Історія із життя: роман з італійцем тривалістю п’ятнадцять років
Зустріти взаємне кохання – велика вдача. На жаль, це може статися несвоєчасно і зруйнуватися під впливом життєвих обставин. Сьогодні ми розповідаємо історію нашої співвітчизниці Марини та італійця Джованні. Їхні стосунки розвивалися, немов казка, але незабаром почали нагадувати бразильський серіал.
ЗНАЙОМСТВО У ВЕРОНІ
Навесні 2005 року двадцятирічна Марина вирушила з друзями у подорож до Італії. Була насичена екскурсійна програма в Римі, Флоренції, Мілані, Венеції. Останній день подорожі проводили у Вероні. Марина вважала це місто найромантичнішим у світі, оскільки любила п’єсу «Ромео і Джульєтта». Можливо, саме тому звернула увагу на симпатичного хлопця за сусіднім столиком в одному з кафе. Він не зводив із неї погляд, приязно посміхався. Невдовзі підійшов познайомитися. Вони поговорили декілька хвилин, обмінялись номерами телефонів та електронними поштами.
Не встигла Марина повернутися додому і розпакувати валізу, як прийшов лист від Джованні. Так почалася віртуальна дружба – майже щовечора вони спілкувались в Інтернеті. Годинами розповідали один одному про себе, свої захоплення та мрії… Виявилося, йому 25 років, живе в місті Генуя, мама Джованні родом з України, тато – італієць. Хлопцеві був близький менталітет і традиції батьківщини Марини. Молоді люди почали закохуватися один в одного. Джованні надсилав подарунки, а через кілька місяців запросив приїхати в гості, оплатив квитки і попередив, що будуть жити в будинку його батьків. Не довго думаючи, дівчина прийняла запрошення.
«В Італії я жила у великому гарному будинку біля моря, батьки Джованні ставилися до мене дуже добре, – ділиться Марина. – Я потоваришувала з його братом і сестрою. Все було просто чудово. Щодня ми з Джованні гуляли містом, каталися на яхті, вечеряли в ресторанах… Він говорив про почуття до мене і бажання створити сім’ю».
ЯК У КАЗЦІ
Погостювати в Італії Марина змогла лише тиждень, оскільки потрібно було повертатися до інституту, вона навчалася на третьому курсі. Через два місяці прилетів Джованні, познайомився з сім’єю героїні нашої розповіді. Ще за місяць дівчина знову вирушила до Італії. Кілька тижнів вони мешкали в орендованій квартирі в місті Портофіно. А на завершення приїхали в батьківський будинок, де Джованні зробив пропозицію в присутності своєї родини. «Я була щаслива і з радістю погодилась вийти заміж. Але, як потім зрозуміла, не усвідомлювала серйозності того, що відбувається», – зітхає Марина.
Повернувшись додому, дівчина зіткнулася з прагматичною стороною питання. Її батьки були категорично проти заміжжя і переїзду до Італії. Вони повторювали: «Ми не для того платили за освіту такі величезні гроші, щоб ти лише біля плити стояла і дітей народжувала. А якщо ще й сімейне життя не вдасться, залишишся без освіти і досвіду роботи…». Також нагадували про її амбіції й мрії про кар’єру.
Не витримавши натиску батьків і страху невідомості, Марина приймає рішення розстатися з Джованні. Прощання було емоційно важким, вона відчувала свою провину перед хлопцем. Італієць намагався переконати її повернутись, говорив про свій біль і нерозуміння. Та все було марно. Згодом Марина пошкодує про своє рішення, але тоді дівчина захопилася перспективою роботи своєї мрії у великій компанії, яка передбачала переїзд до Києва.
ІЗ ЧИСТОГО АРКУША
Раз на місяць від Джованні приходили повідомлення. Цікавився справами, а також писав, що любить і не може забути. Потім він почав зустрічатися з дівчиною, але продовжував час від часу писати Марині. У 2008-му вона зустріла свого майбутнього чоловіка – Дмитра. Через два роки зіграли весілля. «Як тільки Джованні дізнався, що я вийшла заміж, зразу ж зробив пропозицію своїй дівчині – зрозумів, що надії повернути мене тепер точно немає. Я вже нічого не відчувала до нього, лише з повагою відповідала на повідомлення. Італієць цікавився моїм сімейним життям. Запитував, чи не ображає чоловік, чи щаслива я. Мені здавалося, що я була щаслива…», – розповідає Марина.
Але безхмарні дні тривали недовго. Марина з чоловіком дуже хотіли дітей, та упродовж декількох років завагітніти не вдавалося. Дмитро постійно докоряв цим. А коли подружжя пройшло необхідний медогляд, виявилося, що обоє здорові. Влітку 2012-го настала довгоочікувана вагітність. Однак незабаром стався викидень, через рік історія повторилася. Марина була в розпачі. Чоловік також був дуже засмученим. Розради вирішив шукати в обіймах коханки. Далі – розлучення.
Декілька місяців депресії, здавалося, тривали цілу вічність. На щастя, у Марини досить сильний характер. В одну мить вона поставила крапку та покликала подруг у подорож. Їй хотілось змінити обстановку, перезавантажитися і почати життя з чистого аркуша. Спільним рішенням було поїхати до Італії. Джованні був сповіщений про її приїзд у Неаполь. І хоча він у той час перебував у іншому місті, примчав побачитись із Мариною.
«Ми обідали у кафе, розмовляли, і здавалося, що не було цих восьми років розлуки. Я побачила в очах Джованні колишню любов і начебто відчувала те ж саме. Він із співчуттям вислухав про всі прикрощі, що сталися у моєму житті. Зустріч була коротка – йому потрібно повертатись до своїх справ. Пізніше надіслав повідомлення – зізнався, що не переставав мене любити всі ці роки. Я розуміла, що на чужому щасті власне не збудуєш, але в душі мріяла про спільне майбутнє з Джованні», – з сумом у голосі ділиться Марина.
«ЯКІР» ІЗ ХИБНИХ НАДІЙ
Італієць щодня надсилав повідомлення, почав розмову про нову зустріч. А через кілька місяців придбав Марині квитки, забронював готель і сказав «чекаю»! Дівчина досі згадує той чарівний тиждень із ним – усе було, як у романтичному фільмі…
Наступне побачення було через декілька місяців. Джованні орендував квартиру, вони гуляли містом, ходили до ресторанів, театрів та музеїв… І хоча поруч із ним дівчина відчувала себе щасливою, гнітили думки про те, що її коханий одружений. Про свою «суперницю» знала небагато: вона значно молодша за чоловіка, зараз здобуває вищу освіту в іншому місті, тому зустрічаються з Джованні рідко.
Перед від’їздом в Україну Марина завела розмову про майбутнє, запитала, чи замислювався він про розлучення. Відповів, що є такі думки, але нічого обіцяти поки що не може. Потрібен час, бо його дружині залишилося вчитися рік – він оплачує навчання і квартиру. Непокоївся, якщо скаже відразу, вона може відмовитися від його підтримки, впасти у депресію, зрештою, не отримати освіти. Марина погодилася чекати.
По прильоту додому дівчину чекала велика несподіванка – дізналася, що вагітна. Аборт робити не зважилася, тому що був ризик потім не мати дітей. Джованні був радий новині. Сказав, що завжди мріяв про дітей саме від Марини. Дуже засмучувався, що не може бути поруч весь час. До пологів приїздив кілька разів. А зустріч дитини з батьком відбулася, коли синочку виповнилось вісім місяців. Деякий час вони жили утрьох – як сім’я. Але про розлучення так мова і не йшла. Причина: його дружина вирішила здобувати другу вищу освіту – знову потрібно чекати.
Далі – довгі п’ять років рідкісних побачень, обіцянок, прохань іще почекати і нових причин відкладання розлучення з офіційною дружиною. «Після зустрічі нового, 2020-го року, як завжди, без присутності Джованні, я попросила його чесно сказати про свої плани на майбутнє. Але отримала повідомлення з проханнями почекати ще рік», – мовить дівчина.
Після того повідомлення терпець Марини урвався. Вона усвідомила, що черговий рік очікування швидше за все буде не останнім. Дівчина хотіла будувати своє життя без «якоря» із хибних надій. Тому надіслала Джованні прощального листа й заблокувала його контакти.
«Було дуже важно прийняти і відпустити ситуацію, а також розпрощатися з мріями про спільне майбутнє з Джованні, та я з цим упоралась, – із посмішкою на устах розповідає дівчина. – Минулі півроку я багато читала літератури з психології та дивилась лекції в YouTube. Це допомогло зрозуміти, що для покращення життя потрібно позбутися багатьох комплексів, а також навчитися бути більш розважливою та поважати себе. Нині я насолоджуюсь спілкуванням із синочком, знайшла дистанційну роботу, відвідую спортзал. А ще мрію зустріти кохання і збудувати сім’ю».
КАТЕРИНА ЧЕРЕДНИЧЕНКО
фото: pixabay
