Різдвяні традиції з різних куточків світу

Традиційно українці готують напередодні Різдва дванадцять пісних страв. Святвечір та Різдво ми проводимо у родинному колі, співаємо колядки та обмінюємося подарунками… Сьогодні «Вісті» пропонують своїм читачам здійснити віртуальну подорож – дізнатися, як ці дні відзначають в інших країнах.

ПЕЧИВО ДЛЯ САНТА-КЛАУСА

Різдво в Англії – це справжнє сімейне свято. Англійці традиційно прикрашають свої будинки гілками гостролиста, що символізує достаток, а також омели – символу гостинності та родючості.

У центрі святкового столу – запечена фарширована індичка із соусом з аґрусу або журавлини. Із алкогольних напоїв – бренді. Звісно, як і більшість застіль, різдвяне в англійців не минає без чаю. А на десерт – святковий пудинг. Їсти його слід дуже обережно. За старовинним звичаєм, цей десерт начиняють предметами, які пророкують долю на найближчий рік. Якщо в шматочку пудингу знайшли кільце, чекайте на весілля. Монета символізує майбутнє багатство, а мініатюрна підкова – успіх і щастя у новому році. Після трапези у багатьох сім’ях прийнято переглядати старі фотографії і, звісно, обмінюватися подарунками.

Діти пишуть лист із побажаннями «Батькові Різдва» та спалюють його у каміні. Вважається, що всі прохання дітлахів до англійського Санта-Клауса доходять з димом. У ніч перед Різд­вом для нього залишають на столі тарілку для подарунків. Також, за традицією, в черевики кладуть сіно – частування для віслюка.

Дуже схоже святкують і у США. Мабуть, усі бачили в фільмах, як це відбувається. Для більшості американців – це найголовніше свято року. З кінця листопада вже всюди починають з’являтися прикраси – гарно вбрані ялинки, тканинні чобітки, різно­манітні статуетки, гілочки з гірляндами… Також можна побачити «різдвяну зірку» – квітку пуансетія. А ще обов’язкова ознака свята – обмін листівками. Десятки їх є частиною прикраси будинку, хоча житло і так уквітчують дуже рясно.

Як і в багатьох інших країнах, з наближенням Різдва в США люди намагаються стати доб­рішими, налагодити з кимось стосунки, завершити всі важливі справи. А ще влаштовують благодійні вечори. За кілька днів до Різдва більшість американців випікає імбирне печиво у вигляді чоловічків або сніговиків; діти та дорослі будують пряникові будиночки. Також у святковій програмі – ковзанка й колядки.

Чимало батьків дуже старанно підтримують віру своїх дітей у Санта-Клауса, тому не тільки залишають для нього у вітальні печиво та склянку молока, а ще й можуть видертися на дах і постукати-погрюкати, а також створити враження присутності Санти дзвіночками. Прокинувшись, діти бачать під ялинкою омріяні подарунки від доброго чарівника.

РОДИННЕ КОЛО

Як і в інших католицьких країнах, за різд­вяний стіл італійці сідають увечері 24 грудня – напередодні свята. Жителі Риму та Ватикану поспішають на площу Святого Петра, де Папа Римський служить месу. Серед італійців поширена така приказка: «Різдво відзначай із сім’єю, а Новий рік – з ким хочеш». Тому на цей вечір італійці приїжджають до своїх батьків і вечеряють усією родиною.

Різдвяні подарунки італійським дітлахам приносить місцевий Санта-Клаус – Баббо Натале. Добрим і слухняним – подарунки в панчохи, недисциплінованим – вугілля або дрібку попелу. А шостого січня, на день Єпіфанії, маленькі італійці одержують подарунки від доброї феї Бефани.

В Аргентині святкування Різдва триває два тижні – до Дня трьох королів. Перед сном, в очікуванні подарунків, діти залишають своє взуття на порозі або підвіконні, а також печиво для волхвів та воду для верблюдів.

Грудень в Аргентині дуже спекотний, тому люди вважають краще їсти головні страви різд­вяної трапези на відкритому повітрі, також сім’ї співають колядки. О дванадцятій ночі заведено урочисто відкривати сидр або шипучку. Молодь виходить зривати петарди або постріляти з рушниці по невеликих повітряних кульках. Традиційно на різдвяному столі – запечена індичка чи засмажене цілком порося та різноманітні салати.

ОМЕЛА НА ЩАСТЯ

Різдво у Франції – головне свято року. Це чудова можливість провес­ти час із найближчими родичами та друзями. А Новий рік вважається лише продовженням різдвяного свята. Традиційно новорічна вечірка проводиться для друзів у більш неформальній обстановці.

Французи намагаються передавати своє серйозне ставлення до Різдва з покоління в покоління. Як і в багатьох інших країнах, головний символ свята – ялинка. Вважається, що традиція прикрашати її іграшками запозичена Францією з Німеччини. Раніше європейці оздоблювали святкові дерева яблуками, але після одного неврожайного року їх замінили на скляні кулі.

Гілочки омели – ще одна традиційна різдвяна прикраса. Французи вірять, що вона принесе щастя та вдачу у прийдешньому році. З неї плетуть новорічні вінки та гірлянди або просто прикрашають гілками омели святковий стіл. Улюблені різдвяні страви французів – запечений гусак, фарширована індичка, фуа-гра та устриці.

Особливої уваги заслуговують різдвяні десерти. Найбільш не­звичайний із них – традиційний торт у формі поліна. У часи середньо­віччя напередодні Різд­ва французи виготовляли різдвяне поліно зі свіжої деревини, а потім урочисто заносили його до будинку. Після спалення попіл ретельно збирали та зберігали упродовж року. Вважалося, що він захищає будинок від нещастя. Поступово ця традиція залишилася в минулому, але деякі французькі сім’ї не забули про неї і тепер ставлять на святковий стіл десерт у вигляді поліна.

Французький Санта-Клаус – Пер Ноель, що в перекладі означає «Батько Різдва». Діти вірять, що він приносить подарунки та цукерки всім, хто цілий рік поводився чемно.

ОЛЕНІ НА ТОРТІ

В Японії з приходом грудня багато хто ставить ялинки у себе вдома, всюди запалюються святкові гірлянди. У великих містах влаштовується спеціальна різд­вяна ілюмінація. Вулиці, площі та парки сяють різд­вяним оздобленням. І хоча у цій країні також дуже люблять та чекають Різдва, для більшості свято позбавлене релігійного змісту – це просто день візиту Санта-Клауса, привід для гарного оздоблення оселі та громадських місць, а також зустрічі у теплому сімейному колі за святковим столом.

Тут родинним святом вважається Новий рік. А Різдво зазвичай проводять із друзями або коханою людиною. Свято асоціюється з веселою та галасливою вечіркою або романтичним побаченням. На Різдво в Японії не прийнято щось дарувати. Але є винятки: подарунки батьків маленьким дітям та обмін ними між закоханими.

Кожен бізнес, який себе поважає, навіть найменший, напередо­дні Різдва намагається завоювати увагу покупців: у вітринах магазинів виставляють особливі різдвяні товари, у ресторанах діє спеціальне меню. У великих готелях проводяться святкові вечірні шоу. Часто в них беруть участь популярні естрадні артисти.

Традиційна різдвяна страва – це не індичка, а смажена курка. Також є бісквітний торт, покритий великою кількістю збитих вершків, шоколадним кремом, полуницями… Верхівку кондитерського виробу прикрашають маленькі цукрові або марципанові фігурки Санта-Клауса і його оленів, ялинки… Зазвичай це не просто торт, а цілий витвір мистецтва.

КАТЕРИНА ЧЕРЕДНИЧЕНКО