоякісною трояндовою та коріандровою оліями. Відомий український парфум також і «Кримська троянда». Перші насадження ефіроолійних культур у Криму були закладені в 1927-1930 роках, і вже до 1932 року троянда і шавлія перероблялися в промислових обсягах. Спеціально для вирощування цінної сировини був створений Сімферопольський ефіроолійний радгосп­завод, і тоді ж з’явилася назва «Кримська троянда». Поступово сегмент вишуканих парфумерних виробів збільшився, і комбінат випускав відомі в усій країні аромати.

Миколаївська парфумерна фабрика також розробляла рецептурні книги для кримського парфумерного виробництва. Згодом «Кримська троянда» вийшла на міжнародний рівень: ефірні олії цінувалися за якість і мали схвальні оцінки парфумерів.

Харківські аромати. Історія харківської парфумерно-косметичної фабрики розпочалася в далекому 1923 році. Саме тоді Комітет із праці при Всеукраїн­ській раді профспілок для подолання загального безробіття ухвалив постанову про створення миловарного заводу у Харкові, який отримав назву «Трудовий хімік». Завод почав потихеньку розвиватися, і вже до початку 30-х років з’явилися перші партії косметики і парфумерії. Під час окупації Харкова на той час фабрика вже була майже повністю знищена, тому після звільнення міста в 1943 році почалися роботи з її відновлення. Також була організована власна парфумерна лабораторія, а до роботи залучені кращі фахівці, які отримали можливість випускати аромати за власними оригінальними рецептурами. У 1988 році Харківська парфумерно-косметична фабрика отримала нове ім’я – «Ефект», а в 1992 році була перетворена на акціонерне товарист­во (АТ «Ефект»). За роки роботи у Харкові було створено багато популярних ароматів. Цікаво, що саме на фабриці «Ефект» створили один із перших ароматів для дітей – одеколон «Антошка».

Миколаївська парфумерія. Міжнародну славу миколаївській фабриці принесли її подарункові парфумерні набори, виробництво яких було однією із тенденцій радянської парфумерії. Стандартний набір складався із двох флаконів – парфумів та одеколону, об’єднаних однією парфумерною ідеєю в принадному футлярі. Такі набори мали тоді величезну популярність. Це був корисний досвід, адже вони навчали культури споживання: вдень користуватись одеколоном для свіжості, а парфумами – ввечері, для шлейфу. Такі набори часто дарували іноземним делегаціям, послам, і більшість із них виходили лімітованою партією – наприклад, набір «Рідна Україна». Від 1950 року слава миколаївської ароматної продукції почала ширитися по всьому Союзу. Особливістю парфумерного почерку миколаївських парфумерів було використання акордів із пахощів квітів та терпкуватої зелені.

ТВОРЧИЙ ПРОСТІР

– У Кам’янській бібліотеці разом зі своєю колегою ви проводите тематичні лекції. Як виникла ідея таких заходів?

– Бібліотека – це сучасна платформа для обміну інформацією, спілкування і культурного розвитку. Вже 5-й рік поспіль у Центральній міській бібліотеці Кам’янського діє хобі-клуб творчих людей «Колекціонер». Ми прагнемо згуртувати колекціонерів різних напрямів, ознайомити із найпопулярнішими видами колекціонування. Для цього мотивуємо на поповнення колекцій, організовуємо презентації, проводимо конкурси, наприклад, «Моя сімейна реліквія». Традиційно кожне засідання клубу закінчується міні-аукціоном. Наші зустрічі у бібліотеці – різні та тематичні. Це і творчі вечори, і виставки, і майстер-класи. Наприклад, спілкуємося про старовинні листівки, історію новорічних іграшок, української хустки, оберегів, прикрас тощо. У наш час проєкт «Колекціонер» надає можливість людям відволікатися від проблем, зняти стрес, поспілкуватися і розширити свій кругозір.

МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК,
ФОТО З АРХІВУ АЛЛИ ГУЗОВСЬКОЇ