Назарій Яремчук: зробив українську пісню відомою в усьому світі

Назарій Яремчук став популярним у середині 1970-х років. Він виконавець пісень «Червона рута», «Гай, зелений гай», «Стожари», «Я піду в далекі гори» та інших. Артист упродовж багатьох років гастролював із ансамблем «Смерічка» та познайомив пів світу з українськими піснями, більшість яких популярні й донині. За життя Назарій записав понад 150 пісень, відвідував із концертами Канаду, США та Бразилію. Через тяжку хворобу помер молодим – у 43 роки, до останнього виходячи на сцену та співаючи для людей. Усі троє його дітей також стали музикантами.

ДИТЯЧІ МРІЇ

30 листопада виповнюється 72 роки з дня народження співака, заслуженого та народного артис­та, Героя України Назарія Яремчука. Він народився у 1951 році в Чернівецькій області. Майбутній співак походив із музичної родини. Його батько співав у церковному хорі, мати грала на мандоліні і виступала на сцені місцевого театру. В родині, крім Назарія, було ще троє дітей – два брати та сестра. Мати мала сина від першого шлюбу, різниця у віці між братами складала 27 років. Батькові майбутнього артиста на момент його народження було 64 роки, матері – 30.

Коли Назарію виповнилось 12 років, помер батько. Матері довелося взяти на себе забезпечення родини всім необхідним. Упоратись із такою кількістю дітей самотужки вона не могла, тож мусила віддати молодшого сина до школи-інтернату. Додому хлопець приходив лише на вихідні, а інші п’ять днів тижня проводив у школі. У інтернаті він прожив чотири роки та провчився там від четвертого до восьмого класу. За згадкою друзів та родичів, у дитинстві Назарій Яремчук полюбляв грати у футбол та мріяв стати мандрівником, а на канікулах полюбляв ходити у гори. Деякий час він із братом Богданом навіть грав у місцевій команді «Карпати». Коли став відомим артистом, то допомагав команді, перераховуючи їм гроші з декількох концертів.

Також із юних років він співав. Іще маленьким кілька разів зміг виступити на сцені театру, в якому працювала його мати. Дорослі зазначали, що хлопець має гарний голос. За спогадами друзів артиста, співати Яремчуку подобалось завжди. Після восьмого класу намагався вступити до Львівського музичного училища, але не зміг, бо не мав музичної освіти за плечима. Після закінчення середньої школи пробував вступити до Чернівецького університету, але і тут не пощастило – не вистачило одного бала, аби пройти конкурсний відбір. Наступна спроба була вдалою – він вступив до Чернівецького університету на гео­графічний факультет. За рік до того встиг попрацювати сейсмологом у Західноукраїнській геологорозвідувальній партії та закінчити курси водія.

ЗНАКОВИЙ ФІЛЬМ

Ансамбль «Смерічка» часто проводив репетиції у Вижицькому будинку культури. ВІА керував Левко Дутков­ський. Назарій Яремчук був постійним відвідувачем репетицій, тож, запримітивши парубка, Дутковський запропонував йому виконати якусь пісню. Після того, як почув голос Яремчука – взяв його до колективу. Як згадують колеги Яремчука, у нього був абсолютний слух і він міг узяти потрібні ноти без підготовки, а завдяки своєму таланту. З будь-якої, навіть посередньої пісні міг зробити хіт.

Співати у ВІА «Смерічка» Назарій почав іще перед другою спробою вступу до університету, в 1969 році. Згодом Яремчук познайомився з композитором Володимиром Івасюком. У 1971 році на екрани вийшов фільм «Червона рута», після якого артисти «Смерічки» стали досить популярними. Солісти ансамблю Назарій Яремчук та Василь Зінкевич за виконання пісень «Червона рута» та «Водограй» стали лауреатами Всесоюзного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти» та «Пісня року-71». У 1973 році ВІА «Смерічка» став виступати на професійних сценах у різних містах, інколи даючи по два-три концерти на день. За 23 дні «Смерічка» давала по 46 концертів. Через щільний гаст­рольний графік Назарій Яремчук перевівся на заочне відділення університету.

СПІВРОБІТНИК КАФЕДРИ

У 1975 році творчий дует Яремчука та Зінкевича перестав існувати. Назарій устиг одружитись та попрацювати старшим інженером на кафедрі економічної географії рідного університету. Здо­буття професії він вважав особливим, тому що хотів мати роботу, не пов’язану з його співочим талантом, а те, що могло би приносити гроші, якщо раптом голос пропаде. Але не зміг прожити без музики і зробив її головною справою свого життя та через деякий час повернувся до співу.

Ансамбль «Смерічка» працював у Чернівецькій обласній філармонії, його учасники об’їздили багато міст та країн із гастролями. Зокрема, ВІА був учасником культурної програми ХХІІ Олімпійських ігор у 1980 році. Починаючи від цього часу, ансамбль та Яремчук щороку ставали дипломантами та лауреатами різних фестивалів естрадної пісні. У 1982 році Назарій став художнім керівником ансамб­лю, продовжував записувати нові пісні. За все життя Назарій Яремчук записав понад 150 пісень.

ВИСТУПИ ТА ЗВАННЯ

У 1980-х роках кар’єра Назарія Яремчува активно розвивалася. Він не тільки виступав на сцені, керував «Смерічкою», але й підтримував самодіяльні колективи, шукав нові таланти. Співак стає спочатку заслуженим артистом, потім народним. Він виступав як у великих залах в обласних центрах та столицях, так і на маленьких сценах у невеличких селищах. Під час виступу завжди спостерігав, як на пісню реагують люди, іноді «перероб­ляв» її в тому чи іншому музичному оберті, аби вона ще більше подобалась публіці.

У 1986 році, після Чорнобильської катастрофи, Назарій Яремчук тричі приїздив із виступами у 30-кілометрову зону відчуження – співав для ліквідаторів наслідків аварії. Згодом цілком можливо, що саме ці «гастролі» вплинули на стан здоров’я Яремчука і його ранню смерть.

Якщо творче життя артиста стрімко та позитивно розвивалось, то особисте – навпаки. Наприкінці 1980-х років дружина Яремчука Олена пішла від нього, забравши двох синів. Довгий час співак був сам, аж поки не познайомився із сусідкою Дариною та одружився з нею у 1991 році. Згодом у них народилась донька Марія. Яремчук не полишав гастролей, та у 1991-1993 роках устиг виступити з концертами у Канаді, США, Бразилії.

ОСТАННІЙ КОНЦЕРТ

Незабаром Назарія спіткала тяжка хвороба. У 1994 році йому діагностували рак шлунку. Дуже довго лікарі не могли установити точний діагноз, тож співак утратив чимало часу. Кілька місяців його лікували від виразки шлунку. Спочатку позбавитись від недуги йому намагались допомогти україн­ські лікарі, але хвороба виявилась сильнішою за їхні вміння, тож друзі допомогли Яремчуку виїхати на лікування в Канаду та плекали надію на допомогу західної медицини. Та дива, на жаль, не сталося. Після операції іноземні лікарі давали лише кілька місяців.

Артист повернувся до Києва, його мучили болі, та він продовжував виступати. Останній його концерт відбувся у Національній опері України 7 червня 1995 року. Як згадують друзі, перед виступом він приліг відпочити на стільцях, тому що пересуватись та стояти чи сидіти йому було важко. На сцені він співав, сидячи на сходах. Лікарі забороняли артисту виходити на сцену, але він говорив, що спів полегшує біль.

Назарій Яремчук намагався не приймати знеболювальні, а терпів нестерпний біль усередині. Після свого останнього виступу потрапив до лікарні. Назарій Яремчук помер 30 червня 1995 року, йому було 43 роки. Артиста поховали у Чернівцях на Центральному кладовищі. Указом Президента України у серпні 2021 року за визначні особисті заслуги перед Україною у розвитку музичної культури, багаторічну плідну діяльність народний артист Назарій Яремчук посмертно отримав звання «Герой України».

Усі його троє дітей – Марія, Дмитро та Назарій пов’язали своє життя з музикою. На честь батька два брати заснували пісенний фестиваль «Родина». Дмитро і Назарій є заслуженими артистами України, а Марія – фіналісткою пісенного конкурсу «Євро­бачення-2014», де вона посіла шосте місце. На честь Назарія Яремчука названо вулиці у Києві, Чернівцях, Вижиці, Тернополі, а виконавець Степан Гіга присвятив видатному співаку пісню «У райськім саду».

ТАМАРА БЄЛКІНА,
ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ ­ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛ,
ФОТО З ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ