Наталія Хазан: «У Дніпрі створено патріотичні проекти, які знає вся Україна»

Громадська активістка, продюсер, волонтерка Наталія Хазан розповіла про найбільш знакові патріотичні та волонтерські проекти, які реалізували у Дніпропетровській області.

– З волонтерських проектів я би виділила проект «Вокзал-Дніпро». Це місце відпочинку бійців на залізничному вокзалі. Проект було розпочато в червні 2015 року й до сьогодні ми працюємо в цілодобовому режимі та не зачинились ні на годину. Проект дуже важкий та складний. Коли ми відкривались, то за добу у нас проходило понад 500 бійців, зараз в середньому – 200. Від самого початку куратором проекту є Наталія Шишенда, а загалом задіяно більше ніж 100 волонтерів. А кількість наших помічників важко й порахувати. На «Вокзалі-Дніпро» бійці можуть відпочити, випити чай чи каву, перекусити, зарядити телефони, почитати, пограти. Але найголовніша мета проекту – турбота та безпека нашим захисникам, висловити свою шану їм. З минулого року місцева влада Дніпра надала нам фінансування, це дало змогу і в подальшому реалізовувати даний проект. Щодо діалогу громадськості й влади, то нам дуже була потрібна підтримка, тож я пішла до міського голови та знайшла її. А на початку проекту ми знайшли спільну мову з керівництвом вокзалу та залізниці, які виділили нам місце та надали меблі. І до речі, коли я говорю про вокзал, не можу не згадати з величезним болем про наших волонтерів, які померли, – Муся, Майя, Аня та Люда…

Щодо патріотичних проектів, то найзнаковішим, звичайно, є Музей АТО. Саме завдяки ефективній співпраці волонтерів, бійців, керівництва Дніпропет­ровської облдержадміністрації та депутатів обласної ради перший Музей АТО в Україні було створено саме в Дніпрі. Особисто я брала участь у робочій групі по створенню музею та відповідала за кінозал. Я пишаюсь, що нам разом з режисером Євгеном Тітаренком та нашою кіношною групою вдалося створити перший в світі панорамний фільм у форматі 360 градусів переважно з документальної хроніки – «Дніпро – форпост України». Через рік після відкриття музею ми презентували ще анг­лійську версію стрічки в такому ж форматі. Тож без зайвої скромності можу сказати, що ці фільми та Музей АТО в цілому на практиці ефективно виконують функції патріотичного виховання, української пропаганди та зовнішньої інформаційної політики.

– Який настрій зараз панує у громадських колах? Чи може зміна влади якось вплинути на діяльність волонтерів?

– Мені важко казати про «середню температуру по лікарні», бо мені здається, що її немає. Є синусоїда з великою амплітудою. Шостий рік ми живемо в суцільному стресі, а зміна влади – ще один стрес. Уподобання та думки на цих виборах у активістів та волонтерів розділились. І це, на мою думку, є нормальним явищем у демократичній країні. Але головне, про що ми маємо пам’ятати, що ворог у нас спільний – це сусідня країна Росія. До медичних закладів Дніпра продовжують поступати поранені, ми з біллю ховаємо наших бійців, війна триває. Дуже хочеться, щоб не стало якогось глобального розколу суспільства, щоб нова влада робила консолідуючі кроки.