Сергій Салоїд: «У пам’яті залишився обстріл житлових кварталів Нікополя, який тривав півтори години»
Вони постійно відчувають небезпеку і знаходяться в зоні ризику. Але відповідальність, присяга, сумління та любов до рідного міста не дають права відступати назад і опускати руки. Правоохоронці, надзвичайники, лікарі, комунальники стали опорою незламних міст та сіл Дніпропетровщини.
Сьогодні співрозмовник «Вістей Придніпров’я» майор поліції, старший інспектор-черговий чергової частини сектора моніторингу Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Сергій Салоїд.
25 років Сергій Салоїд присвятив роботі в правоохоронних органах. Зараз продовжує нести службу в Нікополі – місті, яке живе під вогнем ворога.
СПЕЦИФІКА РОБОТИ
– Пане Сергію, розкажіть про свій вибір професії. Де здобували освіту?
– Моя особиста історія у правоохоронних органах почалася у 1999 році. Після закінчення школи довго не вагався і вступив до інституту внутрішніх справ у Дніпропетровську. Нині і в навчального закладу, і в міста вже інші назви. У 2003 році отримав диплом. Через чотири роки перевівся до чергової частини інспектором. Згодом був призначений на посаду чергового. Так і продовжую працювати. Мені 43 роки і 25 із них – у правоохоронних органах. А взагалі мій батько був правоохоронцем і працював у місті Апостолове. Його приклад надихнув і мене піти цим шляхом.
– Отже, можемо говорити про династію правоохоронців?
– Так, я свідомо і з задоволенням продовжую справу батька і пишаюся тим, що під час повномасштабної війни можу ще більше допомагати людям.
– Два роки в Україні повномасштабна війна. І вже понад рік Нікопольщину та саме місто постійно обстрілює ворог. Як за цей час змінилася специфіка вашої роботи?
– Змінилася цілком і повністю. Взагалі два роки тому життя кожного українця стало іншим. Будь-яка сфера діяльності в країні теж зазнала змін. Правоохоронці – не виняток. Пригадую 24 лютого 2022 року. Тоді я перебував у наряді. Як кажуть в управлінні: все почалося з мене. До повномасштабного вторгнення була повсякденна звична робота. Обстріли з боку ворога змінили її кардинально. Виїзд на місце обстрілу, реагування, оперативна взаємодія з надзвичайниками, лікарями швидкої допомоги. В такому режимі зараз працює поліція.
– Робота непроста, особливо зараз, коли ворог зовсім поруч. Чи було бажання її змінити?
– Ні, жодного разу. Ми робимо свою справу з честю та по совісті.
ГОТОВІ РЕАГУВАТИ
– Розкажіть про ваш алгоритм дій як чергового під час обстрілу.
– Насамперед черговим потрібно з’ясувати характер обстрілу, час і місце, де це сталося. Звісно, нас цікавлять масштаби руйнувань, кількість потерпілих, їхні дані, чи є на місці лікарі тощо. Тобто треба отримати максимум відомостей. Потім ми реєструємо повідомлення. Далі інформуємо керівників на місці, після цього – керівників чергової частини області. Хочу зазначити, що наші безстрашні поліцейські виїжджають на місце прильотів навіть тоді, коли загроза артобстрілу триває. Ми не розуміємо: є там потерпілі чи потрібна їм допомога. Тому колеги поспішають на місце удару.
– Наскільки тісно зараз правоохоронці співпрацюють з іншими службами? Розкажіть про це детальніше.
– Взаємодія злагоджена була завжди, а під час війни особливо. Я сказав би – на найвищому рівні. Тому що від цього залежить життя людей. Надзвичайники, медики, військові передають нам інформацію. Ми їм. Ніхто не має права на помилку чи зволікання.
– Були такі чергування, які й досі залишаються у пам’яті?
– Так, це літо та осінь 2022 року. Тоді російські війська почали інтенсивно обстрілювати Нікополь із системи «Град». Прильоти припадали на багатоповерхівки, у самісінький центр міста, де перебували і діти, і дорослі. Пригадую, що снаряди летіли безперервно, майже півтори години поспіль. Будинки просто складалися, з п’ятого по третій поверхи. Рушилися стіни, снаряди зносили дахи. Серед жителів Нікополя були загиблі, поранені. Люди перебували під завалами.
– Тоді була найбільша кількість обстрілів?
– Тоді були жертви. А це найскладніше сприймати й усвідомлювати, навіть правоохоронцям із досвідом.
– Що вас мотивує і що допомагає працювати у такий непростий час?
– Я люблю Нікополь. Коли виходиш на вулицю і бачиш земляків, то розумієш, що вони особливі. Надзвичайно сміливі. Звісно, частина мешканців нашого незламного краю виїхала в більш безпечні населені пункти, дехто вже навіть повернувся, а дехто, уявляєте, і взагалі не полишав рідні стіни. Тому працюємо і віримо у перемогу. Хай вона настане на нашій землі якнайшвидше. Звісно ж, надає сил родина: дружина та донька. Радію, що маю можливість жити і працювати у рідному місті, приходити у свій дім. Я мешкаю у приватному будинку, а там завжди є чим зайнятися, відволіктися. На роботі теж є своєрідний антистрес: на території управління тривалий час живуть котики. Безумовно, оселилися вони тут не з доброї волі. Через війну пухнастики стали безхатьками. Тому ми взяли їх під захист і опіку. Пухнастих друзів у нас уже більше десяти. Любов’ю, увагою та звичайно ж смаколиками вони не обділені. Їх доглядають, планово возять до ветлікарів, чухають.
МОВОЮ ЦИФР
Щодоби чергові Нікопольського районного управління поліції отримують близько 200 повідомлень. Потрібен час для обслуговування викликів, а це унеможливлюють інтенсивні обстріли території. Тут зважають на небезпеку як для самих поліцейських, так і громадян, які постраждали внаслідок ворожих ударів.
Якщо порівнювати перші місяці 2023-го та 2024-го, то по Нікопольському району реєстрація виросла від 7 до майже 11 тисяч повідомлень. Кожного дня буває по-різному, все залежить від інтенсивності ударів. За добу по району надходить приблизно від 10 до 60 повідомлень про обстріли.
Безперечно, з липня 2022 року, коли тільки почали обстрілювати Нікополь, цифри значно зросли, як і навантаження на чергового. Адже він відповідає не лише за Нікополь, а й за три відділення поліції, які перебувають у підпорядкуванні.
ТЕТЯНА ГРЕНАДЬОРОВА,
ФОТО НІКОПОЛЬСЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ
