Станіслав Суконченко: «Вишивання хрестиком – надзвичайна терапія, яка лікує від тривог»
Мешканець Кам’янського Станіслав Суконченко, вийшовши на пенсію, не опустив руки, а поринув у світ творчості: чоловік вишиває хрестиком та пише вірші. Нове хобі відкрив для себе завдяки дружині, пані Наталії. Тепер у їхній домашній картинній галереї – близько 70 готових робіт різної тематики. Нитка з голкою допомагають Станіславу відволіктися від негативних новин та тривог. Родина має на меті надихати українців красою через свої вишиті картини. Детальніше про своє захоплення Станіслав Суконченко розповів у ексклюзивному інтерв’ю «Вістям».
СТОПАМИ ДРУЖИНИ
– Станіславе Павловичу, розкажіть, будь ласка, як ви познайомилися з вишивкою? Яку техніку освоїли та хто вам у цьому допоміг?
– Надихнула мене моя дружина, Наталія Павлівна. Вона працювала бухгалтером в одній із поліклінік Кам’янського. Почала вишивати приблизно 15 років тому. У неї дуже гарно виходить, я часто спостерігав за її роботою, тому мене завжди захоплював цей процес. Я пішов на пенсію у 2011 році. А до цього працював у трамвайному управлінні Кам’янського. Упродовж 21 року був начальником служби безпеки, заступником начальника управління. Тож, вийшовши на заслужений відпочинок, вишивання перейняв у дружини. Ми разом із нею вишиваємо хрестиком. Мені подобається дана техніка. Це зовсім нелегко, як комусь може здатися на перший погляд.
– Ви створили свій власний верстат для вишивання. Розкажіть, як виникла така потреба?
– Раніше ми з дружиною купували набори для вишивання, але це недешево. Тепер шукаємо і завантажуємо різноманітні схеми з Інтернету, в магазинах купуємо канву і нитки. Звідти черпаємо і нові ідеї для картин. Просто обираємо те, що подобається, що припадає до душі. Дружина вишиває за допомогою п’яльців (пристрій для рукоділля у вигляді рамки, на якій закріплюється розтягнута тканина. – Прим. автора), а собі змайстрував спеціальний верстат, який розробив за власним проєктом. Я по-справжньому захопився цією справою, тож вивчав різні техніки вишивання, аби картини були деталізовані і гарні. Верстат дає змогу мені робити вишивання значно комфортнішим.
– Скільки робіт уже у вашій із дружиною авторській колекції?
– Разом із Наталією ми вишили вже, мабуть, близько ста картин. Точніше я сказати не можу, тому що багато робіт подарували рідним, друзям, знайомим. Вдома зараз наявні близько 70 готових картин різної тематики, починаючи від квітів, тварин, закінчуючи релігійними образами святих.
ВНУТРІШНЯ ГАРМОНІЯ
– Чи пригадуєте, над якою саме картиною працювали найдовше? Скільки часу вона потребувала?
– Найбільші і найскладніші роботи – це образи Ісуса, Мадонни і святого Миколая. Кожна з них вишивалася майже пів року. Розмір найбільшої картини сягає 70х50 сантиметрів. Разом із дружиною вишиваємо тоді, коли є вільний час. Звичайно, робимо перерви у роботі, бо це непроста справа, треба мати терпіння та гарний зір, а ще, безперечно, натхнення. Вишивання – це не тільки творчість, а й дуже кропітка справа, яка потребує зосередженості та дотримання точності. Також під час створення картини з’являється велике бажання побачити вже готову роботу, і це також стимулює.
– Чим вас так захоплює вишивання хрестиком?
– У такий непростий період, під час повномасштабної війни, вишивка нас із Наталією трохи відволікає від тяжких думок і тривог. Загалом я хочу зазначити, що творчість допомагає відчути справжню внутрішню гармонію, хоча б на деякий час, поки ти зайнятий улюбленою справою. До речі, мене захоплює не лише вишивка…
НАДИХАТИ КРАСОЮ
– Цікаво! Яка у вас творча родина! Розкажіть, яке ще маєте хобі?
– Я складаю вірші. Коли вийшов на пенсію, то 2 роки працював головним механіком в університеті у Кам’янському, тоді й почав писати. Зараз маю надрукованих віршів дві повні папки. Пишу про все, що зараз відбувається і що було раніше. Також публікую їх у групі у фейсбуці «Вірші про життя». Там я маю однодумців, які мене підтримують, з якими обговорюємо творчі теми. Хочу поділитися з вами кількома з них:
«Сходить сонце за ланами
І пташки співають,
За зеленими садами
Хліба дозрівають.
В небі синім, над водою
Лелека кружляє,
А у вербах, між листвою,
Соловей співає.
Там у річці, біля броду
Риба так гуляє,
Що кругами гонить воду
І комах збирає.
Як же гарно навкруги –
Це моя країна!
Хай завжди живе і квітне
Наша Україна!».
– Дякуємо! Дуже щирі і чудові слова про нашу гарну країну! Ви кажете, що пишете про сьогодення. Чи маєте вірші з воєнної тематики?
– Ці рядки я написав майже на початку повномасштабної війни, 11 березня 2022 року:
«Ми українці, ми сильні духом,
Не можна нас перемогти.
За кожний клаптик землі своєї
Ми будем битись: я і ти.
Хай під ворожими ногами
Горить українська земля,
Всіх ворогів землі своєї
Ми будем нищить: ти і я.
Це буде наша перемога,
Свою країну не здамо,
Клятого ворога здолаєм
Землю свою не віддамо!».
– Повертаючись до вашого мистецького портфоліо, кожна професійна справа потребує часу, терпіння і матеріального забезпечення. Чи виникають сьогодні труднощі у сфері вишивання?
– Деякі картини у нас залишаються без оформлення або рамок, бо це дуже дорого виходить. І, відповідно, на одну пенсію важко придбати необхідний матеріал для вишивання, а потім ще й оформити роботу. В середньому це коштує від 600 до 1500 гривень, залежно від розміру і багета для вишивки. Я вважаю, що краще купувати готові набори для вишивання, де є канва, нитки, схема, але це дуже дорого. Гарний якісний набір коштує від 1000 гривень, тому ми з дружиною вишиваємо те, що знаходимо в Інтернеті. Якось пробували продавати картини у мережі, але охочих їх придбати було небагато, тому що вони нам обходяться недешево, і ціна на них висока.
– Чи хотіли б улаштувати справжню виставку картин?
– Звичайно, хотіли б показати свої роботи широкому загалу людей і провести виставку, але її організація також потребує чималих матеріальних ресурсів. Сподіваємось, що знайдеться організатор, який допоможе нам продемонструвати свої творіння мешканцям Кам’янського. Хочеться ділитися красою з усіма українцями, надихати та підбадьорювати їх.
МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК,
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ СТАНІСЛАВА СУКОНЧЕНКА
