Тут живе минуле країни

Бажаєте здійснити подорож Україною за кілька годин, за мить перенестися на 300 років у минуле, прогулятися тихими вуличками старовинного українського села? Тоді запрошуємо до «Пирогова» – національного музею народної архітектури і побуту України, що розмістився поблизу Києва. «Вісті» побували там і повернулися з чималою торбиною вражень. Давайте разом прогуляємося давніми вулицями та зазирнемо до хатини пані Солохи

Просто неба

«Пирогово» – дивовижний за масштабами архітектурно-ландшафтний комплекс просто неба, розташований на площі понад 150 га. Тут представлені всі історико-етнографічні ра­йони України. Експонати збирали звідусіль. Більш як 300 пам’яток народної архітектури XVI-XX століть завезено сюди з різних регіонів: середнього Придніпров’я, Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, По­ділля, Карпат і півдня нашої батьківщини. Є й унікальна україн­ська хата XVI століття – єдина на сьогодні в країні. А ще на території музею можна зустріти людей у національних костюмах, зайнятих різними старовинними ремеслами: гончарів, ковалів, зброярів тощо.

Хатина Солохи

Розпочинаємо подорож з огляду експозиції старовинної Наддніпрянщини: її величних козацьких церков, білених хаток під солом’яними стріхами, що замріяно дивляться в небесну блакить невеличкими вікнами, ховаючись за тиночками та кущами калини. За бажанням, можна зайти до будь-якого будиночка, оглянути його. Відчиняємо двері в той, що найбільше нагадує хатину Солохи. Прохолодно, пахне травами, на стінах – образи в рушниках. Стоять тесані лави, на покуті – стіл, накритий скатертиною, з хлібом-сіллю на рушнику, біля стола – скриня. На дворі, поруч із головною будівлею, – численні господарські споруди: хліви, повітки, клуні, комори, в яких наші пращури зберігали харчові продукти, знаряддя праці, родинне майно.

Непотрібні вітряки

Неподалік, на лузі, височать кілька десятків вітря­ків. Вони, мов зачаровані велетні, стоять нерухомо, здивовано дивляться в небо. На моє запитання працівникові музею: «Чому млини не крутяться?» – отримую сумну відповідь: «Грошей у держави на ремонт немає… Ось і гине унікальна спадщина». Отакої! Який жаль…Бо ж колись в Україні вітряки були не рідкістю, а обов’язковою частиною колориту українських сіл, охоронцями степових доріг. Біля них подорожні відпочивали, ви­значали дорогу.

Колиби і гражди

Далі крокуємо на північ і потрапляємо… на Полісся. Будинки тут дещо різняться від наддніпрян­ських – вони повністю зроблені з дерева, часто зовсім не мазані й рідко криті соломою. Привертають увагу різьблені крокви, що на кожній хатині мають особливі візерунки. Всередині домівок: глечики, ступи, кадуби, сокири, кошулі (сорочки) тощо. Виглядаємо в вузеньке віконечко: вдалечині за садочком видніється дерев’яна церква, поруч із нею – складена з колод дзвіниця, за ними – цвинтар.

Йдемо далі, й нас знову зустрічають вітряки. Біля одного пасуться коні. У світлі вечірнього сонця краєвид виглядає дуже поетично. Підходимо до експозиції «Карпати, Гуцульщина». Серед споруд, що одразу привертають увагу, – колиба. Це така собі невеличка хатинка, в якій жили гуцули, коли випасали вівців на полонині. Вона зовсім крихітна, конусоподібна. Цікавими витворами гуцульських будівельників є й гражди: щось на кшталт фортеці з хат, господарських будівель та високих загорож, які разом утворюють замкнутий двір, в якому будь-який ворог потрапить у пастку. Впадають в око й тутешні церкви – справжні витвори мистецтва. Дерев’яні, вони мають високі шпилясті башти і теж трохи скидаються на фортеці. Деякі храми експозицій – діючі, в них часто відбувають служби.

Радянське село

Є в «Пирогово» й більш сучасні експонати – хати радянських часів, що складають виставку «Соцсело». Це не жарт! Тут теж багато чого можна побачити: справжні селянські будиночки, зведені за копією хатин найуспішніших селян країни рад. Домівки мебльовані, повсюди – різний реманент минувшини. Переходячи з кімнати в кімнату, відчувається присутність господарів, які ніби тільки-но вийшли на двір й ось-ось повернуться. Прикро одне: будиночки не опалюються, тому взимку тут доволі холодно.

Анфіса Букреєва, фото автора