Коли за кермом дніпровської маршрутки – хам…

Неприємні історії взаємовідносин пасажирів з водіями маршруток у Дніпрі все частішають. Нахабність та безкультур’я останніх деколи долають будь-які межі.

Розсілися, як удома

Нещодавно кореспондент «Вістей», захищаючи права старенького пасажира, став свідком того, як водій маршрутки перетворив свій салон на справжню «Державу у державі» зі своїми порядками та правилами. Прикро, що деякі з пасажирів сприйняли поведінку водія, як обов’язкову. Та чи має так бути у вільній демократичній Державі? Чи завжди водій правий?  Запрошуємо до дискусії наших читачів!

… Ранок. Приміський маршрут у м. Дніпро. Маршрутки забиті, як завжди, і на одній з них «пощастило» їхати журналісту «Вістей». На черговій зупинці у салон зазирнув старенький дідусь і, дещо ніяковіючи, запитав у водія: «А чи можна проїхати за пільгою?». Водій презирливо відвернувся й ледь чутно пробубонів: «Пільговиків вже вистачає». Не почувши цієї промови, дідусь зайшов у салон і якась дівчина поступилася йому місцем. Звісно ж, старенький спокійно сів, вважаючи що на законних підставах їде за пільгою. І тут водій з надривом зазначив: «А платити коли будемо? Бо вже розсілися, як удома»… Розуміючи, що грошей у дідуся не так вже й багато, кореспондент «Вістей» звернувся до пасажирів із запитанням: «Скільки у салоні пільговиків? Чи дійсно є два?». Це чомусь викликало у водія неймовірну злість. Він зупинив машину й почав у жорсткій манері «допитувати» кореспондента  щодо права «без дозволу» про щось питати у пасажирів! Бо, на його думку, уточнювати кількість наявних у салоні пільговиків, може виключно сам водій або перевіряючий! Цікаво, чи хтось бачив хоча б одного з таких перевіряючих?

Це моя маршрутка

Означена заява видалась кореспонденту дивною, тим більше, що не мала під собою законної підстави й порушувала права пасажира. Та усі пояснення й намагання дійти розуміння у ситуації, що склалася, водія лише розпалювали. Дорогою він весь час обертався назад і голосно коментував «неналежну» поведінку пасажира.  «Це моя маршрутка», – кричав, мов середньовічний пан, не соромлячись того, що від нього добряче тхнуло учорашнім перегаром. Можливо, саме це спричинило нестабільну поведінку горе – керманича, а ще  – впевненість у своєму праві «головного» і абсолютній безкарності. Недарма ж він на початку конфлікту нахабно заявив кореспондентові: «Виходьте! Я не бажаю вас везти, бо ви не маєте права опитувати пасажирів без мого дозволу». Вкрай здивувала реакція пасажирів. Невже були так залякані свавіллям водія, що не змогли йому зауважити щодо дідуся та кореспондента «Вістей», який намагався захистити права старенького?

На жаль, така ситуація давно набула статусу традиційної і налаштовує на сумні думки. Чи не перетворюємось ми на беззахисне «ніщо», яке може цькувати хам, що сидить за кермом? У будь якому випадку, неповага до пенсіонерів, яких за копійку ладні виштовхати з салону, не додає пошани до звання «водій громадського транспорту».

Анфіса Букреєва

фото: styler.rbc.ua