У Києві є унікальна гора, яка має багато назв
Фролівка, Замкова, Киселівка, Хоревиця – ця гора у одному із найстаріших районів Києва – на Подолі – має кілька назв, бо у неї велика історія. Цю місцину описували у багатьох книгах, віршах та історичних працях. Вона відома не тільки тим, що тут стояв Київський замок. Хоревиця вважається однією з Лисих гір столиці, бо верхівка її не має дерев. Гора ніби «скидає» із себе все зайве. Пише “Киев”.
Замкова гора має так багато назв через свою історію. Хоревицею вона зветься через те, що, за легендою, саме тут збудував древній град князь Хорив, брат Кия, засновника Києва. Деякі джерела навіть свідчать, що саме з Хоревиці й почалася розбудова міста. У VIII-IX ст. тут був ремісницький, або посадський район. Працювали майстерні з обробляння кістки, вироблялися прикраси, виготовлялися ливарні форми. Проте, археологічні розкопки говорять, що історія гори значно багатша. У ІІІ тис. до н.е. тут жили трипільці, є також знахідки доби міді та бронзи.
У 1370-1380 роках на горі з’явився перший замок – Литовський. В той час Поділ саме став центром тодішнього Києва. Проте уже в 1483 році замок зруйнувала навала кримського хана Менгли-Гирея. Вдруге замок звели у 1532-1545 роках: його відновили і перебудували. Площа його була вдвічі більшою за плато гори: 16 тис. м2. На території замку було близько двох десятків споруд, серед яких 15 – бойові чотириярусні башти. Зайти можна було через двоє воріт.
У цьому замку була резиденція кількох правителів. Спочатку тут правив Володимир Ольгердович – за його часів на Замковій горі працював монетний двір, де чеканив монети на власному монетному дворі. Потім тут господарювали його син – Семен та онук Олелько. Пізніше одним із жителів гори став Адам Кисіль – політичний діяч та Київський воєвода, сенатор Речі Посполитої. Він мав двоповерховий будинок на Замковій. Саме від його прізвища, що належить до древнього шляхетського роду, пішла ще одна назва гори – Киселівка.
Замок зруйнували війська Богдана Хмельницького, бо після оглядин зауважили, що резиденція пережила себе. Нову фортецю звели на Старокиївській горі, а укріплення на Хоревиці поступово розібрали.
У 1840 році гору віддали під цвинтар Фролівського монастиря, що стоїть біля підніжжя гори. Від цього гора стала називатися Фролівкою. У 1857 році на горі звели Троїцьку церкву, що була розібрана у 1930-х.
Ще пізніше цвинтар стає «елітним»: тут знаходять свій вічний спокій представники інтелігенції тодішнього Подолу. Офіційно кладовище закрили для захоронень у 1921 році. Але ходять чутки, що й після того продовжували підхоронювати людей.
Перед Великою Вітчизняною війною, у 1940 році, на Замковій горі з’явилася військова частина та радіостанція. Вони проіснували аж до початку 1990-х, після того їх розібрали.
Замкова гора – це також суцільне старовинне кладовище. Спочатку, звичайно, здається, що від кладовища майже нічого не лишилося: всього з десяток хрестів, кілька цілих могил, колодязі та склепи. Але у товстому шарі землі, під нашими ногами, поховані цілі тисячоліття.
