Павло Медвідь: «Ранком 24 лютого розгорнули перший в області шелтер для переселенців»

Благодійний фонд «Центр допомоги переселенцям та армії» в Дніпрі почав свою роботу з першого дня повномасштабного вторгнення рф. За два роки тут побувало дуже багато сімей переселенців із Донеччини, Луганщини, Харківщини, Херсонщини, Київщини та Запоріжжя. «Вісті Придніпров’я» ексклюзивно поспілкувалися з головою благодійної організації Павлом Медвідем та дізнались, як завдяки книгам та відстріляним гільзам можна зібрати допомогу для військових; скільком родинам вони вже допомогли; а також про те, як офіс організації кілька разів постраждав від ракетних атак; про найближчі плани і свята для переселенців та що його досі вражає в українцях.

ДОПОМОГА – ДЛЯ УСІХ

– Павле, розкажіть, будь ласка, що робили в перший день повномасштабного вторгнення рф, як і де зібрались?

– Ми почали працювати вже близько 8-ї години ранку 24 лютого 2022 року, буквально через кілька годин після обстрілів. У приміщенні благодійного фонду було розгорнуто перший в області шелтер із приймання вимушено переміщених осіб із Харкова та Донецької області. Ми мали вільні кімнати і вирішили розмістити там людей. Чесно скажу, коли приїхали перші автобуси з людьми, ми не знали, що робити, де їх облаштувати, як надавати харчування тощо. Крім дорослих, це були діти, папуги, собаки…

Наш колектив надав їм екстрену допомогу – тимчасове проживання та забезпечення продуктовими наборами, засобами гігієни, дитячим харчуванням. Усе це з перших годин роботи нашого центру до нас приносили мешканці Дніпра. Спочатку ми поселили переселенців у нашому приміщенні, а потім знайшли їм гуртожиток, а в нас відкрився гуманітарний хаб, де люди могли отримати продуктові чи непродуктові набори. Така наша робота була по одному напрямку, інший містив у собі допомогу Збройним силам України.

– Скільки людей було на той час у фонді і скільки волонтерять із вами нині?

– У перший день нас було десь 6 осіб, а коли розгорнули повномасш­табний волонтерський хаб, почали доєднуватися місцеві жителі, які приносили допомогу і залишались у нас розбирати речі, готувати, допомагали сортувати, прати тощо. Таких людей у нас було від лютого до жовтня 2022 року приблизно 60 чоловік, потім вони почали «відсіюватись» і залишилося 40 волонтерів. Половина з них працює в штаті, а ще 20 – ті, хто нам допомагає з гуманітаркою: шукає, привозить, пересилає тощо. Навіть у штаті є людина (це переселенка з Бердянська), яка приїхала до Дніпра ще у квітні 2022 року і після того, як отримала у нас допомогу, доєдналась до нашого фонду і стала допомагати іншим. Сказала, що буде з нами до кінця, і сьогодні вона працює тут.

Ми реалізували 7 великих ґрантових проєктів із відомими міжнародними благодійними фондами, а саме – Міжнародний фонд Відродження, Міжнародний фонд Східна Європа, BGV found, Crown Angents (Великобританія). Також налагоджена співпраця з представниками місцевого та закордонного бізнесу, громадянами Європейського Союзу і України.

– Скільком людям вдалося допомогти?

– Волонтери нашої організації надали гуманітарну допомогу майже 83,6 тисячі родин, які мають статус ВПО. Це приблизно 147 тис. людей. Здебільшого це продуктові та непродуктові набори, допомога для дітей, інші речі. Саме продуктами, непобутовою хімією допомагаємо людям. Нещодавно закінчили проєкт: видавали для родин ВПО комплекти постільної білизни, рушники, каністру для води та павербанк – усе це було закуплено на ґрантові кошти. Допомогти вдалося 800 родинам.

Постійно передаємо допомогу 70 родинам ВПО з різних територій нашої держави, які втекли від військових дій. Крім того, допомагаємо різним військовим час­тинам ЗСУ: це форма, аптечки, рюкзаки, ­тепловізори, приціли, дрони, намети, генератори, спальники, термобілизна тощо.

Також надаємо благо­дійну допомогу шпиталю, місцевим лікарням, родинам військовослужбовців та учасників бойових дій, які загинули, захищаючи Україну. Залучаємо їхніх дітей до відвідин екскурсій та благодійних заходів.

Уже тричі біля офісу нашої організації падали ракети. На щастя, ніхто не постраждав. Це було в листопаді 2022 року, у серпні 2023-го, а останній раз – це 29 грудня минулого року. Ось така наша буденність нині. Незважа­ючи на руйнації, ми ні на мить не припиняємо надання допомоги і дуже швидко відновлюємося.

БЕЗКОШТОВНІ КВАРТИРИ

– Що у вашій роботі здивувало вас найбільше? Можливо, це певні випадки, або людські історії?

– У нас було дуже багато історій людей, які розповідають, як вони вибирались. Наприклад, приїхали жінка з чоловіком із Бахмута. Вони виїхали, ще коли це було можливо. Це літні люди, які весь день просиділи на кладовищі – ховались, а потім десь 40 км ішли пішки, і так дійшли до автобуса, який привіз їх до Дніпра. А загалом мене вражали і вражають наші дніпряни. В перші дні повномасштабного вторгнення вони приходили до нас і надавали особисті квартири, щоб переселенці безкоштовно в них жили. Таких людей було дуже багато. Вразили тим, що відгукнулись та з перших днів і донині приносять продукти харчування, продовжують допомагати ВПО.

– Ви говорили, що допомагаєте ВПО адаптуватись у нашому місті. Розкажіть більш детально, як саме проводите таку діяльність?

– Ми влаштовуємо чимало заходів, аби ВПО могли повернутися до себе додому та отримувати ґранти від міжнародних організацій на відновлення, а також запрошуємо представників Пенсійного фонду, соціального захисту, юристів та людей, які приїхали до нас із якогось окремого міста. На цих зустрічах вони можуть не тільки поділитися своїм болем, але й отримати консультації. Після цього формуємо телеграм-чат, куди залучаємо переселенців із того чи іншого міста та представників органів місцевої і державної влади. Вони мають змогу комунікувати напряму і вирішувати різні питання онлайн.

Уже були зустрічі для людей із Маріуполя, Бахмута, Волновахи, Бердянська, плануємо також запросити людей із Вугледару. Під час заходу ми не тільки надаємо консультації, а й з-поміж активістів формуємо ще одну групу (на 5-7 осіб) і надалі плануємо створювати з ними організації громадянського суспільства. Як тільки буде можливість, вони повернуться додому і вже матимуть зареєстровану ГО, зможуть співпрацювати з міжнародними донорами, які надаватимуть їм допомогу на точкове відновлення.

– Чи проводите акції на підтримку переселенців або ЗСУ?

– Так, це благодійні ярмарки. У парку Зелений Гай ми регулярно збираємося та виставляємо продукцію, яку виготовляють волонтери. Наприклад, нам військові передають відстріляні гільзи, з яких волонтери роблять «годинники Перемоги», різні поробки; є ті, хто в’яже патріотичний одяг. Усе це ми продаємо, а виручені кошти спрямовуємо на допомогу ЗСУ. Також у нас є постійно діюча акція – один із волонтерів, професійний фотограф, безкоштовно робить світлини малечі ВПО, роздруковує та передає батькам. Для дітей та родин переселенців ми проводимо різноманітні свята: концерти, лазерне шоу. Влаштовуємо заходи на всі пам’ятні дати. Намагаємося так допомогти людям адаптуватися та відволіктись хоча б на короткий період від своїх проблем.

ОСНОВНІ ВИКЛИКИ

– На чому нині зосереджений фонд? Які виклики стоять перед вами?

– Головний виклик – люди психологічно втомились, волонтерам важко працювати в такому режимі. Постійно приймати стільки людей – це велике моральне навантаження. Другий виклик – зменшення допомоги: люди почали менше приносити продуктів, донатити. А у нас уже є намічені цілі, план роботи. Зокрема, по військовим частинам: ми знаємо, що придбати, як передати, але ресурсу не вистачає. Але ми працюємо з різними організаціями, європейськими донорами, які кажуть, що не залишать нас у біді. Зараз допомагаємо завдяки і міжнародним донорам, і дніпрянам – це як пере­січні громадяни, так і місцевий бізнес.

– Які плани на найближчий час?

– Маємо бажання сформувати стратегію розвитку нашої організації, щоб розуміти, куди далі спрямовувати ресурси, як це робити правильно. Ще хочемо провести для чотирьох груп ВПО заходи з налагодження співпраці з іншими державними органами: місцевого самоврядування і, звичайно, всіма силами наближаємо нашу Перемогу.

ТАМАРА БЄЛКІНА,
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ПАВЛА МЕДВІДЯ