Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Постановою № 592 затверджено порядок переходу платників податку на прибуток підприємств до подання спрощеної податкової декларації з такого податку (далі — Порядок), який оподатковується за ставкою 0 %, та форму спрощеної податкової декларації з податку на прибуток (далі — спрощена декларація). Постанова набрала чинності з 15.08.2017 р.

ПРИ ПЕРЕХОДІ НА НУЛЬОВУ СТАВКУ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ ПЛАТНИКИ ПОВИННІ ДОТРИМУВАТИСЬ ТАКИХ УМОВ:

• річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не повинен перевищувати 3 млн грн
• розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим як дві мінімальні заробітні плати
• відповідати одному із критеріїв:

утворені в установленому законом порядку після 01.01.2017 р.

діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн грн, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду становила від 5 до 20 осіб

які було зареєстровано платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до 01.01.2017 р. та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 3 млн грн та середньооблікова кількість працівників становила від 5 до 50 осіб

Якщо в період застосування нульової ставки платник податку на прибуток у будь-якому звітному періоді досягнув показників щодо отримання щорічного обсягу доходів та середньооблікової кількості працівників або розміру щомісячної заробітної плати працівників (на 01.01.2017 р. розмір МЗП становить 3 200 грн), з яких хоча б один не відповідає зазначеним критеріям, то такий платник повинен оподаткувати прибуток, отриманий у звітному періоді за ставкою 18 %.

ХТО НЕ МОЖЕ БУТИ «НУЛЬОВИКОМ»

Не можуть застосовувати нульову ставку суб’єкти господарювання, утворені після 10.01.2017 р. шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), приватизації та корпоратизації.

Крім того, Податковим кодексом встановлено певний перелік видів діяльності, при здійсненні яких суб’єкти господарювання не мають права застосовувати ставку 0 %.

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ, ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЯКИХ

СТАВКА ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК 0 % НЕ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ:

• діяльність у сфері розваг, визначена пп. 14.1.46 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу
• виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів
• виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів
• видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення
• фінансова та страхова діяльність (графи 64 — 66 Секції К КВЕД ДК 009:2010)
• діяльність з обміну валют
• видобуток та реалізація корисних копалин загальнодержавного значення
• операції з нерухомим майном (графа 68 КВЕД ДК 009:2010)
• поштова та кур’єрська діяльність (графа 53 КВЕД ДК 009:2010)
• діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату
• діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону № 3759
• охоронна діяльність
• зовнішньоекономічна діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації)
• виробництво продукції на давальницькій сировині
• оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі
• діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води
• діяльність у сферах права та бухгалтерського обліку (графа 69 КВЕД ДК 009:2010)
• діяльність у сфері інжинірингу (графа 71 КВЕД ДК 009:2010)

Отже, суб’єкти господарювання, зареєстровані в установленому порядку у 2017 р., мають право застосовувати нульову ставку податку на прибуток підприємств за умови, що діяльність, яку вони здійснюють, не належить до переліку зазначених видів діяльності, щодо яких застосування ставки податку заборонено.

Як заповнювати декларацію

Спрощена податкова декларація складається із трьох частин.

В основній частині декларації відображаються такі показники:

• дохід від будь-якої діяльності підприємства, визначений за правилами бухобліку, – у рядку 01;
• фінрезультат, визначений у фінансовій звітності відповідно до ПБО або МСФЗ, — у рядку 02;
• різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу, — у рядку 03, з них: різниці, на які збільшується фінансовий результат, — у рядку 04;

різниці, на які зменшується фінансовий результат, — у рядку 05, у тому числі у рядку 05.1 відображається сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, на яку зменшується фінансовий результат, з урахуванням п. З підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу;

• об’єкт оподаткування за всіма видами діяльності — у рядку 06.

У заключній частині спрощеної декларації передбачено надання фінзвітності, яка є її невід’ємною частиною, що складається та подається платниками податку на прибуток.

Згідно із п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу форма декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту податку.

Обов’язкові реквізити — це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений Податковим кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ст. 48 Податкового кодексу).

З урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу, перелік обов’язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, доповнено інформацією про додатки, що додаються до декларації, та є її невід’ємною частиною (п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу).

Враховуючи, що фінзвітність є додатком до форми спрощеної декларації та її невід’ємною частиною, заключна частина цієї декларації містить таблицю, яка передбачає необхідність проставляння платниками позначки щодо наявності доданих з декларацією форм фінзвітності.

Статтею 11 Закону про бухоблік визначено, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Суб’єкти малого підприємництва складають скорочену за показниками фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінрезультати.

Крім цього, у разі використання платниками права на незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих звітних (податкових) років) відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу у заключній частині таблиці декларації відображається інформація про прийняте рішення про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування.

У разі відсутності підстав для застосування нульової ставки платники подають податкову декларацію з податку на прибуток за основною формою, затвердженою наказом № 897.

РІЗНИЦІ ЗА ФІНАНСОВИМИ ОПЕРАЦІЯМИ

Нормами Податкового кодексу встановлено, що розрахунок оподатковуваного прибутку здійснюється із застосуванням податкових різниць. Правом не проводити такі коригування можуть скористатися платники, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн грн.

Такі платники мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на всі різниці (окрім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначених відповідно до положень Податкового кодексу, не більше одного разу впродовж безперервної сукупності років, в кожному з яких виконується критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник повідомляє в податковій звітності з податку на прибуток, яка подається за перший рік у такій безперервній сукупності років.

 РІЗНИЦІ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ЗА ФІНАНСОВИМИ ОПЕРАЦІЯМИ:

■ з нарахування відсотків за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями перед пов’язаними особами — нерезидентами

■ з інструментами власного капіталу та дивідендами

■ контрольовані операції (далі — КО)

■ з придбання товарів, робіт, послуг у неприбуткових організацій та нерезидентів з держав, визначених у переліку Кабінету Міністрів України

■ з нарахування роялті

■ з безоплатної допомоги неприбутковим організаціям

■ з надання безповоротної фінансової підтримки окремим категоріям платників

Крім того, різниці виникають на суму збитків минулих звітних періодів, а також при переході зі спрощеної системи оподаткування та нарахуванні штрафів на користь платників окремих категорій.

Операції з пов’язаними особами – нерезидентами

Для платника, у якого сума боргових зобов’язань за кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, договорами фінансового лізингу й іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення, що виникли за операціями з пов’язаними особами — нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж у 3,5 раза (для фінансових установ і лізингових компаній — більш ніж у 10 разів), фінрезультат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухобліку відсотків за такими зобов’язаннями над 50 % сум фінрезультату до оподаткування, фінансових витрат і суми амортизаційних відрахувань за даними фінзвітності звітного податкового періоду, в який нараховується відсоток (п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу).

Слід зазначити, що такі коригування фінрезультату не стосуються боргових зобов’язань, що виникли за операціями з непов’язаними особами — резидентами, у тому числі, коли гарантом виконання таких зобов’язань виступає пов’язана особа — нерезидент.

Для визначення суми різниць, які виникають при здійсненні фінансових операцій, передбачено розрахунок, за результатами якого платники збільшують фінрезультат до оподаткування на суму перевищення нарахованих у бухобліку відсотків за кредитами, позиками й іншими борговими зобов’язаннями над 50 % сумарного значення таких показників:

• фінрезультату до оподаткування;
• фінансових витрат;
• амортизаційних відрахувань за даними фінзвітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких відсотків.

Слід зазначити, що фінрезультатом до оподаткування підприємства може бути як прибуток, так і збиток, який відповідно до п. 3.22 Методрекомендацій № 43§ відображається у формі № 2 «Звіт про фінансові результати»: прибуток — у графі 2290, а збиток — у графі 2295.

Оскільки нормами Податкового кодексу передбачено використання у розрахунку фінрезультату як з позитивним, так і з від’ємним значенням, то при розрахунку податкової різниці в частині фінансових витрат може враховуватися фінрезультат як у вигляді прибутку, так і збитку.

При цьому у разі якщо розрахований показник має від’ємне значення (за рахунок перевищення показника від’ємного фінрезультату над сумою фінансових витрат та амортизаційних відрахувань), то фінрезультат коригується на всю суму нарахованих у звітному періоді процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами — нерезидентами.

Сума боргових зобов’язань і власного капіталу визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу.

ТАКЕ ОБМЕЖЕННЯ РОЗРАХОВУЄТЬСЯ ЗА ФОРМУЛОЮ:

Б3-3,5 х (ВК)> 0;

де БЗ — сума боргових зобов’язань за операціями з нерезидентами — пов’язаними особами, грн;

ВК — розмір власного капіталу, грн.

Якщо середнє арифметичне значення власного капіталу на початок і кінець звітного податкового періоду має від’ємне значення, то сума боргових зобов’язань, визначених п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, перевищує суму власного капіталу більш ніж у 3,5 раза.

При розрахунку суми перевищення відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу враховується вся сума нарахованих у бухобліку процентів на користь пов’язаних осіб — нерезидентів незалежно від того, чи відображені такі проценти при формуванні фінрезультату до оподаткування за правилами бухобліку.

У звітності різниці, на які збільшується фінрезультат на суму перевищення нарахованих у бухобліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами — нерезидентами, над сумою встановленого обмеження, відображаються у рядку 3.1.1 додатка РІ до декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом № 897 (далі — декларація).

Проценти, що перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу, які збільшили фінрезультат до оподаткування, зменшують фінрезультат майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щороку на 5 % до повного її погашення з урахуванням обмежень, установлених п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу.

Проценти, які залишилися не списаними до 01.01.2015 р. та які відповідали вимогам п. 140.1 ст. 140 Кодексу (у редакції, що діяла до 01.01.2015 р.), але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу), підлягають урахуванню з 01.01.2015 р. при визначенні фінрезультату до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів та з урахуванням положень п. 140.3 ст. 140 Кодексу.

Слід зазначити, що оскільки обмеження, встановлені цим пунктом, стосуються саме податкових різниць для коригування, то якщо підприємство прийняло рішення не здійснювати коригування фінрезультату до оподаткування, воно не застосовує положення п. 20 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу щодо списання процентів.

У звітності суми списаних процентів за борговими зобов’язаннями з пов’язаними особами — нерезидентами (у тому числі перенесені на результати майбутніх податкових періодів згідно з вимогами підпунктів 140.2 та 140.3 ст. 140 Податкового кодексу (у редакції, що діяла до 01.01.2015 р.)) відображаються у рядку 3.2.1 додатка РІ до декларації з урахуванням обмеження, передбаченого п. 140.3 ст. 140 Кодексу.

Дивіденди та доходи від участі у капіталі

Відповідно до пп. 140.4.1 ст. 140 Податкового кодексу фінрезультат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи.

Сума таких доходів, на яку збільшується фінрезультат до оподаткування, відображається у рядку 3.2.2.1 додатка РІ до декларації.

Крім того, фінрезультат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування) та платників єдиного податку.

Тобто дивіденди, отримані підприємствами від платників податку на прибуток та єдиного податку, не оподатковуються податком на прибуток. Якщо дивіденди отримано від інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування, то такі дивіденди враховуються при визначенні об’єкта оподаткування для оподаткування податком на прибуток.

Різниці, що збільшують фінрезультат до оподаткування, у розмірі нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на користь платника від інших платників податку на прибуток та платників єдиного податку, відображаються у рядку 3.2.3 додатка РІ до декларації.

Відповідно до пп. 140.5.3 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу платники податку збільшують фінрезультат податкового (звітного) періоду на суму втрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розрахованих за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації.

Для відображення таких різниць у декларації передбачено рядок 3.1.5 додатка РІ до декларації.

Доходи та витрати від участі в капіталі не враховуються для цілей справляння податку на прибуток.

Якщо платник, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн грн, прийняв рішення про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування, то фінрезультат до оподаткування за фінансовими інвестиціями формується таким платником за правилами бухобліку й не коригується на суму доходів та втрат за такими інвестиціями.

ЗБИТКИ МИНУЛИХ РОКІВ

Підпунктом 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу передбачено, що фінрезультат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. З підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу.

Фінрезультат на податкові збитки, що склалися станом на 01.01.2015 р., коригують всі платники податку на прибуток незалежно від того, прийнято рішення щодо проведення коригування чи ні.

Несписані податкові збитки минулих років, які зменшують фінрезультат до оподаткування, платники податку відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ до декларації.

Від’ємний фінрезультат за операціями з цінними паперами, що виник у податковому обліку станом на 01.01.2015 р., не враховується у складі різниці, яка зменшує загальний фінрезультат до оподаткування відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу.

ОПЕРАЦІЇ З ІНСТРУМЕНТАМИ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Фінрезультат до оподаткування збільшується на суму відсотків і дооцінки та зменшується на суму уцінки врахованих у фінрезультаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковано у фінансові зобов’язання відповідно до ПБО або МСФЗ (підпункти 140.4.3 та 140.4.8 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу).

Відповідно до положень ПБО 13 інструмент власного капіталу — це контракт, який підтверджує право на частину в активах підприємства, що залишається після вирахування сум за всіма його зобов’язаннями.

До інструментів власного капіталу належать прості акції, частки та інші види власного капіталу.

Інструменти власного капіталу визнаються одночасно з визнанням фінансового активу і фінансового зобов’язання або зі списанням іншого інструмента власного капіталу (п. 24 ПБО 13).

Різниці за операціями з інструментами власного капіталу відображаються у рядках 3.1.2 та 3.2.2 додатка РІ до декларації.

КОНТРОЛЬОВАНІ ОПЕРАЦІЇ

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу фінрезультат податкового (звітного) періоду збільшується:

• на суму перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій (далі — КО) у випадках, визначених ст. 39 Податкового кодексу (пп. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 Кодексу);
• на суму перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні КО у випадках, визначених ст. 39 Податкового кодексу (пп. 140.5.2 зазначеного пункту).

Тобто якщо у КО договірна ціна придбаних товарів (робіт, послуг) вища, а проданих нижча від ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки, то різниці, що виникають за такими операціями, збільшують фінрезультат до оподаткування і визначаються за результатами податкового (звітного) року.

Така норма передбачає необхідність збільшення та зменшення фінрезультату для «високодохідних» платників податку на прибуток на суму перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю реалізованих (куплених) товарів (робіт, послуг) при здійсненні КО у випадках, визначених ст. 39 Податкового кодексу.

Водночас зазначені норми застосовуються за результатами податкового (звітного) року, тому якщо впродовж звітного року відбувається повернення товарів продавцю, таке коригування на вартість повернених товарів не проводиться.

Коригування суми доходів та/або витрат у разі невідповідності договірних цін на товари, роботи, послуги цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки» в КО відповідно до ст. 39 Податкового кодексу, відображається у додатку ТЦ до декларації.

Додаток складається і подається у разі якщо платник у звітному періоді здійснював КО і проводить самостійне коригування ціни такої КО і суми податкових зобов’язань за умови, що це не приведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету (пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу).

Додаток ТЦ до декларації не є самостійним, а призначений для розрахунку коригуючих різниць з подальшим відображенням їх, зокрема, у додатку РІ.

У цьому додатку розраховуються суми коригувань окремо для:

• товарів, робіт і послуг (окрім цінних паперів);
• цінних паперів.

Додаток ТЦ до декларації заповнюється платниками податку на прибуток при одночасному дотриманні таких умов:

• у звітному (податковому) періоді платник здійснював КО згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу;
• при здійсненні КО встановлено невідповідність їх ціни принципу «витягнутої руки», внаслідок чого виявилися завищені витрати за такими операціями (договірна ціна операції з придбання товарів, послуг виявилася вища за ціну, що відповідає принципам «витягнутої руки») або занижено доходи (договірна ціна операції з продажу товарів, послуг виявилася нижча ціни, що відповідає принципам «витягнутої руки»). На це, до речі, вказує примітка 1 до назви додатка ТЦ — «Подається у разі проведення платником податку самостійного коригування, проведеного відповідно до пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу».

Тобто у додатку ТЦ платнику необхідно самостійно відкоригувати об’єкт оподаткування (збільшити його) на суму виявлених розбіжностей між договірними і цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки». Якщо ж платник здійснював КО у звітному (податковому) періоді, але при цьому отриманий за ними прибуток відповідав принципу «витягнутої руки», такий платник не проводить самостійного коригування об’єкта оподаткування, відповідно додаток ТЦ не заповнюється.

Різниці, що виникають за КО, розраховуються у додатку ТЦ та відображаються у рядках 3.1.3 та 3.1.4 додатка РІ.