Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Новомосковська об’єднана ДПІ нагадує, що до платників екологічного податку відповідно до ст. 240 Податкового кодексу віднесено суб’єктів господарювання, юридичних осіб, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

• викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
• скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
• розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання);
• утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
• тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

При цьому суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) винятково відходи як вторинну сировину, не є платниками податку за розміщення відходів.

СТАВКИ ПОДАТКУ

Ставки екологічного податку встановлено статтями 243 — 248 Податкового кодексу.

Слід зауважити, що Законом № 1791 внесено зміни до Податкового кодексу. Зокрема, пунктами 12 — 16 розділу 1 зазначеного Закону встановлено нові розміри ставок екологічного податку:

• за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;
• за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до п. 243.1 ст. 243 Кодексу та на які встановлено клас небезпечності;
• для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до п. 243.1 вищезазначеної статті та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю), ставки податку застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) в атмосферному повітрі населених пунктів;
• за викиди двоокису вуглецю (пункти 243.1 — 243.4 ст. 243 Кодексу);
• за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти (пункти 245.1 та 245.2 ст. 245 Кодексу);
• за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (пункти 246.1 та 246.2 ст. 246 Кодексу) за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (п. 247.1 ст. 247 кодексу);
• за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (п. 248.1 ст. 248 Кодексу).

Таким чином, збільшені ставки мають застосовуватися платниками податку при обрахуванні податкових зобов’язань за вищезазначені об’єкти оподаткування, що виникли з 01.01.2017 р., тобто у декларації екологічного податку за І квартал 2017 р. та наступні податкові періоди.

За скиди забруднюючих речовин у ставки та озера ставки податку збільшилися у 1,5 раза.

За розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах збільшилися у 3 рази.

Також передбачено застосування коефіцієнта до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі:

• у межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж — 3;
• на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту — 1.

Порядок обчислення податку визначено ст. 249 Податкового кодексу.

У разі якщо платником податку під час провадження господарської діяльності здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/ або забруднення різними видами забруднюючих речовин, то він має визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Фактичні обсяги за кожним видом забруднюючої речовини визначаються самостійно платниками податку в тоннах.

ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ ТА СПЛАТА

Порядок подання податкової звітності та сплати податку визначено ст. 250 Податкового кодексу, відповідно до якої базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку складають податкові декларації за формою, затвердженою наказом № 715, та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу):

За що сплачується	Куди подавати
За викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціальне відведених для цього місцях чи на об’єктах	За місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів
За утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк	За місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах

У разі коли місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку платника податку, якому в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до контролюючого органу, в якому такий платник перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій.

Додатки до декларації

До декларації екологічного податку додаються шість додатків, які є її невід’ємною частиною.

Додаток № 1	Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення
Додаток № 2	Розрахунок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти
Додаток № 3	Розрахунок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах
Додаток № 4	Розрахунок за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені)
Додаток № 5	Розрахунок за утворення радіоактивних відходів і сплачується за придбання джерел(а) іонізуючого випромінювання
Додаток № б	Розрахунок за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк

Якщо у платника відсутні окремі об’єкти оподаткування, то відповідні додатки не додаються, а рядки декларації прокреслюються.

Також наказом № 715 затверджено три додатки — кодифікатори забруднюючих речовин та відходів:

Додаток № 7  Кодифікатор забруднюючих речовин, що виникаються в атмосферне повітря

                          стаціонарними джерелами забруднення

Додаток № 8  Кодифікатор забруднюючих речовин, що скидаються у водні об’єкти

Додаток № 9  Кодифікатор відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях

                         чи на об’єктах

Слід звернути увагу, що наказом № 1177 викладено у новій редакції додаток 4 «Розрахунок за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені)» до декларації екологічного податку.

Так, раніше чинний додаток доповнено рядками 4.2.1.2.4, 4.2.2.2Д 4.3.1.2.4, 4.3.2.2.4, які мають назву «коригуючий коефіцієнт», оскільки податкові зобов’язання з екологічного податку у частині екологічного податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) стосовно накопичених до 01.04.2009 р. відходів обчислюються із застосуванням коригуючого коефіцієнта.

Згідно з п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Таким чином, додаток 4 до декларації екологічного податку за І квартал 2017 р. подається за старою формою, а за II квартал та наступні податкові періоди — за новою формою, затвердженою наказом № 1177.

Перерахування суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, здійснюється одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Розподіл зарахування до бюджету

БЮДЖЕТНИМ КОДЕКСОМ УСТАНОВЛЕНО ТАКІ ПРОПОРЦІЇ ЗАРАХУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ ДО ФОНДІВ ТА БЮДЖЕТІВ:

• до загального фонду Держбюджету України зараховується 20 % екологічного податку (крім екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, який зараховується до загального фонду держбюджету у повному обсязі)

• до спеціального фонду місцевих бюджетів — 80 % екологічного податку (крім екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходівїх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк)

РАДІОАКТИВНІ ВІДХОДИ

Платники, податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, перераховують суми податку до держбюджету, які використовуються відповідно до закону про Держбюджет на відповідний рік. За рішенням платника податку сума податку може сплачуватися щомісяця в розмірі однієї третьої частини планового обсягу за квартал із перерахунком за результатами базового податкового (звітного) періоду.

Звітність про фактичні обсяги радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, календарний квартал (включаючи вже накопичені до 01.04.2009 р.), та фактичні обсяги радіоактивних відходів, які зберігаються у виробника таких відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк, погоджується органом державної санітарно-епідеміологічної служби та органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Вимоги щодо строків подання та змісту зазначеної звітності встановлюються особливими умовами ліцензії. Копії звітності подаються платниками податків разом з податковою декларацією.

Суми податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), обчислюються платниками податку — експлуатуючими організаціями (операторів) атомних електростанцій, включаючи експлуатуючі організації (оператори) дослідницьких реакторів, самостійно щокварталу на основі показників виробництва електричної енергії, ставки податку, а також пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів виходячи з фактичного об’єму радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, і з фактичного об’єму радіоактивних відходів, накопичених до 01.04.2009 р., та коригуючого коефіцієнта.

Суми податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, обчислюються платниками податку — виробниками радіоактивних відходів самостійно щокварталу на підставі ставок податку та пропорційно строку зберігання таких відходів понад установлений строк.

ЯКЩО ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ ВІДСУТНІЙ

Суб’єкти господарювання, які є платниками екологічного податку, але з початку звітного року не планують здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, повинні скласти заяву довільної форми про відсутність у них у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку та повідомити про це відповідні контролюючі органи за місцем розташування джерел забруднення не пізніше граничного терміну подання податкової декларації за 1 квартал звітного року.

В іншому разі такі платники податку зобов’язані подавати податкові декларації відповідно до вимог Податкового кодексу.

Також платник екологічного податку, який у звітних періодах поточного року не мав об’єкта оподаткування (не здійснював викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів), зобов’язаний за ці звітні періоди (квартали) подавати податкову декларацію, до якої відповідні додатки не додаються, а рядки податкової декларації прокреслюються.

НАЙПОШИРЕНІШІ ПОМИЛКИ:

• Платниками під час заповнення додатків до декларації не враховується, що з 01.01.2017 р. збільшено на 12 % ставки екологічного податку, які діяли у 2016 р.
• У колонці 3 додатків 1 — 3 до декларації фактичний обсяг викидів або об’єкт оподаткування платниками зазначається у кілограмах, а не у тоннах.
• У випадках коли коефіцієнт дорівнює «1», у колонці 5 додатка 2, колонках 5 та 6 додатка З до декларації платниками замість «1» зазначається «0» або зовсім нічого не зазначається.
• У колонці 5 додатка 2, колонках 5 та 6 додатка 3 до декларації коефіцієнт платниками зазначається інший, ніж передбачено Податковим кодексом, або замість коефіцієнта вказується ставка податку або його код.
• У додатках до декларації платниками зазначається не безпосередній код забруднюючої речовини (відходів), а загальний — код групи забруднюючої речовини (відходів).
• У додатках до декларації платниками зазначається код однієї забруднюючої речовини (відходів), а ставка — іншої.
• Платниками заповнюється замість одного додатка до декларації інший додаток.

 СКИДИ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН У ВОДНІ ОБ’ЄКТИ

Відповідно до ст. 4 Закону № 187 особливості регулювання відносин щодо поводження, зокрема з речовинами, що скидаються із стічними водами у водні об’єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця складування), визначаються відповідними законами.

Відповідно до ст. 2 Водного кодексу водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом № 1264 та іншими актами законодавства.

Водне законодавство регулює правові відносини з метою забезпечення охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів.

Статтею 49 Водного кодексу визначено, що спецводокористування здійснюється на підставі дозволу, в якому встановлено ліміт скидання забруднюючих речовин.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено постановою № 321.

ГРАНИЧНИМИ ТЕРМІНАМИ ПОДАННЯ ПОДАТКОВИХ ДЕКЛАРАЦІЙ ТА СПЛАТИ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ З ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ У 2017 Р. Є:

П квартал – 9 серпня, а останнім днем сплати податку – 18 серпня

Ш квартал – 9 листопада та 17 листопада відповідно

ІV квартал – 9 лютого та 19 лютого 2018 р. відповідно

ПЕРВИННИЙ ОБЛІК ВІДХОДІВ

Згідно з п. 4 Порядку № 2034 первинний облік відходів здійснюється відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості «ля первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспору та відходів.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» та номенклатури відходів (п. 9 Порядку № 2034).

Усім суб’єктам господарювання рекомендовано вести первинний облік відходів за формою № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари». Цю форму та Інструкцію щодо її заповнення затверджено наказом № 342 (далі — Інструкція № 342). Запровадження на підприємстві типової форми № 1-ВТ здійснюється за наказом керівника підприємства чи керівника відповідної служби підприємства (зразок такого наказу наведено в додатку до Інструкції № 342). До цієї форми не включаються дані про речовини (продукти, сполуки), що є готовою продукцією, яка підлягає подальшому використанню, напівфабрикати, призначені за технологією виробництва для подальшої переробки з метою одержання готової продукції, а також відходи, що надходять у водні об’єкти зі стічними водами та викидаються в атмосферне повітря (п. 1.2 цієї Інструкції).

Інформація, наведена в типовій формі № 1-ВТ, може використовуватися для ведення державного обліку і паспортизації відходів, складання адміністративних даних, проведення контролю, експертизи проектів та об’єктів, підготовки технічної документації, реєстраційних карток для реєстрів місць утворення, перероблення та видалення відходів, проведення інвентаризації, затвердження лімітів і отримання дозволів на утворення і розміщення відходів, отримання ліцензій та дозволів на поводження з відходами і упаковкою, оперативного вирішення питань поводження з неякісною та небезпечною продукцією, ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечних об’єктів і укладання декларацій безпеки, заповнення документів для транскордонних перевезень відходів тощо.

ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Згідно зі ст. 82 КпАП порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення тягне за собою накладення штрафу на громадян від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, караються штрафом до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ст. 239 Кримінального кодексу).

Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

ЯК ОТРИМАТИ ДОЗВІЛ

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну велітику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, — сім років, об’єкт якого належить до другої групи, — десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, — необмежений.

Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджено Порядком № 302.

Суб’єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди України надає право на розроблення цих документів.

Суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди України, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, — дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої цим міністерством Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів. В цих документах обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців. Крім того, розміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Мінприроди України та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу.

Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди України та дозвільним центрам відповідно.

У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.

Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом ЗО календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб’єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це орган, який видав дозвіл.

Органи, які видавали дозвіл, аналізують зауваження та у разі необхідності пропонують суб’єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі.

Орган, який видав дозвіл, протягом ЗО календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

У разі наявності зауважень документи повертаються суб’єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання.

Рішення про видачу дозволу надсилається органом, який видав дозвіл, суб’єкту господарювання та Держсанепідслужбі або її територіальним органам.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВИКИДИ БЕЗ ДОЗВОЛУ

Відповідно до ст. 33 Закону № 2707 особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 78 КпАП викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об’єктів тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 241 Кримінального кодексу забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, караються штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на той самий строк або без такого. Ті самі діяння, якщо вони спричинила загибель людей або інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об’єктів (підприємств, установ, організацій та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, визначає Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря (далі — Порядок № 1655).

Також відповідно до законів № 1264 та № 2707, пп. 12ˡ п. 4 Положення № 1524 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі — Методика № 639).

На підставі п. 4.1 ст. 4 цієї Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

ОБЛІКОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ

Типову форму первинної облікової документації для підприємств, організацій, установ та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності, які мають стаціонарні джерела викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря і взяті на державний облік територіальними органами Мінприроди України за обсягами потенційних викидів забруднюючих речовин в атмосферу № ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря», затверджено наказом № 439.

Інструкцію щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря» затверджено наказом № 252.

Наказом № 396 затверджено Інструкцію щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річна) та № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна) (далі — Інструкція № 396).

Інструкція встановлює порядок заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річна) (далі — форма № 2-ТП (повітря) (річна) та № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна) (далі — форма № 2-ТП (повітря) (квартальна)).

Форми № 2-ТП (повітря) (річна) та № 2-ТП (повітря) (квартальна) подаються респондентами, взятими на державний облік за обсягами потенційних викидів забруднюючих речовин та парникових газів в атмосферу, органу державної статистики за місцем здійснення економічної діяльності.

Структурними підрозділами підприємств, які взяті на державний облік, подається звітність за формами № 2-ТП (повітря) (річна) та № 2-ТП (повітря) (квартальна) незалежно від головного підприємства. У такому разі головним підприємством подаються звіти без урахування даних за цими структурними підрозділами.

У формах № 2-ТП (повітря) (річна) та № 2-ТП (повітря) (квартальна) відображаються дані про викиди забруднюючих речовин та парникових газів від стаціонарних джерел забруднення. Дані про викиди від пересувних джерел забруднення, уключаючи виробничу, сільськогосподарську та іншу техніку, а також автомобільний та інші види транспорту, у цих формах не враховуються.

У звітності за формою № 2-ТП (повітря) (квартальна) інформація відображається за кожний квартал окремо без урахування даних про викиди в попередньому кварталі.

ХТО ВИДАЄ ДОЗВІЛ

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

• Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськдержадміністраціями — у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення;
• органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськрадами за погодженням із Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськдержадміністраціями — у разі використання води водних об’єктів місцевого значення.

Дозволи видаються на підставі заявки юридичної або фізичної особи з обґрунтуванням потреби у воді.

 ВИДАЧА ДОЗВОЛІВ НА СПЕЦВИКОРИСТАННЯ ВОДИ ПОГОДЖУЄТЬСЯ:

• у разі використання поверхневих вод — з Держводагентством
• у разі використання підземних вод — з Держгеонадрами
• у разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, — з Мінохорони •здоров’я України

ТЕРМІН ВИДАЧІ ДОЗВОЛУ

Дозволи видаються протягом ЗО календарних днів з дня подання в установленому порядку заявки.

Органи, які видають дозвіл на спеціальне водокористування, протягом п’яти календарних днів з дня надходження заявки на отримання дозволу на спеціальне водокористування надсилають завірені ними копії відповідних документів до Держводагентства, у разі використання підземних вод — до Держгеонадр, у разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, — до Мінохорони здоров’я України.

Зазначені центральні органи виконавчої влади протягом 15 календарних днів з дня одержання копій документів надають безоплатно органам, що приймають рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, свої висновки щодо можливості його видачі.

Під час прийняття рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або відмову в його видачі органи, які видають дозвіл, враховують відповідні висновки Держводагентства, Держгеонадр, Мінохорони здоров’я України.

У разі відмови у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

 СПЕЦВОДОКОРИСТУВАННЯ МОЖЕ БУТИ:

• короткотерміновим (до 3 років) — у разі скидання водокористувачем забруднюючих речовин у водні об’єкти в обсягах, що перевищують гранично допустимі, які встановлюються органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськдержадміністраціями

• довготерміновим (від З до 25 років) — у всіх інших випадках

У разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна позначка.

Видача дозволів та погодження клопотань здійснюються безоплатно.

Враховуючи зазначене, платниками екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти є суб’єкти господарювання, які здійснюють скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та отримали дозвіл на спеціальне водокористування, у якому встановлено ліміт скидання забруднюючих речовин.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ ВОД

Згідно зі ст. 59 КпАП забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 242 Кримінального кодексу визначено, що порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, карається штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів караються штрафом від 300 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ст. 243 Кримінального кодексу).