Духовність: «Воздвиження» означає «піднесення»

У неділю, 27 вересня, православні відзначать Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Це старовинне свято належить до 12 великих свят Східної Церкви: має один день передсвяття та сім днів посвяття. У народі його називають Здвиження або Здвиг.

ЗНАХІДКА ІМПЕРАТРИЦІ

Слово «воздвиження» означає «піднесення»: це урочистий обряд шанування та прославляння Хреста Господнього. Історія встановлення свята вкрита «серпанком» легенд, тож визначити історичну дійсність доволі важко. Між тим, історики пов’язують Воздвиження з віднайденням у IV столітті Хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, та поверненням його з Персії до Єрусалиму. Одну з легенд щодо події віднайдення, переданих нам християнською традицією, приписують святій Олені, матері римського імператора Костянтина Великого. У 311 році, перед вирішальною битвою за престол, він начебто побачив на небі хрест із написом «Цим перемагай».

Цього ж дня, уві сні, Костянтину явився Ісус і наказав зробити військовий прапор із таким хрестом. Після перемоги над ворогами цей прапор був вкладений у руки статуї імператора на площі Риму. У 323 році Костянтин став одно­осібним правителем імперії і вирішив знайти головну святиню християн, спорядивши до Єрусалиму свою матір, імператрицю Олену. Вона була однією з перших, хто провів археологічні розкопки у святих місцях, і саме під її наглядом знайшли три хрести. Щоб зрозуміти, який із них є Животворним, патріарх Єрусалимський Макарій наказав прикладати хрести до важкохворої жінки: до життя її повернув третій хрест, від якого вона зцілилася. Після цього за велінням Кос­тянтина Великого на Голгофі в Єрусалимі упродовж 10 років спорудили величний храм на честь Воскресіння Христового. Його освятили 26 вересня 335 року, а вже наступного дня, 27 вересня, було встановлено святкування на честь Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста.

ПОВЕРНЕННЯ З НЕВОЛІ

Друга важлива подія, яка зробила Воздвиження загальним святом на Сході й Заході, – це повернення Господнього Хреста з неволі. У 614 році перський цар Хосров I, розбивши грецьке військо, дістався Єрусалиму, розграбував місто, знайшов Животворящий Хрест і відвіз до Персії. Упродовж 14 років святиня знаходилась у полоні: лише у 628 році імператорові Іраклію I вдалось перемогти персів, знайти Хрест і повернути його до Єрусалиму. За свідченням переказів, перед воротами в міс­то, близько Голгофи, Ірак­лію явився Янгол та пере­городив шлях. Зайти в Єрусалим він зміг лише після того, як зняв із себе корону та вдягнув простий одяг. Після цього 27 вересня відбулось друге врочисте Воздвиження – піднесення Святого Хреста. Саме відтоді свято має назву «Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста». Слід додати, що воно нагадує розп’яття і смерть Всевишнього, прирівнюється до Великої П’ятниці, тож здавна церква традиційно дотримується цього дня суворого посту. Священники під час богослужінь піднімають Хрест високо над собою, щоб усі присутні парафіяни мали можливість його побачити.

СТАРОДАВНІ ТРАДИЦІЇ

З давніх-давен вважається, що в цей день потрібно обов’язково відвідати церкву та прочитати молитви «Животворящий Хрест Господній» і «Символ віри». Наші пращури були впевнені, що напередодні Воздвиження підступна нечиста сила намагається заподіяти людям якомога більше усілякого зла, біди, тому й захищалися від неї молитвами й оберегами, а також дотримувалися низки важливих для себе традицій. Наприклад, вірили, що на день Воздвиження не слід ходити до лісу, аби не натрапити на лісовика, а ще – оминати десятою дорогою змію: зустріч із нею обіцяла велику біду, бо за всіх часів «гад» був уособленням найстрашнішої нечисті. Також у народі дотримувались традиції задобрювання частуванням домовика, який мав оберігати житло, відганяти будь-яке зло від усієї родини, передусім від маленьких діточок, і наглядати за вогнищем і допомагати господарям у всіх домашніх справах. До речі, вважалося доброю традицією мати в хаті кота. Це обіцяло достаток усім домочадцям, бо тваринка «переймала» деякі функції домовика.

ПІД ЗАБОРОНОЮ

До православних традицій належить і ціла низка заборон. Не можна 27 вересня:

• починати нові справи, щоб потім у збитках не жити;
• вирушати у далеку дорогу, аби не заблукати;
• дітям і дорослим гуляти біля водойм і у полі;
• влаштовувати гучні та бурхливі застілля і розваги;
• порушувати піст;
• позичати гроші, щоб не зазнати злиднів;
• працювати на землі, бо на майбутній рік доброго врожаю не буде;
• сперечатися і сваритися, щоб погані думки не принесли хвороби і не відігнали вдачу;
• відмовляти тому, хто потребує допомоги.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

Наші пращури звертали увагу на все, що відбувалось навкруги, особливо 27 вересня. Тож не дивно, що їхні спостереження з часом перетворились на прикмети. Якщо в цей день:

• дме холодний північний вітер – наступне літо буде спекотним, якщо західний – холодним;
• закінчується бабине літо, тепла можна не очікувати;
• дотримуєтесь посту, буде вам прощення семи гріхів;
• даєте милостиню від чистого серця – відганяєте від себе невдачі;
• заготовили на зиму капусту, вона вийде дуже смачною.
• журавлі летять досить високо, не поспішаючи, та курличуть – осінь буде теплою.

А ще на Воздвиження змії в нори ховаються, ведмідь – в барліг, а птахи на південь прямують, літо за моря забирають; з поля остання копиця рухається, а у доброї господині всі пироги – смачні та запашні.

СПРАВКА «ВП»
У книзі «Пізнай свій обряд» указані різні дати святкування Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього: Грецька церква, наприклад, відзначає його 6 березня. Римо-католицька церква святкувала цю подію 3 травня, але після проведення реформи свят за часів Папи Римського Івана ХХІІІ у 1960 році Воздвиження викреслили з церковного календаря католицької церкви.

ПОЛІНА ДМИТРІЄВА