Диво: таке ось незвичайне хрещення

Дуже помиляються ті, хто стверджує, що дива в наш час не трапляються. Їх і понині скільки завгодно! Потрібно лише захотіти побачити, бо  чудес чимало навіть у повсякденності, що вже говорити про якісь знакові події! Віруючі люди знають про це як ніхто інший.

Учасником однієї з таких дивовижних подій став настоятель дніпропетровського Свято-Троїцького кафедрального собору Української Православної Церкви  протоієрей Володимир Аксютін. Він згадує:

«Було це кілька років тому, чи то у липні, чи то у серпні. Мене як раз попросили підмінити настоятеля храму Собору Святого Іоанна Хрестителя, що на Набережній, біля Нового мосту.

Забажала провести обряд на Дніпрі

Спека тоді була нестерпна. І ось одного разу у храм прийшла молода жінка (її ім’я вже не пригадаю) і попросила охрестити з повним зануренням. Причому бажала, щоб таїнство хрещення проводилося саме у Дніпрі, а не у хрестильній купелі.

Я їй кажу: «Дорогенька, подивись на річку, вона ж вся цвіте! Давай краще у храмі обряд проведемо».  А вона аж ніяк: «Я до цього спеціально готувалася, хрестильну сорочку сама пошила, щоб у Дніпро в ній зануритися …»

Словом, умовила мене, хоча я, чесно кажучи, не уявляв, як вона зайде у своїй прекрасній білосніжній сорочці у воду, суцільно вкриту тванню, від якої тхне болотом.

«Ну, що ж, – кажу – як так вирішила, тоді переодягайся і рушай на понтон». А сам запалив у храмі свічки і вийшов з ними слідом за жінкою.

І тут, раптом, прямо згори задмухав вітер. І такий сильний, що разом згасив усі мої свічки. Річка захвилювалася, і вся твань і водорості  біля понтона за якусь хвилину просто зникли. Вода від них повністю очистилася. Хоча і помутнішала.

І вийшла з річки у такій же білосніжній сорочці

Згідно з обрядом, я позначив єлеєм хрест на місці занурення. І, незважаючи на хвилі, він не розмився і зберігав форму під час проведення таїнства.

Я тричі занурив жінку, і вона вийшла зі збуреної річки у такій же білосніжній сорочці, як і увійшла. Хоча, повторюся, вода була каламутною від мулу, що піднявся з дна.

На прохання новохрещеної, я назвав її ім’ям Февронія. Бо, за словами жінки, ця свята – її заступниця, яка завжди допомагала під час випробувань. Співрозмовниця розповіла, що до таїнства готувалася шість років, у Преображенський собор щотижня ходила…

І ось поки ми з нею про все це говорили, вітер став швидко вщухати, вода заспокоїлася і знову покрилася болотною тванню…

Незабаром жінка пішла. Більше я її не бачив…»

Записав Ігор Захарук

Протоієрей Володимир Аксютін