«Більш ніж півроку спали та варили їсти у підвалі», – мешканка Великої Костромки Олена про життя під обстрілами
Село Велика Костромка – одне з найбільш постраждалих від ворожих обстрілів у Криворізькому районі. Минулого року понад шість місяців ворог гатив по ньому ледь не щодня.
Людям доводилося жити у підвалах. Там спати, готувати їжу. Як тільки українські захисники відтіснили агресора подалі, місцеві взялися за відновлення своїх домівок.
Разом із міжнародною делегацією прифронтове село відвідав начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.
«Минулоріч у цьому селі було гаряче й гучно. Прилітали ворожі снаряди. Нині сюди повертається життя. Благодійники допомагають мешканцям привести до ладу домівки», – зазначив начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.
Із очільником області до Великої Костромки приїхали, зокрема, представниця Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців Кароліна Ліндхольм Біллінг та делегація посольства Норвегії. А ще Надзвичайні і Повноважні Посли Швеції та Нідерландів в Україні – Тобіас Тиберг та Єннес де Мол.
«Ми бачили багато пошкоджених будинків, зруйновану школу. Але також багато того, що вже відновлено. А, найголовніше, побачили незламність місцевих, які залишаються тут», – наголосив Тобіас Тиберг.
Його нідерландський колега Єннес де Мол додав: радий, що нині у Великій Костромці спокійно і у людей є майбутнє.
«Саме тут УВКБ ООН співпрацює з місцевими партнерами, такими як «Пролісок» та «Карітас». Ми надавали людям грошову допомогу на заміну пошкоджених вікон та дверей. Робимо свій невеличкий внесок», – сказала представниця УВКБ ООН в Україні Кароліна Ліндхольм Біллінг.
Серед тих, хто отримав допомогу, родина пані Олени. Жінка розповіла, що вперше поряд з будинком прилетіло 9 червня. Вибило вікна, її саму поранило. З доньками та маленьким онуком довелося переселитися у підвал. Там сім’я мешкала декілька місяців. Щодня руйнувань додавалося ще більше. В квартирі не залишилось жодного вцілілого вікна, повиривало двері. Найбільше постраждала кухня.
«Зараз потроху відновили помешкання, аби можна було жити нормально. Частково своїми силами. За кошти благодійної організації встановила три нових вікна, вхідні двері. Дуже хочу, щоб не бахкало більше. Бо навіть зараз ще залишився страх після пережитого», – поділилася Олена.
Вона додала, що найбільше жителям села болить понівечена місцева школа.
Останнього ракетного удару у жовтні вона не витримала.
Вщент зруйнований спортзал, пошкоджені покрівля, стіни, класи, вікна.
«Ніколи не забудемо ніч з 10 на 11 жовтня. Вже на другий день розбирати завали посходились люди. Були учні, вчителі, пенсіонери. У кожного на очах бриніли сльози. Це наше рідне село, нам його відбудовувати і ми обов’язково це зробимо. І наша школа буде ще краще», – сказала її директорка Ольга.
Про відновлення навчального закладу очільник регіону Сергій Лисак поговорив із міжнародними партнерами. Наголосив, все можна відбудувати, але потрібна фінансова підтримка.
На знак відродження села гуртом висадили саджанці павловнії.
