Дерево – згадку про Дніпропетровщину посадили у Тернополі

Наприкінці минулого року я побував у місті Тернопіль на творчому вечорі поетеси, журналістки, медика Марії Іванівни Тройчак, де познайомився з чудовими людьми-лемками, переселенцями з Польщі. Така зустріч дала поштовх для закладення цієї весни алеї Дружби між Сходом і Заходом.

Лісництво підтримало

Мої знайомі – люди переважно похилого віку, досвідчені життям, розумом і вмінням. На новому місці вони звели дерев’яну церкву-лялечку і дали їй назву Вознесіння Господнє. Саме тоді, у розмовах, вони поділилися своїми планами на майбутнє: з настанням весни всією громадою впорядкувати територію навколо храму. Мені так хотілося бути поруч із такими мудрими людьми, що я сказав: «А можна я привезу із Широкого, що на Дніпропетровщині, саджанці сосни, і ми посадимо їх? Це буде своєрідний міст єднання і дружби між Сходом і Заходом».

Мою пропозицію підтримали

Повернувшись у Широке, я звернувся до місцевого ліс­ницт­ва, поговорив із керівництвом про свої наміри, і мені пообіцяли за першої нагоди, коли попрошу, виділити потрібну кількість саджанців сосни. І ось дзвінок із Тернополя. Телефонувала Марія Іванівна: «Миколо Васильовичу, Ви готові приїхати в Тернопіль? У нас буде толока – наведемо порядок на території біля церкви». – «Звичайно, готовий. Виїжджаю негайно».

Кримські сосни

Вранці велосипедом поїхав у ліс­ництво, прихопивши з собою лопату. Там уже знали, що я збираюся в Тернопіль, і підготували саджанці. Мав намір привезти 20-25 штук, а накопали аж 80.

«Це саджанці кримської сосни. Нехай ростуть там, як пам’ять про наше Широке», – сказали працівники лісництва.

А ще розповіли, як зберегти їх у дорозі, щоб не засохли. Для цього вдома роз­вів із водою глину, обмастив корінці, замотав мокрою ганчіркою, запакував у целофановий мішок і так приїхав у Тернопіль. Біля церкви вже працювали ентузіасти: вигрібали і виносили сухе листя, саджали квіти. Ми з Василем Миколайовичем Коруцем під шнур копали ямки і в кожну з любов’ю саджали майбутні дерева. Підійшли й інші чоловіки з проханням дозволити і їм посадити ці маленькі кримські сосни.

У неділю чимало лемків зібралося в церкві. Отець Василь Шафран після служби подякував усім учасникам суботника за сумлінну працю. Слова вдячності були сказані й на мою адресу. А ще отець Василь пригостив мене і благословив на успішне завершення «Дитячої Біблії у віршах». Так у Тернополі біля церкви Вознесіння Господнього з’явилась алея Дружби між Заходом і Сходом. Ростіть, сосонки, на радість дітям і онукам, шепотіть їм про нашу вічну дружбу і любов.

Микола Олексієнко,

член НСЖУ, Міжрегіональної спілки письменників України