Українці беруть на роботу їжу з дому

В Україні не лише найкрасивіші жінки, а й найпрацьовитіші люди. Принаймні майже половина наших співвітчизників не бажають відпочивати в обідній час, а працюють, не покладаючи рук. Тонкощі перерви по-українськи досліджував Міжнародний кадровий портал hh.ua.

ОФІСНІ ТРУДОГОЛИКИ

Згідно з нормами трудового законодавства України працівникам має надаватися перерва для відпочинку й обіду не більше двох годин на день.

Цей час вони можуть використовувати на власний розсуд: або попоїсти, або вирішити свої справи. Проте є одне «але». Обмежуючи максимальний час, відведений на обід, законодавець забув згадати про його мінімальну тривалість. Оскільки час початку й закінчення тайм-ауту встановлюється правилами корпоративного трудового розпорядку, то співробітники певною мірою є заручниками ситуації. З одного боку, комусь нав’язується небажаний відпочинок, а хтось страждає через неможливість зробити паузу.

Як свідчить дослідження, трудоголиків серед офісних працівників є чимало. Практично всім доводиться приділяти частину обідньої перерви вирішенню саме робочих питань. Для чверті опитаних це стало щоденною звичкою. 68% працюють замість обіду час від часу. І лише одному з чотирнадцяти вдається облишити всі справи й спокійно попоїсти.

ПОДАЛІ ВІД СТОЛУ

Що ж спонукає «білих комірців» відмовити собі у можливості підкріпитися на роботі? Головна причина – навантаження. Наприклад, троє із п’яти не можуть відійти від свого столу, оскільки є невідкладні справи. Дещо більше чверті не встигають виконати всі завдання до перерви й вимушені «підтягувати хвости». Кожен сьомий співробітник не може поїсти й відпочити через примхи керівництва. Приблизно один із два­дцяти розподіляє свій робочий час так, щоб попрацювати в обід і піти додому раніше. І лише четверо зі ста залишаються на робочому місці, бо не люблять обідати.

Ті ж, хто бере тайм-­аут, також по-різному його проводять. Двоє із п’яти релаксують в офісі. А кожен шостий вважає за краще податися чимдалі від робочого місця. Дещо менше половини обирають зону для відпочинку залежно від настрою.

Ті, в кого є бодай трохи часу, намагаються витратити його з максимальною користю. Четверо із п’яти – обідають. Кожен другий дихає свіжим повітрям. Третина спілкується з колегами або розмовляє по телефону з рідними. Майже чверть опитаних вирішують поточні побу­тові питання, а кожен шостий просто «висить» у соціальних мережах. 14% устигають пробігтися крамницями. Кожен десятий зустрічається з друзями у кафе чи в парку. А ось із керівництвом під час обідньої перерви бажають бачитися лише 5% опитаних. І лише двоє зі ста відвідують тренажерну залу.

ЩО НА ЛАНЧ?

Як же харчуються офісні працівники? Тут усе залежить від умов, створених на робочому місці. Відіграє роль і сума, яку людина може витратити на обід, а також час, який має в запасі. За даними опитування, троє із п’яти беруть готову їжу з дому, що найбільш економно, та й сумнівів в її якості немає. Кожен п’ятий ходить до їдальні, ресторану або кафе. Перевагою такого ланчу є те, що співробітнику не треба тягати із собою судочки. А мінус полягає в тому, що доводиться шукати заклад неподалік від офісу, де можна не лише смачно, а й недорого пообідати. 13% опитаних не виробили постійну звичку, тому кожного разу харчуються, як доведеться. І лише троє зі ста опитаних корис­туються послугами доставки. 4% – не обідають узагалі.

Як бачимо, все ж таки більшість наших співвітчизників намагається бодай півгодини,але відпочити на перерві і поїсти домашніх страв, а якщо ще й вдасться декілька побутових справ зробити, то обід для більшості з нас – плідний і корис­ний час.

НАТАЛІЯ РУДА