Хочу додому: у Дніпрі лікарі місяць боролися за життя жінки
У Дніпрі лікарі інколи роблять практично неможливе: повертають до життя пацієнтів, яких скалічила війна. Місяць тому у лікарні імені Мечникова почалася боротьба за життя мешканки Костянтинівки. Жінка вижила, але її рідні Загинули: донька, онук, сусіди…
«Зінаїда 9 квітня доставлена до лікарні Мечникова з Костянтинівки в важкій комі після ракетного удару. Осколкове поранення голови. Обличчя і кінцівки були чорного кольору від термічних опіків. Множинні рвані рани від уламків ракети. 16 днів кома, СОПР. На сьогодні в свідомості, дихає апаратом, який встановлений в горло. Відповідає рухами голови, спілкується з лікарем Валерією. Вона стала для неї і рятувальницею, і донькою. Десятки ночей та напружених хірургічних обробок провела молода лікар самостійно, рятуючи життя Зінаїди. За 10 років роботи в септичній реанімації вона навчилась по-справжньому зціляти, коли шансів зовсім не зоставалось. Вони розуміють один одного за допомогою рухів та жестів. Вигорівші очі не дають можливості сприймати інших, але Валерію вона чує по крокам», – поділився історією генеральний директор лікарні Сергій Риженко.
Сьогодні жінка написала їй на папірці: “хочу додому”. Але її будинку немає, він розвалився після вибуху ракети. Цінуємо лікарів та медичних сестер Мечникова, які віддають себе заради життя. Валерія краща із кращих.
