Максим Куждін: «Сьогодні фах журналіста — найважливіший»

Максим Куждін — незвичний чотирнадцятирічний юнак, учень Криворізької загальноосвітньої школи № 114. Його внутрішній світ, як райдуга: барвистий, веселий та багатий. А ще парубчак має гостре перо, яке він нещодавно продемонстрував усій країні, виборовши третє місце у Всеукраїнському конкурсі: «Я — журналіст!» Його захоплення не обмежуються комп’ютером чи іншою електронікою. Вони духовні та «дорослі». Минуть роки, і стиль Максима, який мріє про фах журналіста, не раз, і не двічі здивує світ… З юним майстром пера поспілкувалися «Вісті».

Українською ближче

— Максиме, коли ти збагнув, що хочеш стати журналістом?

— Недавно, коли почав перемагати в різних конкурсах. А взагалі це ще трапилось у шостому класі, тоді здобув перемогу в районному конкурсі, де були роботи й семикласників (посміхається).

— Який досвід принесла тобі участь у конкурсі? Які чесноти виховала?

— Вважаю, що насамперед — це мобільність та вміння швидко подати матеріал, бо довелося писати роботи за декілька годин до здачі. А ще — нові знайомства. Побувавши в Києві,  познайомився з головою Національної спілки журналістів України Олегом Наливайком, із головним редактором Видавничого дому «ОГО», викладачем Острозької академії Віталієм Голубєвим, який запрошував мене на навчання до академії, та іншими цікавими людьми.

— На які теми найохочіше писати?

— Наразі достеменно не визначився. Втім, легко пишу твори на літературні теми. Та й загалом я дуже люблю українську мову та літературу. Навчився читати в три з половиною рочки. Мене вразив та полонив той факт, що близько п’ятнадцяти років тому в Італії на конкурсі українська посіла друге місце (після італійської) за милозвучністю. Тому література україн­ською мені ближча… Я захоплююся пое­зією Івана Малковича, творами про дітей Всеволода Нестайка, читаю Андрія Кокотюху та інших.

Музика та розпис

— Максиме, чим сучасний журналіст може допомогти Україні в такий нелегкий для неї час?

— Як на мене, журналісти — це люди, які втілюють найкращі риси, котрі можуть пристосуватися до будь-чого. Вони комунікабельні, креативні, вміють працювати в команді. Думаю, що нині фах журналіста — найважливіший, бо коли Росія веде супроти нас війну, найголовніше — бути чесним… Від того, як мислитиме народ, залежить доля країни.

— Що знайшов для себе в Петриків­ському розписі?

— З-поміж численних предметів у художній школі, що я відвідував, був Пет­риківський розпис. Займався ним шість років. А найбільше уподобав я його тому, що він не обмежує маляра чіткими правилами: світло, тінь абощо. Він дає ширше поле для творчості. А ще мене вельми надихнула екскурсія до Пет­риківки. Та я й досі вряди-годи малюю.

— А зараз що тобі до серця?

— Уже сьомий рік захоплююся музикою. Цьогоріч я закінчую музичну школу. Займаюся вокалом, граю на гітарі, баритоні. Ще допомагаю ансамблю народних інструментів, гра­ючи на бас-балалайці (посміхається). Крім того, я цікавлюся урбаністикою, яка має на меті розв’язати проблеми міста та покращити життя містян. Мені здається, наші міста сірі та мало привітні до людей. Натрапляю на фото європей­ських міст у Інтернеті — виникає бажання, щоб і українські стали такими. Одна з найбільших проблем, на мою думку, полягає в тому, що наші міські простори геть не пристосовані до людей: ремонтують дороги, а хідники — ні. Чому не зітреться цей соціальний бар’єр, що автовласникам надає більше переваг, аніж звичайним пішоходам?

Кортить до табору

— Максиме, розкажи, будь ласка, про свою родину та друзів.

— Маю двох рідних сестричок та братика. Живу з ними в злагоді. Люблю їздити з родиною до Карпат. Справжніх друзів у мене небагато. Найпершим своїм другом та гарним генієм вважаю директора моєї школи — Людмилу Хорькову. Це людина, яка й порадить, і підкаже, й надихне.

— Де мрієш про­вести канікули?

— Торік  був у таборі під Києвом, де брати Клички запровадили освітній проект «Школа успіху». Туди запросили сто п’ятдесят найуспішніших дітей України. Там навчали, як створювати громадські проекти та бути успішним. Виступили багато цікавих людей: ведучий із каналу СТБ Григорій Решетник, Віталій Кличко та інші. Цьогоріч кортить потрапити туди волонтером.

Штрихи до портрета:

Улюблена книжка: «451 градус по Фаренгейту» Р. Бредбері.

Зараз читає: посібник «Універсальна журналістика».

Улюблена пора року: весна.

Знак зодіаку: Телець.

Порада криворіжцям: не будьте байдужими!

Ірина Павленко,

фото з архіву Максима Куждіна

Добавить комментарий