На Дніпропетровщині відкрили меморіальну дошку Заслуженому тренеру України (Фото)
У Покрові Дніпропетровської області відкрили меморіальну дошку Заслуженому тренеру України Миколі Антоновичу Шарікову. Подробиці розповіли у прес-службі міської ради.
Тренер за покликанням, професіонал своєї справи, закоханий у футбол, відданий дітям – так згадують Миколу Шарікова колишні вихованці, яким він на все життя прищепив любов до спорту і саме – до футболу. Для них це особлива подія, тож цього дня знову зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять вчителя. Меморіальну дошку відкривали у день народження Миколи Антоновича. Сьогодні йому могло б бути 82, але доля відвела унікальному тренеру лише 41 рік… Про це говорили його вихованці, Володимир Петров, Микола Федоренко.
Покоління 70-80-их, вони називають тренера винятковою особистістю, який бачив далеко на перспективу, виховав цілу плеяду видатних футболістів, наших земляків – майстра спорту, Заслуженого тренера України, чемпіона 1983 року, володаря кубку 1980-го, тренера футбольних клубів «Зірка» (Кропивницький), «Дніпро» (Дніпропетровськ), другої команди «Шахтаря» – Миколу Федоренка; майстра спорту, Заслуженого тренера України, чемпіона Європи, Марокко, кращого бомбардира «Дніпра» Олега Тарана; майстра спорту, Заслуженого тренера України Віктора Гришка; майстра спорту Георгія Колядюка; незмінних наставників маленьких покровчан Олександра Антоненка, Олександра Янченка і ще десятки тих, хто є учнями та послідовниками М.А.Шарікова. Це: Віктор Шевченко, Віктор Назаренко, Геннадій Царенко, Анатолій Базін, Павло Чмихал, Валерій Крутінь, Олександр Золотов, Сергій Оріченко, Олексій Тищенко та ін.
Микола Шаріков приїхав до нашого міста у 60-х, після закінчення Кіровоградського педагогічного інституту. Грав за юнацькі команди, але весь спортивний хист проявив саме як талановитий тренер. Він був новатором і безмежно відданим дітям. Переможці обласних, всеукраїнських змагань, вихованці Миколи Шарікова ішли у спорт великих досягнень, продовжили справу вчителя на тренерському поприщі, саме головне, ніколи не розставалися з футболом.
Микола Антонович прожив коротке, але яскраве життя, через хворобу пішов у засвіти у відносно молодому віці, але залишив по собі добру пам’ять та сотні вихованців, закоханих у футбол. На цьому наголошували його учні, радіючи, що справа вчителя – живе.
Своїм послідовникам, юним футболістам ДЮСШ ім.Д.Дідіка, передали у подарунок футбольні м’ячі, один з яких з дарчими підписами від тих, хто починав писати футбольну історію Покрова.
