Старий Новий рік: як гуляли цими днями наші пращури

У ніч із 13 на 14 січня українці відзначають старий Новий рік. Це свято з’явилося через розбіжність юліанського і григоріанського календарів, яка становить 13 днів. Старому Новому року передує Щедрий вечір, 13 січня, а 14 січня – Васильєв день. Щедрий вечір або Васильєв, як його ще називають, збігається з українським народним святом Маланки. Як гуляли цими днями наші пращури – дізнавались «Вісті».

ХОВАЙСЯ, ТАТО, ЗА ПИРОГАМИ!

У козацьких родинах Наддніпрянської України побутував звичай: надвечір, як засяє перша зірка, батько «ховався від дітей за пирогами». А діти вдавали, що тата не видно (бо ж тих пирогів дуже багато було – що значило «родина заможна»). Урешті, після такої веселої забави, господар хати урочисто промовляв: «Дай, Боже, щоб і на той рік ви також мене не бачили за пирогами, щоби така ж щедра була у нас Вечеря!» Після цього родина сідала до столу, до «щедрої куті», аби були достаток і щастя у домівці. А як посідали, то за вікном уже й щедрівники починали закликати, аби їх впустили до хати.

ВЕЧЕРЮ – ПОВИТУСІ

Загалом у наших пращурів переддень старого Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва, проте з дещо язичницькими традиціями. Зокрема, на старий Новий рік, так само як і на Різдво, українці носили «вечерю». Та цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі!

«До чого ж тут повитуха?» – запитаєте ви. Справа у тому, що, незважаючи на те, що за християнським календарем 13 січня українці шанували преподобну Меланку, дослідники ж української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія – то вдала заміна більш давнього образу богині Макоші, яка входила до пантеону найважливіших язичницьких богів Київської Русі й була покровителькою родини та передусім жінок (вагітних, матусь).

Тому цього дня у великій пошані була повитуха – жінка, з допомоги якої приходили у цей світ нові покоління.

ЧАРІВНІ ДИВА

Щедрий Вечір буквально дихав чарами та казковістю. Українці вірили, що на Маланки, чимало див відбувається: тварини розмовляють по-людському, рослини дарують чарівні знання, а давно заховані скарби – відкриваються.

Навіть мужні лицарі, запорізькі козаки, що, як кажуть, «і чорта не лякалися», цими днями були доволі забобонні. У переддень Нового року, за традицією, обов’язково ходили до лазні, щоб «змити з себе усі проб­леми року, що минає». Потім – вечеряли, сідали за столи й до світанку розмовляли та грали у карти при свічках. Кажуть, що того вечора козак повинен був себе добре поводити, аби не втрапити у яку халепу та не зустрітися з бісом. Бо ж оті біси у великій купі поруч річок жили. То, бувало, як побачить якийсь із них підпитого козарлюгу, то так учепиться за ним, таке виробляє, що козаку здається, наче він заблукав у лісі чи у саме пекло потрапив… Позбавитися ж того мороку можна було лише силою духу, або, плюнувши бісові в очі, чи, кинувши у його кирпатий ніс козацького тютюну.

Отже, казками й дивами вирували і передноворічна ніч, і «день Василя», що йшов їй на заміну.

ЯК ПЕЧІ «ТАНЦЮВАЛИ»

Свято Маланки – то більше свято жінок та дівчат. Господині ретельно чепурилися прибирали у хаті, а головне – підбілювали піч, адже, вважалося, що в ніч напередодні Нового року на ній «танцюють Василь та Меланка». Згідно з повір’ям, Міланка Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем, щоб сповістити господарів про Народження Нового року! А піч цієї ночі цих двох приймає до себе у гості та має відпочити від людей – танцювати!

Тож ніхто з господарів та гостей хати на печі у ніч на Новий Рік не сидів, нічого зайвого туди не клали. Популярними були й меланкування – щедрування, які розпочиналися із появою першої зірки, надвечір, 13 січня. Дівчата та хлопці переодягалися у тварин і фольклорних персонажів та ходили по хатах: співали щедрівки, вітали господарів з Новим роком й бажали їм усіляких гараздів. В «старій Україні» побутував звичай, коли неодружений хлопець переодягався у жіноче плаття й ставав «Маланкою», а дівчина, навпаки, вбиралася у чоловічий одяг. Цим вона символізувала образ «Василя». Були ще дід, баба, циган, циганка, коза та чорт.

«НЕЧУЙ-ВІТЕР» ШУКАЙТЕ

Загалом у Новорічну ніч домінували жіночі чари. Дівчата у цей час могли знайти «дивацьке зілля» «нечуй-вітер». Подейкують, що це зілля допомагало переправлятися через річки та було корисним для рибалок.

Про «нечуй-вітер» на Наддніпрянщині існувало повір’я, що це зілля росте взимку на берегах річок та озер і його можна збирати, починаючи від 13 грудня. Але найбільшої сили воно набувало опівночі проти Нового року. Проте зрячі люди його не бачили, потрібно було просити сліпих, адже саме вони відчували присутність «нечуй-вітру», який «колов» їм очі.

ВАРИСЯ, КАША

14 січня наші пращури святкували Василя. Рано вранці господині варили гречану кашу, за допомогою якої визначали майбутнє родини на прийдешній рік. Уважно споглядали за процесом приготування. Якщо каша почне витікати – погана прикмета. Навариста страва – до щастя у домівці. Дрібна та сірувата каша – добра не чекай. Зварену гречку треба було обов’язково з’їсти, щоб не накликати на себе лиха!

Також на Василя ще вдосвіта ходили вмиватися холодною водою до річки чи озера. Робили це, аби увесь рік бути бадьорим та здоровим.

А ще удосвіта посівальники (головним чином – хлопчики та молоді хлопці) ходили по дворах та обсипали їх зерном. Для посівання використовувалися рукавиці, які наповнювали пшеницею, ячменем чи житом. Господарі будинку або двору, за традицією, мали щедро пригощати посівальників. Це обіцяло добробут та удачу в новому році. Вважалося, що зерно, яке залишили посівальники, не можна вимітати з двору до заходу сонця. Ще краще – зібрати його та навесні посадити у землю. Аби щастя зростало та міцніло!

• Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш, а тому важливо в це свято веселитися, жартувати, радіти і сидіти за багато накритим столом.
• Якщо Старий Новий рік зустріти в новому і ошатному одязі, то весь рік ходитимете в обновках.
• На Новий рік, хоч він і старий, не можна брати і давати гроші в борг, щоб протягом року не знати потреби.
• Якщо на Старий Новий рік перераховувати дрібні монети – це до сліз.
• Якщо на день святого Василя першим до хати увійде чоловік, то весь рік буде вдалим, а ось якщо жінка – буде біда. Тому жінки 14 січня не засівали, а сиділи по домівках.
• Якщо відправити сватів на Маланку, 13 січня, то у хлопців більше шансів отримати згоду від дівчини, а не відмову.
• Якщо надати згоду на шлюб в Старий Новий рік, то сімейне життя буде щасливим.
• Якщо на Старий Новий рік гарна погода, то й рік буде врожайним.

АНФІСА БУКРЕЄВА-СТЕФКО