День знань: якими були шкільні роки команди ДніпроОДА

Кожен пам’ятає свої шкільні роки. Хтось був старанним учнем, хтось активним та завзятим, а хтось любив побешкетувати. Якими були в дитинстві представники команди Дніпропетровської ОДА, що запам’яталося їм найбільше та що б вони побажали сьогоднішнім школярам.

Він мріяв стати ревізором та дуже хвилювався перед першим класом. Перший заступник голови ОДА Олег Кужман пригадує про шкільні роки.

Олег Кужман не дуже добре пам’ятає, як йшов в перший клас. «Однакова форма, туфлі та якесь дивне тремтіння. Я переймався більше за батьків», – це все що пам’ятає про перший дзвоник у своєму житті.

Навчався добре, однак міг і побешкетувати. Одного разу прогуляв математику та пішов на відкриття універсаму. «Відкриття універсаму – це раніше була грандіозна подія. Ось ми з друзями дуже довго готувалися до відкриття. Ми були в 3 класі, ще дуже маленькі. Я пам’ятаю, як пішли з уроків, з математики. Після цього добре отримали від батьків», – пригадує Олег Кужман.

Мріяв перший заступник очільника регіону отримати нестандартну професію. «Всі у моєму дитинстві хотіли стати космонавтами, а я мріяв про незвичну професію. Хотів бути ревізором», – з посмішкою говорить Олег Кужман.

Усім школярам сьогодні бажає гарно вчитися та насолоджуватися найкращими роками.

Заучка та королева Книга – знайомтеся з координатором центру допомоги бійцям АТО та їх родинам Наталією Шулікою у дитинстві

Наталія Шуліка, координатор центру допомоги бійцям АТО при Дніпропетровській ОДА, дуже добре пам’ятає, як вперше йшла до школи. Вона розповідала вірш на лінійці. Ще з дитячого садочка завжди хотіла бути першою. Тому, коли батьки записали її до 1Б класу, влаштувала вдома протест. І вже 1 вересня пішла до 1А.

«Я завжди була заучкою. Навчатися мені подобалося, і оцінки в мене були відмінні. Коли моїй першій вчительці потрібно було вийти з класу – директор викликав, нарада затримувалася – вона садила мене за вчительський стіл та давала читати книжку. Я читала, однокласники мене слухали. Вчителька була впевнена – все буде спокійно та без ексцесів», – розповідає Наталія Шуліка.

Лише один раз у дитинстві Наталка порушила дисципліну – нацарапала щось на парті. Батьків викликали в школу. Вони мали зачищати парту та знову вкривати її лаком. «Мені тоді було дуже соромно. Ні до цього, ні після ніяких проблем з поведінкою не було», – розповідає Наталія.

Наталія була активною ученицею, брала участь в усіх шкільних заходах. У 4 класі була Королевою Книгою. Приємних спогадів має дуже багато. Однак найяскравіший спогад її шкільного життя – у 9 класі Наталія зустріла свого майбутнього чоловіка. З того часу вони разом.

У День Першого дзвоника хоче побажати дітлахам побільше читати. Це допоможе краще висловлювати свої думки, мріяти та думати.

Він пам’ятає формули фізики й до сьогодні, однак у школі був дуже неслухняним хлопцем. Знайомтесь радник голови ОДА Юрій Голик у шкільні роки.

Юрій Голик напевне знає, що бажання вчитися залежить від педагога. «Якщо вчитель цікаво викладає, то і оцінки гарні. У нас спочатку була одна вчителька, потім інша. Так ось з цією вчителькою я закінчив рік лише з однією четвіркою. Більше мені такий фокус не вдавався», – розповідає Юрій.

Радник голови ОДА пригадує, що школа, у якій навчався була дуже сильною: «Кожен предмет потрібно було знати. Тому я й досі пам’ятаю величезну кількість законів фізики, математики». Школу закінчив з гарними оцінками. В атестаті лише 40% четвірок, все інше – п’ятірки.

Побешкетувати Юрій любив. Одного разу жартома навіть виграв шкільну олімпіаду з фізики. Пригадує, що на олімпіаді було дуже багато відмінників та знавців фізики. Він поспілкувався з кожним. Вирахував, хто та яку із задач вирішив найкраще, зрозумів логіку думок. Та списав у кожного по завданню.

«Кожен з відмінників в якійсь із задач помилився. Я у кожного взяв ту задачу, в якій він був впевнений. Тож все вирішив без помилок. Вчителька сказала, ти переміг, однак на міську олімпіаду не підеш. І я не образився, бо розуимів, що є ті, хто знає краще за мене», – пригадує Юрій.

Хитрістю він брав і літературу. Читати любив, однак були й величезні нудні твори, які були не цікаві. Однак бабуся хлопця працювала викладачем літератури, тому влітку переповідала онуку твори зі шкільної програми.

У дитинстві мріяв стати водієм великого автобусу, щоб мандрувати та побачити світ. Пізніше мріяв стати програмістом. Добре знав хімію, та вже по закінченню школи думав вступати на хіміко-фармакологічний факультет. Однак доля вирішила інакше – отримав економічну освіту.

Зі шкільними друзями зустрічається й досі. Переконаний, що сучасним школярам потрібно поменше часу проводити за гаджетами.

«Ми навчалися по-іншому. У нас не було мобільних телефонів та інтернету. Один раз на тиждень збиралися у батьків на роботі, щоб пограти в комп’ютерні ігри. У нас було дуже багато часу, щоб спілкуватися між собою. У сучасних дітей все по-іншому. Я б запропонував максимально обмежити дітей від гаджетів, щоб вони більше спілкувалися між собою», – на останок зазначає радник губернатора.

Мовчазна, однак активна. Мілка та грізна. Знайомтесь – радник голови ОДА Ольга Горб у дитинстві.

Радник голови ОДА Ольга Горб пригадує, що була мовчазною, однак дуже активною дитиною. Любила поменше говорити, та більше робити. Вже в шкільні роки змінювали існуючі традиції. Після 8 класу запропонували директору школи провести нетрадиційну лінійку. Пошили костюми диснеївських героїв та у такому вигляді вітали першачків з новим навчальним роком.

Оля пригадує, що була слухняною ученицею, однак і без курйозів не обійшлося. У початковій школі вона чітко дала зрозуміти однокласнику, що її краще не чіпати.

«Я була мілка, але грізна. Хлопчик Діма чіпав всіх дітей. Мені досить було один раз на нього «наїхати», щоб вирішити цю проблему. Він був на голову вище. Одного разу я його затисла між дверей та грізно сказала, мене чіпати не можна. З тих пір він до мене не підходив», – пригадує Оля.

Пригадує Оля й один з найважливіших уроків зі шкільного життя. Ще в початковій школі поруч з нею сидів дуже неохайний сусід. Писали вони ще чорнильною ручкою, і він постійно бруднив Олю чорнилом. «Вранці я приходила чиста, а ввечері через сусіда вся в чорнилі. Просила, щоб мене відсадили. Однак вчителька сказала, що я несу відповідальність за того, хто сидить поруч зі мною. І якщо я не хочу бути весь час в чорнилі, маю спробувати йому донести цю інформацію. Сама маю зробити так, щоб було комфортно разом з ним сидіти. Я це усвідомила на все життя. І мій сусід по парті змінився в кращу сторону. З ним ми сиділи до 5 класу разом і стосунки у нас налагодилися», – розповідає Ольга Горб.

Усім школярам радник голови ОДА бажає підіймати планку якнайвище, не слухати, що говорять навколо і йти до своєї мрії. «Ставте мету та не зважайте на перешкоди. І у вас все обов’язково вийде», – рекомендує Ольга Горб.

Любитель екстремальних розваг у покинутих будинках та марафонець, що бігав до школи по 10 кілометрів. Знайомтесь з радником голови ОДА Віталієм Литвином у дитинстві

Старанним учнем був і радник голови облдержадміністрації Віталій Литвин. Хоча вже на урочистій лінійці у першому класі заявив про себе дуже голосно.

«До першого класу пішов у дуже велику школу, на зразок тих, які зараз називаються опорними. На лінійці, присвяченій 1 вересня, було дуже багато дітей. Це справило на мене величезне враження. Та в сусідніх рядах, я побачив хлопчика з сусіднього двору. Зрадів і дуже голосно покликав його. Мене почула вся школа, весь офіціоз був порушений. Потім ніколи не порушував шкільного порядку», – розповідає Віталій.

Однак для пустощів Віталій місце все ж таки знаходив. Дитинство його проходило у Казахстані, тому після занять йшов у пустелю. Там шукав схованки, знайомився з місцевими мешканцями. Були й екстремальні розваги – біг по недобудовам, перестрибування з балки на балку між поверхами недобудов. «Я й досі не розповідаю батькам про такі екстремальні пустощі», – говорить Віталій.

Мав Віталій і незвичне захоплення. Дуже любив займатися спортом, а оскільки школа знаходилася далеко від дому, то десь у 6 класі вирішив бігати до школи. Зранку та після обіду Віталій пробігав по 10-14 кілометрів з дому до школи та назад.

Пригадує Віталій свого класного керівника. Світлана Володимирівна була ще молодим викладачем, тому намагалася в першу чергу бути другом. «Ми ходили до театрів, на пікніки. Вона була нам більше, ніж вчителем, вона була другом. Був момент, коли нам намагалися змінити класного керівника. Однак ми всім класом влаштували протест. Кілька днів не виходили на заняття. Нас лякали поганими оцінками. Ми дуже боялися, що нас виключать зі школи. Однак вчителя нам повернули. Ми зустрічали її з букетом квітів та оплесками», – розповідає про свій перший мітинг в житті Віталій Литвин.

Перша зустріч з першою вчителькою була для нього шоком, а золота медаль мами не давала спокою. Знайомтесь – заступник голови ОДА Каміль Примаков.

Свій похід до першого класу Каміль Примаков пам’ятає дуже добре. «Після лінійки нас забрали від батьків та повели знайомити з першою вчителькою. Для мене це був шок. Тому що нас відірвали від батьків. Було страшно», – пригадує заступник очільника регіону.

Навчався дуже добре, найбільше любив гуманітарні предмети: історію, географію, літературу.

Пригадує Віталій свого класного керівника. Світлана Володимирівна була ще молодим викладачем, тому намагалася в першу чергу бути другом. «Ми ходили до театрів, на пікніки. Вона була нам більше, ніж вчителем, вона була другом. Був момент, коли нам намагалися змінити класного керівника. Однак ми всім класом влаштували протест. Кілька днів не виходили на заняття. Нас лякали поганими оцінками. Ми дуже боялися, що нас виключать зі школи. Однак вчителя нам повернули. Ми зустрічали її з букетом квітів та оплесками», – розповідає про свій перший мітинг в житті Віталій Литвин.

Перша зустріч з першою вчителькою була для нього шоком, а золота медаль мами не давала спокою. Знайомтесь – заступник голови ОДА Каміль Примаков.

Свій похід до першого класу Каміль Примаков пам’ятає дуже добре. «Після лінійки нас забрали від батьків та повели знайомити з першою вчителькою. Для мене це був шок. Тому що нас відірвали від батьків. Було страшно», – пригадує заступник очільника регіону.

Навчався дуже добре, найбільше любив гуманітарні предмети: історію, географію, літературу.

«У мене не було шансів вчитися погано. Бо мама закінчила школу із золотою медаллю та віддала мене навчатися в цю ж школу. Коли я отримував погану оцінку, мені одразу нагадували, що я ганьблю її ім’я», – пригадує Каміль Примаков.