Тарас Тополя: «Пісня Джамали пробирає до мурах»

Лідер поп-рок гурту «Антитіла» Тарас Тополя – виконавець з активною громадянською позицією і відомий волонтер. З початку року музикант проїхав чимало українських міст. У Дніпропетровськ він завітав двічі: разом із колегами – щоб відіграти великий сольний концерт, і самостійно – аби зустрітись із студентами. Не оминув своєю увагою Тарас і журналістів. Зокрема, розповів, як ставиться до сольної кар’єри, чому«Антитіла» не брали участь у нацвідборі Євробачення та про свій мистецько-інформаційний проект.

УСЕ КРАСИВО

– Тарасе, як триває Всеукраїн­ський тур гурту ­«Антитіла» та які ваші подальші плани?
– До квітня про­їдемо 20 міст, в яких наживо презентуємо свою останню платівку «Все красиво». Граємо нові треки, композиції з попередніх альбомів, а також декілька пісень, які є в нашому репертуарі, але майже ніколи не звучали на концертах. Їх обрали слухачі шляхом голосування в соцмережах. Потужний звук, світлове шоу і незмінна емоція гурту«Антитіла» – хто хоч раз побував на наших виступах, той знає. Щодо планів – до кінця весни збираємося випустити компіляцію із трьох-чотирьох абсолютно нових композицій і презентувати відео­кліп.
– Чи продовжуєте активно займатися волонтер­ською діяльністю?
– Якщо порівняти з 2014-м, коли ми вщент забивали мік­роавтобус військовим спорядженням, сідали за кермо та їхали в крайні точки зони АТО, – наразі не такі активні. Моя волонтерська діяльність трансформувалась у контроль за роботою благодійного фонду «Vilni.UA»,­ який заснував навесні минулого року, та мистецько-інформаційні проекти за кордоном. Зокрема, у січні ми привезли в Нью-Йорк у штаб-квартиру ООН виставку «Ukraine EXISTS».
– Яку ідею поклали в основу цього проекту? Чи отримав він відгук у Штатах?
– Мета виставки закладена в її назві – «Україна існує». Ми умовно об’єднали два світи – війну і мир. Перший представили у вигляді металевої інсталяції з чотирма вмонтованими плазмовими панелями. На них із англійськими субтит­рами або дуб­ляжем у режимі нон-стоп прокручували відео про Донбас (журналістські розслідування, документальні та ­художні фільми). Другий (цивільне життя) – виразили в мистецтві. Зокрема, презентували закордонним глядачам 130 картин сучасних українських художників. Багато дипломатів і журналістів переглянули надані нами факти, відкрили для себе україн-ський живопис. Загалом виставка отримала хороші відгуки американської преси. Із Нью-Йорка екс­позиція переїхала в Нью-Джерсі, далі – в Чикаго. Звідти плануємо відвезти її в Канаду, потім – у Європу. В Україну вона, безперечно, повернеться нескоро.

КРАПЛЯ В МОРІ

– «Антитіла» запрошують виступати за кордоном?
– Так, улітку плануємо великий open air у Нью-Йорку. Крім того, відбудуться концерти в Празі, є певні домовленості з Канадою. Але, порівняно з українським ­гастрольним графіком – це, звичайно, крапля в морі.
– Чи хочете потрапити на сцену Євробачення?
– Цьогоріч ми двічі отримували запрошення на національний відбір. Проте наразі не відчули, що в нас є що сказати на всю Європу. Мабуть, це зробив хтось інший, а саме – Джамала. В її пісні дуже сильний посил і контекст. Думаю, це відчув не лише я. Джамала зуміла виразити біль свого народу, який спіткав його півстоліття тому. Заспівала настільки проникливо, що це не можна не помітити, це пробирає до мурашок. Аудиторію Євробачення також має зачепити. Вважаю, Україні треба визначатися зі своєю позицією – з тим, які меседжі посилати на дипломатичних перемовинах, пісенних конкурсах тощо.
– Нещодавно «Антитіла» презентували власну версію пісні Андрія Кузьменка «Люди, як кораблі» і відео на неї. Як музиканти Скрябіна сприйняли вашу роботу?
– Ми радилися з ними перед тим, як переспівати композицію, просили дозволу. Оля, бек-вокалістка гурту ­«Скрябін», записала з нами беки. Тому всі відреагували позитивно.
– З якою метою зустрічаєтеся зі студентами? Чим цікавиться молодь?
– Особистим життям, громадянською позицією, музикою, волонтерством – щось окреме виділити не можу. Під час гастролей у нас є трохи часу, щоб роздати автографи, сфотографуватися. Однак немає можливості поспілкуватися з людьми, відповісти на їхні запитання. Тому я обираю дні і влаштовую зустрічі зі студентами. Це чудовий спосіб поговорити, обмінятися думками.

МУЗИКА В ПІДВАЛАХ

– Тарасе, свого часу Ви допомагали багатьом музикантам-початківцям. Чи цікавитеся продюсерською діяльністю?
– На жаль або на щастя, музика, яка подобається мені, не знаходить відгук у великої аудиторії людей. Я маю дуже специфічний смак. Відповідно, де і як продюсувати, не знаю (посміхається). До того ж, «робити із артиста гроші» мені нецікаво. Тому навряд виконавець, за якого візьметься Тарас Тополя, стане успішним.
– Яка музика Вам імпонує? Що зазвичай слухаєте в авто?
– За кермом вмикаю Lounge FM. Це допомагає розслабитися. Щодо музичних пристрас­тей: ще три роки тому відзначив для себе Brunettes Shoot Blondes. Ми з Андрієм (соліст гурту. – Прим. авт.) добре спілкувалися, як міг підтримував його з командою і наразі продовжую слухати пісні хлопців. Розумію, що їхній формат краще сприймається за кордоном. Проте тішуся, що й у рідній Україні ці музиканти знайшли своїх прихильників.
– Чи побачимо колись Тараса Тополю в ролі сольного виконавця? Яке значення для Вас має команда?
– Якби я хотів займатися сольною кар’єрою, почав би ще років із п’ятнадцяти. Натомість, із тринадцяти бігаю по підвалах, збираю музикантів на репетиційних базах і донині отримую від цього задоволення. Команда – це тіло групи. Колективна творчість відгукується в мені набагато потужніше і значно більше подобається, тому навряд чи виступатиму самостійно. Співати під мінус мені нецікаво.

ОЛЕНА ТКАЧ, фото з мережі Інтернет