Десять цікавих фактів з життя Йожефа Сабо

Коли мені було 19 років, мені по-справжньому пощастило. Я познайомився з Йожефом Сабо. Легендарний футболіст і тренер із легкістю погодився на інтерв’ю зі студентом, на той момент ще другого курсу. Щирий, емоційний та відкритий у своїх переживаннях – таким видався мені Йожеф Йожефович.

Після інтерв’ю з ним я майже одразу потрапив працювати до журналу «Football», вступив до Національної спілки журналістів України та Асоціації спортивних журналістів України. Тож хочеться розповісти шановним читачам 10 цікавих фактів із життя легендарного Йожефа Сабо!

ФАКТ ПЕРШИЙ – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Йожеф Сабо народився в Ужгороді 29 лютого 1940 року. Нині йому 85 років, але через особливу дату сам колишній футболіст і тренер святкує день народження лише раз на чотири роки. Він зізнавався, що коли рік не є високосним, то не відзначає своє свято в інший день. Таким чином Йожеф Йожефович відсвяткував усього 21 день народження. Багато його колишніх футболістів жартували з цього приводу в різних інтерв’ю, що він досяг настільки багато в такому «юному» віці.

ФАКТ ДРУГИЙ – УГОРЕЦЬ ЧИ УКРАЇНЕЦЬ?

Сам Йожеф Йожефович згадував, що дуже боляче емоційно переживав вторгнення СРСР до Угорщини у 1956 році – це навіть змушувало його плакати через переживання за угорців. Сабо також знав угорську мову та користувався істотним авторитетом серед угорських журналістів. Однак нині він дуже гостро критикує прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана та асоціює себе більше з Україною, ніж з Угорщиною.

ФАКТ ТРЕТІЙ – ВІДДАНИЙ ГРАВЕЦЬ

Більшу частину своєї ігрової кар’єри Йожеф Сабо віддав одному клубу – київському «Динамо». Він дебютував за команду у віці 19 років у 1959 році в товариському матчі проти англійського «Тоттенгем Готспур» та присвятив їй наступні 10 років свого життя, одразу ставши ключовим гравцем. Разом із Сабо у складі «Динамо» команда вперше стала чемпіоном СРСР у 1961 році, а згодом повторила це тричі поспіль – з 1966 по 1968 роки включно.

ФАКТ ЧЕТВЕРТИЙ – КОНФЛІКТ З «ДІДОМ» ТА ДИСЦИПЛІНА

Йожеф Сабо свого часу мав конфлікт із легендарним київським тренером Віктором Масловим на прізвисько «Дід». Як згадує сам Йожеф Йожефович, жодної дисципліни та режиму в команді тоді не було, а алкоголь у великих кількостях був звичною справою. Тренер Маслов не лише не боровся з цим, а й навіть міг випити з футболістами. У свою чергу це дуже дратувало Сабо. Йожеф Йожефович був різким противником алкоголю та ніколи не вживав горілки й пива, що підтверджували багато його знайомих. Хто знає, можливо, саме в цьому й криється секрет довголіття та здоров’я Йожефа Йожефовича.

ФАКТ П’ЯТИЙ – САБО «ФАШИСТ»?

Радянська преса ніколи не була демократичною, особливо у 1960-х роках. Коли «Динамо» грало проти команд із Москви, яких тоді в чемпіонаті було ледь не половина, Йожефа Сабо стабільно цькували, називаючи «фашистом». Але це жодним чином не було пов’язано зі світоглядом Сабо. Просто в Радянському Союзі це слово мало різко негативну інтерпретацію та використовувалося пресою з метою психологічного тиску на гравця.

ФАКТ ШОСТИЙ – ЗВ’ЯЗОК САБО З ДНІПРОМ

Мало хто знає, але свою тренерську кар’єру Йожеф Йожефович розпочав у Дніпропетровську. Він тренував «Дніпро» у 1978–1979 роках. Саме в цей час у команді яскраво заграв вихованець школи «Дніпро-75» Анатолій Дем’яненко, який згодом став легендарним капітаном київського «Динамо». За час роботи Сабо старшим тренером «Дніпра» були закладені цеглинки майбутнього чемпіонства команди з космічної столиці. Зокрема, місце у складі отримав Петро Кутузов, який через багато років із сентиментами та теплом згадує час, проведений під керівництвом Йожефа Йожефовича.

ФАКТ СЬОМИЙ – СТАБІЛЬНІСТЬ ДЛЯ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ

На початку 90-х збірна України була відверто слабкою, а жоден із тренерів не затримувався надовго. Усе змінилося, коли у 1995 році національну команду очолив Йожеф Сабо. Він керував збірною України протягом п’яти років. Під його керівництвом синьо-жовті зіграли внічию проти збірної Франції, яка згодом стала чемпіоном світу та Європи, здобули яскраву перемогу 3:2 над збірною росії, а також зіграли з нею 1:1 у Москві, що не пустило збірну країни-агресора на чемпіонат Європи 2000 року. Також саме за часів Сабо збірна здобула першу перемогу над грандом європейського футболу – в Києві була обіграна збірна Португалії. Тоді трохи забракло везіння та суддівської об’єктивності, так би збірна під керівництвом Йожефа Йожефовича цілком могла б зіграти на великому міжнародному футбольному форумі.

ФАКТ ВОСЬМИЙ – ВІЧНИЙ ТРЕНЕР «ДИНАМО»

Йожеф Сабо очолював столичну команду частіше за будь-кого іншого – цілих п’ять разів він ставав головним тренером «Динамо». Уперше це сталося у 1992 році, але лише на два місяці. Вдруге Сабо керував «Динамо» протягом усього 1994 року. Третій раз був найдовшим – із початку липня 1995-го до кінця 1996 року. Вчетверте це трапилося майже через 10 років – Йожеф Йожефович очолював «Динамо» протягом сезону 2004/05. Вп’яте й востаннє фахівець тренував команду восени 2007 року, але через проблеми із серцем та інсульт змушений був припинити тренерську діяльність.

ФАКТ ДЕВ’ЯТИЙ – САБО ЖУРНАЛІСТ

Йожеф Йожефович здобув журналістську освіту в Київському університеті імені Тараса Шевченка ще під час ігрової кар’єри. За свідченнями самого легендарного футболіста, на пари він, звісно, не з’являвся, але сесію складав самостійно. Після завершення ігрової кар’єри трохи писав про спорт, однак по-справжньому проявив себе вже після закінчення тренерської діяльності. Аж до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Сабо працював експертом на телеканалі «Футбол», де завжди гостро критикував футболістів і функціонерів. Він говорив прямо – усе, що думав, а не те, що було прийнято казати.

ФАКТ ДЕСЯТИЙ – МУЗЕЙ ЗА ЖИТТЯ

У 2020 році в Ужгороді відкрили музей імені Йожефа Сабо. Легендарний футболіст і тренер передав туди свою форму та бутси з ігрових часів, а також усі нагороди й унікальні старі світлини. Він є єдиним українським футболістом в історії, який має медаль чемпіонату світу з футболу – за півфінал мундіалю 1966 року. Погодьтеся, мало хто з живих людей був удостоєний відкриття персонального музею за життя. Нині Йожеф Йожефович мріє, щоб хтось з українських футболістів перевершив його великі досягнення, та гостро переживає через несправедливу війну в Україні.

Підготував Олександр Комарук