Дніпровські студенти зустрілися з відомими письменниками
Історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара відвідали знані гості – відомі українські письменники, публіцисти і громадські діячі брати Капранови. Ексклюзивно для майбутніх істориків автори представили нову книгу-розслідування «Майдан. Таємні файли».
У своєму новому літературному доробку Віталій і Дмитро Капранови звернулися до теми нашої нещодавньої історії – Майдану. В однойменній книзі «Майдан. Таємні файли» вони спробували подати історію в її сучасному розмінні, представивши справжній літопис Революції Гідності у вигляді інтерв’ю з безпосередніми учасниками та свідками тих подій. «Парадоксально, що майже всі ми були на Майдані, але ніхто з нас достеменно не знає, що там насправді відбувалося. Залишилося ще багато запитань, на які немає відповідей. Що відбувалося за лаштунками Майдану? Хто насправді ухвалював рішення? Хто платив за Революцію? Як ділили владу переможці? Хто і чому здав Крим та Донецьк? Яким дивом встояли Одеса і Харків? І ми вирішили, що найкращим способом з’ясування таких складних проблем було би проведення масштабного журналістського розслідування. Раніше ми працювали в програмі журналістських розслідувань «Брат за брата», тож уже маємо досвід такої роботи з людьми. Відтак, обираючи свідків, ми шукали людей, які в ключові моменти були не лише в центрі тодішніх подій чи приймали важливі рішення, а й знаходилися за лаштунками і могли б розповісти правду», – пояснюють автори.
Таким чином були підібрані 21 контрастні персонажі, інтерв’ю яких супроводжувалися відповідними цитатами з інформаційних повідомлень тих часів. Усього матеріали дослідження механізму майданних подій сформувалися в 19 окремих розділів-«файлів», на кшталт: «Хто і як готував Майдан», Майдан «без політиків», «Плацдарм революції», «Автомайдан», «Хто керував Майданом», «Правий сектор», «Захоплення адмінбудівель», «Методи боротьби», «Регіональні майдани», «Хто переміг на Майдані» тощо. А от 20-й розділ «Не все так сумно» – особливий. Це «не-файл», в якому міститься велике емоційне інтерв’ю з історіями, прямо не пов’язаними з досліджуваними питаннями. Це особисті спогади братів Капранових та інших учасників Майдану про помітні і навіть веселі події тих часів. У такий спосіб письменники прагнули, аби книга (як і сама найепічніша подія новітньої історії України) сприймалася більш оптимістично. «І все ж ми розуміли, що свідчення 20-х чи навіть 200 осіб не дадуть всієї правди про Революцію, учасниками якої були мільйони. Тому ми ввели спеціальний розділ «Мій Майдан», де читачі можуть записати особисті спогади і враження, зберігши їх для дітей та онуків. Але й цього нам виявилося недостатньо. І ми запустили в Facebook хештег #міймайдан, де також закликаємо публікувати спогади задля створення колективного літопису того періоду. Впевнені, що через роки він виявиться просто неоціненним для дослідників Революції Гідності, адже за свідченнями очевидців вони зможуть проаналізувати її у будь-якому розрізі», – додали письменники.
Окрім нової книги, в Дніпровському національному університеті Віталій та Дмитро Капранови презентували й інші видання на історичну тематику: романи «Щоденник моєї секретарки» (2011), «Забудь-річка» (2016) та «Мальовану історію незалежності України» (2013). Наступну таку зустріч у стінах ДНУ літератори пообіцяли провести восени 2018 року, коли завершать роман про наше місто (Катеринослав). «До речі, одним із головних героїв там буде Дмитро Іванович Яворницький», – влучно зазначили митці, перебуваючи в його іменній аудиторії.
«Я вдячний братам Капрановим за таку захопливу оповідь, вони надали нашим студентам по-справжньому цікавий і повчальний матеріал. Ця зустріч актуальна ще й тому, що в ці дні ми відзначаємо важливі для нашої держави й суспільства роковини – День Гідності та Свободи, а також дні пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. і жертв масових політичних репресій. І це особливо важливо для істориків-фахівців, які в своїй свідомості мають не тільки зберігати пам’ять про минуле, але й продукувати нові знання про цю історичну пам’ять, передавати їх наступним поколінням. Бо як ми сьогодні побачили, література й історія – це дві рідні сестри, які тісно взаємодіють. Часто усна історія дає гарну поживу для літераторів, а красне письменство спонукає істориків відкривати непізнане, щоб творити сучасну, правдиву і совісну історію заради майбутнього», – підсумував декан історичного факультету ДНУ Сергій Світленко.
Інформаційно-аналітичне агентство
ДНУ ім. О.Гончара
