Кривий Ріг кримінальний: історія «бігунів»
Кривий Ріг – місто на Дніпропетровщині, як відоме своєю історією, шахтами, специфічною географією (найдовше місто Європи) та красивим сосновим бором. Але були тут і моторошні унікальні явища. Всі пам’ятають про те, як у 80-90 роки у місті утворилась течія «бігунів» – угрупування молодих людей, які скоювали страшні речі…
Історія народження «бігунів»
У 80-90 роки Кривий Ріг став епіцентром підліткових війн. Жителі міста добре пам’ятають, як 20-25 років тому на вулицях коїлися страшні речі, від діянь «бігунів» помирали люди. Близько тридцяти загиблих і понад півтисячі поранених дітей, багато з яких залишилися каліками на все життя, – такий підсумок за деякими даними цієї безглуздої війни. Але точна кількість жертв війни, що тривала з 1985 по 1995 роки, дорослі так і не спромоглися підрахувати – деякі називають цифру у 300 померлих! У місті ворогували декілька районів. Але на початку їх серйозно не сприймали, але точкою відліку стала ситуація, коли в жовтні 1987 року на дискотеці в Саксаганському районі загинув школяр (в нього кинули гранату, і йому просто розірвало нутрощі). Оперативники були спантеличені таким новим віянням у кримінальному світі, адже 14 річних дітей з пістолетами не можна було офіційно притягнути до кримінальної відповідальності. А коли захотіли діяти, було пізно.
Чому «бігуни»? Бо біг був тактикою бою – вони бігли групою, кидали гранати, використовували зброю і просто зносили все на своєму шляху. Угрупування обрали своїм гімном пісню гурту Ласковий май «Белые розы». Була і своя траурна пісня – поминали своїх загиблих «в бігах» товаришів члени угрупувань теж під одну певну композицію групи «Статус Кво» – «Тепер ти в армії». Під час виконання цієї пісні на танцмайданчику потрібно було стати в коло, і, опустивши голови, тупцювати на місці. Угрупування оголошували одне одному війну за допомогою зенітних знарядь часів війни, які стояли на березі водойми на меморіальному постаменті. Наприклад, якщо вранці ви бачите, що стовбур зенітки дивився в бік Зарічного, значить, угруповання КРЕС оголосила йому війну. Якщо зенітка повернена в сторону КРЕС, значить, війна з боку Зарічного. Якщо дуло опущене вниз, оголошено тимчасове перемир’я і можна не переживати за своїх близьких…
Своя філософія
Це була ціла культура та філософія. “Бігуни” об’єднувалися в загони за територіальною ознакою, створювали свої закони, форму, атрибутику, статут. Залежно від місця проживання кожне з угрупувань носила горду назву “бики”, “коні”, “голубці”, «вокзальні». У загони входили “старшаки” (юнаки 17-18 років), “малолітки” (15-16 років), “мультики” (14-15 років) і наймолодші “пупси” (12-13 років). Вікові групи ділилися на “шістки”, на чолі яких стояли “авторитети”. Всією ж цією системою керував лідер – “кермо”. Були в угрупуваннях і свої «менти», завданням яких було виявляти зрадників, які здавали «бігунів» міліціонерами чи «бігунам» з ворожих угрупувань. А от зі зрадниками тут вирішували усе ще жорстокіше – їх вивозили за місто і катували, а потім вбивали. Ті, хто чудом рятувалися потім по 2-3 рази змінювали місце проживання і роками жили у страху, що їх знайдуть!
Згодом рух «омолодили» – віковий поріг не перевищував 16 років. Часто впізнати «бігуна» можна було по головному убору типу «кепка-аеродром». Популярними були і ремені з пряжками «Rifle» – причому хлопці, які не перебувають в угрупованні, не мали права носити подібні атрибути! А тих, хто не поважав цей неписаний закон, били просто на вулиці.
Якщо хтось хотів приєднатися до угрупування, його кандидатуру обговорювали на загальних зборах, які зазвичай проходили за гаражами або в дитячих садах вечорами. Кандидат повинен був проявити себе в першому бойовому хрещенні. Від нього вимагалося зайти на територію ворога і зробити “диверсію” – вистрілити противнику в сідницю або в ногу і втекти. За новеньким спостерігали і в бою. Дані про хід бою надавав “кадебіст” – підліток, який аналізував бій з боку, не маючи права в ньому брати участь! Після бою проходив розбір польотів і підводився підсумок: хто був боягузом не міг вступити в ряди «бігунів» і його з соромом виганяли. «Достойні» же навпаки поповнювали ряди угрупування.
Під час обов’язкових зборів раз на тиждень старші члени угрупування пили горілку, а «малоліткам» дозволялося випити трохи пива. Також вони багато тренувались та робили зброю. «Бігуни» навіть створювали спортивні зали, адже пріоритетом було гарна спортивна форма бійця
У місті одночасно діяли 15-25 угруповань! І в кожному могло бути більше тисячі чоловік (якщо брати до уваги тих, хто надавав інформацію, та опосередковано брав участь у житті угрупування)! Вдумайтесь у ці цифри! Тільки в одному Саксаганському райвідділі міліції на обліку перебувало 800 осіб. Якщо підліток не “бігав” сам, він зберігав або виготовляв зброю, або доставляв зброю до місць «відпочинку» та діяльності угрупування. Чи були у бандах дівчата? Звичайно! Вони допомагали «бігуна» – проносили, наприклад, в бюстгальтерах пістолети і патрони на дискотеку. Багато зброї виготовлялося самостійно – наприклад, спеціальні мідні трубки стріляли не гірше нарізної гвинтівки іжевського виробництва. «Самопали» начинялись дробом і цвяхами. Найстрашнішу зброю створили “бігуни” Жовтневого району – вони прив’язували до запобіжника ковані гачки – трійники для лову великої риби. Потрапивши на одяг противника, запалена “граната” перетворювала його в камікадзе, оскільки зірвати рибальський гачок було просто неможливо! За оцінками експертів, таке самопальні пристрої було потужнішими, ніж гранати Ф-1 в півтора рази! Такі «гранати» завдавали дуже тяжкі каліцтва, відривали кисті, вибивали очі…
Угруповання фінансувалися за рахунок поборів з школярів і учнів технікумів і профтехучилищ. Кожен повинен був щодня віддати виданий батьками рубль на обід представнику місцевого угрупування, заплатити таким чином данину, аби не мати потім проблем. Грошей було багато, і їх витрачали на лікування поранених і похорони загиблих. Коли в квартиру до батьків покійного “бігуна” приходила 12-річна дитина і викладала на стіл «матеріальну допомогу» від угрупування – дві-три тисячі радянських рублів, родичі просто відбирало мову.
Існує думка, що керували угрупуваннями дорослі – пахани з “малин” і менти-перевертні. Крім того, це було хорошим поясненням того, чому так довго з ними не вдається впоратися. Але чітких підтверджень такої версії історія не знає.
Найвідоміший випадок
Багато хто стверджує, що у «бігунів» був свій кодекс честі, мовляв вони не чіпали дітей, жінок, та тих, хто не був учасником будь-якої з банд. Але якщо це і було, то тільки на початку «народження» угрупувань. Потім жертвами ставали будь-які випадкові перехожі. Діти, побачивши «бігунів», тікали геть, але одного разу 14-річний житель Кривого Рогу Саша Жердєв сховатися не встиг …
Він не був учасником жодного з угрупувань. Хлопець просто вийшов на вулицю, аби обмінятися зі знайомою дівчинкою касетою. Побачивши, що повз мчить загін “бігунів”, побіг до свого під’їзду, але, куля наздогнала його в спину. Саша впав на асфальт і почув, як один з негідників крикнув “Все, його закінчили!”. Друзі Сашка ховалися в кущах, бо розуміли, що допомогти просто не зможуть. Коли «бігуни» зникли, діти підбігли до Сашка – він міг поворухнутися, крові майже не було, але хлопець ніби не відчував нижню половину тіла. Йому зробили три операції, а міліція порушила кримінальну справу, але того, хто стріляв так і не знайшли. Пізніше до родини Жердєва дійшли чутки, ніби “бігуни” мікрорайону Ювілейний, де жив Сашко тоді, розібралися з “бігунами” мікрорайону Сонячний, які на нього напали, за своїми “законами честі”. «Ювілейні бігуни» вдерлися на територію ворога і вбили трьох підлітків, серед яких був нібито і Сашин кривдник. Але так чи інакше, куля «бігуна» назавжди посадила Олександра Жердєва в інвалідний візок.
За деякими даними від «бігунів» загалом за 10 років постраждало більше 1000 випадкових перехожих, які просто опинились не в тому місті не в той час. На жертву могли накинутися групою у під’їзді будинку і катували так, що кров заливала стіну до другого поверху! У хід йшли ноги, палиці, цегла, вогнепальна зброя…
Звідки така жорстокість і обезцінювання чужого життя? Взагалі-то підлітки смерть зневажали. Психологи це пояснювали особливостями дитячої психіки: діти мало відчувають різницю між життям і смертю і вірять у власне безсмертя. Напевно, 12-13-річні “пупси” в угрупуваннях, позбавлені почуття самозбереження, дійсно легко піддавалися стадному інстинкту…
Переломний момент
Якщо «бігуни» і потрапляли в тюрму, то в основному сиділи по 206 статті частина 3 – за хуліганство. На зоні таких хлопців називали “Бакланами” і дуже не поважали, адже їхні діянні були позбавлені користі, а в кримінальному середовищі це вважалося великою дурістю. У 1991 році після проголошення незалежності в Україні були значно збільшено штати правоохоронних органів. Це дало можливість посилити контроль за молодіжними угрупуваннями.
В цілому рух «бігунів» проіснувало близько десятиліття – з початку 80-х років минулого століття до середини 90-х. 4 листопада 1992 року стало переломним моментом в підліткової війні. У той день “бігуни” вперше напали на міліцію! А міліція в свою чергу вперше за всі ці роки (!) як міру крайньої необхідності застосувала зброю. Зустрілися 21 підліток і троє міліціонерів, один з них зброї не мав. Під час перестрілки було поранено 18-річного «бігуна», а його 14-річний «колега» загинув. Для Кривого Рогу це був шок, але місто було настільки виснажене війною і діяннями «бігунів», що усі жителі ледь не одноголосно стали на бік міліції.
Були і спалахи громадянської свідомості – у мікрорайоні Сонячний найбільше в місті угруповання розігнали хлопці цього ж району, які повернулися з армії. Вони не давали малоліткам збиратися, переслідували їх буквально по п’ятах … Потім ряди угрупувань почали зменшуватись – деякі вирішили, що замість того, аби стріляти одне в одного, краще піти на базар і заробити. Найкмітливіші поспішили піти в дрібний бізнес, зайнятися рекетом або … засісти за підручники, щоб вступити до престижного вузу. Масово почати з’являтися у Кривому Розі літні кафе, бари і дискотеки, і “бігуни” стали “культурно” відпочивати. Багатьох “бігунів” від тюрми врятувала армія. Остаточно у 1993 році бої пішли на спад. Навесні 1995 року “біг” як форма самовираження підлітків припинили своє існування. Або просто затихли в очікуванні нового покоління молодих, яким нема чого втрачати?
Увіковічнили у книзі
«Балансируя над пропастью» – книгу з такою назвою написала у 2013 році колишня жителька міста, яка нині живе в Швейцарії, Марія Благова. Вона спробувала відтворити раніше маловідому історію найбільш кривавих на території колишнього СРСР молодіжних банд.
«Бігуни» повернулись?
З такими заголовками вийшли новини на міських сайтах Кривого Рогу 14 вересня 2016 року. У місцевий відділ поліції надійшла інформація, про те, що на території одного з районів міста збирається натовп неповнолітніх близько 40 осіб, які планують влаштувати між собою бійку, використовуючи тактику «махача» або «стінка на стінку», тобто сплановану масову бійку. Поліція негайно відреагувала на дане повідомлення, і відразу для перевірки інформації виїхала на місце події. На місці поліція локалізувала конфлікт, а 20 неповнолітніх доставили до відділення поліції До пізнього вечора з неповнолітніми та їх батьками проводилися профілактичні бесіди, після чого усіх відпустили додому. Але тривожним сигналом є те, що подібні ситуації в місті спостерігаються вже кілька років. Багато хто називає їх «бігунами», але тепер учасники таких груп спілкуються в закритих спільнотах в соцмережах, у них є навіть власних дрес-код…Вони інші, але чимось нагадують тих, які 25 років тому так само просто почали збиратися у «групи за інтересами»….
Підготувала Дарина Сухоніс
за матеріалами Інтернет-джерел
