Воєнні злочини: справедливість для України – не лише в українських судах

Є відомий вислів: жорна правосуддя мелють повільно, але невідворотно. Українські прокурори та слідчі працюють над тим, аби кожен російський злочин був зафіксований, задокументований і розслідуваний, а кожен злочинець – ідентифікований та притягнений до відповідальності. Незалежно від того, коли вони постануть перед законом, справи мають бути готові. І судитимуть їх не лише в українських судах.

ІСТОРИЧНЕ РІШЕННЯ

Одразу після початку повномасш­табного вторгнення рф, 2 березня 2022 року, Міжнародний кримінальний суд ухвалив рішення: розслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, пов’язаний із росій­ською агресією в Україні. І не лише за час повномасштабного вторгнення, а за весь період російсько-української війни.

Уже рік потому, в березні 2023 року Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду сколихнула світ сенсаційною заявою, видавши ордери на арешт президента рф владіміра путіна та уповноваженої з прав дитини марії львової-бєлової. Підставою стало розслідування незаконної депортації українських дітей з окупованих територій.

Генеральний прокурор Андрій Костін назвав рішення історичним як для України, так і для всієї системи міжнародного права. Відомо, що цьому передувала тісна співпраця з МКС та передання понад 40 томів матеріалів, зібраних українськими прокурорами та слідчими.

Відтоді співпраця лише посилювалась. В Україні відкрився польовий офіс МКС, експерти виїжджали на місця подій. У фокусі – розслідування масового вбивства людей у селі Гроза, атаки на зерносховища Півдня України та інші справи, про які поки публічно не говорять – таємниця слідства.

Нещодавно МКС оголосив друге історичне рішення, що стосується війни в Україні. Цього разу в ордерах на арешт фігурують представники вищого військового командування рф: командувач дальньої авіації Повітряно-космічних сил сергій кобилаш та командувач Чорноморським флотом рф віктор соколов. Їх обвинувачують в організації ракетних ударів по українській енергетиці в період із 10 жовтня 2022 року до 9 березня 2023 року.

У цей період, за даними Офісу Генпрокурора, російська армія завдала 220 ударів по 93 об’єктах енергетики в різних регіонах України. Це найбільша концентрація атак на енергетику за весь період повномасш­табного вторгнення рф, із очевидною метою – позбавити мирне населення тепла та світла в найбільш сувору пору року. Саме тому МКС кваліфікує дії російських генералів не лише як воєнні злочини, а й як злочини проти людяності.

Фахівці зазначають, що ордери стосуються подій, які відбулися лише рік тому. Для системи міжнародного правосуддя це безпрецедентна швидкість і сигнал, що світ не закриває очі на злочини росії проти України. Тож можна сподіватися, що Міжнародний кримінальний суд продовжить вершити правосуддя над воєнними злочинцями.

СУДИ В ІНШИХ КРАЇНАХ

Цілком імовірно, що судити воєнних злочинців будуть і в інших країнах. У грудні 2023 року Міністерство юстиції США оголосило підозри чотирьом бойовикам у скоєнні воєнних злочинів, уперше за 30 років застосувавши закон, що дає змогу американській правоохоронній системі пере­слідувати злочини проти своїх громадян за межами США.

За даними слідства, четверо проросійських бойо­виків під час окупації Херсонщини викрали та катували американця, який проживав у селі Милове.

Генеральний прокурор США Меррік Гарланд назвав це рішення важливим кроком для правосуддя над російським режимом: «Ми продовжимо тісно співпрацювати, збирати докази і будувати справи, щоб, коли настане час, Сполучені Штати і наші партнери були готові забезпечити відповідальність за російську агресивну війну».

Перші підозри воєнним злочинцям оголосила і Литва. 29 лютого, на міжнародній конференції у Києві, Генеральний прокурор Литви Ніда Грунскене заявила, що трьох бойо­виків підозрюють у вбивстві відомого литовського режисера Мантаса Кведаравічюса. Його викрали, катували і вбили навесні 2022 року в окупованому Маріуполі.

За неофіційними даними, схожі розслідування ведуться і в інших державах. В українському Офісі Генпрокурора вітають такі дії та заохочують партнерів відкривати власні провадження щодо воєнних злочинів в Україні.

По-перше, це гарантує об’єктивність: третя сторона веде незалежне розслідування і сама робить висновки щодо тих чи інших подій.

По-друге, Україна зацікавлена в максимальному інформуванні громадян інших країн щодо реалій війни та злочинів окупантів. Для правоохоронців це також дає можливість вивести право­суддя на міжнародний рівень.

Адже злочини, які чинять росіяни в Україні, є міжнародними: вбивства цивільних, депортації та незаконне утримання людей, масове викрадення дітей, катування і сексуальне насильство – усе це є грубим порушенням основ міжнародного права.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО

Одним із найбрудніших злочинів росіян проти українців є застосування сексуального насильст­ва як зброї війни. Хоча Офіс Генпрокурора поки має свідчення про 274 факти сексуального насильства, реальна ситуація набагато гірша. Сексуальне насильство зафіксовано на всіх територіях, де побували росіяни, а серед постраж­далих – як жінки, так і чоловіки, діти, літні люди.

Більшість поки не наважується розповіс­ти про пере­жите, але держава працює над механізмами допомо­ги, розуміючи, що з травмою доведеться працювати довго. Медична і психологічна допомога, юридичний супровід мають бути доступними усім, хто їх потребує. Уряд разом із міжнародними парт­нерами розробляє механізм виплати компенсацій іще до того, як росію змусять заплатити.

Перша леді Олена Зеленська на зустрічі Міжнародної платформи «Відновлення прав постраждалих від СНПК» 4 березня заявила, що постраждалі від сексуального насильства не можуть чекати завершення війни. Діяти треба вже зараз: «Ми не можемо скасувати біль, якого завдав агресор. Але можемо бути для цього болю знеболювальним. Засвідчити, що не всі у світі – вбивці та ґвалтівники. Що допомога та підтримка є. Є справедливість. Що є заради чого жити».

На думку Генерального прокурора Андрія Костіна, потрібно вирішити питання надання статусу постраждалої особи. А компенсації виплачувати незалежно від того, чи готові постраждалі звертатися до правоохоронних органів та брати участь у кримінальному процесі.

ВИКРАДЕНА СПАДЩИНА

Іще один напрям роботи, за яким Україна активує зусилля, – воєнні злочини проти культурної спадщини. Упродовж усієї війни, а особливо під час повно­масштабної агресії, окупанти цілеспрямовано руйнують і розкрадають об’єкти культури, порушивши понад десяток міжнародних конвенцій.

Саме цим питанням була присвячена міжнародна конференція «United for Justice. Об’єднані заради збереження культурної спадщини», що відбулась у Києві наприкінці лютого. Понад 400 провідних експертів з усього світу, високо­посадовці ЄС, генеральні прокурори і міністри обговорювали консолідацію зусиль для протидії російським злочинам проти культури.

Офіс Генерального прокурора веде 60 кримінальних проваджень, в яких розслідуються воєнні злочини в 11 регіонах України. Міністерство культури та інформаційної політики нарахувало близько 2 тисяч пам’яток архітектури, музеїв та інших об’єктів культури, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок російської агресії.

Окрема категорія злочинів – пограбування понад 40 музеїв на тимчасово окупованих територіях. Лише з одного Херсонського художнього музею вивезли понад 11 тисяч експонатів. Як і у випадку з депортацією дітей, викрадення культурних цінностей стало державною політикою росії. Знищення національної ідентичності, присвоєння її минулого і майбутнього – основна мета цих дій.

Це не випадкове мародерство, а свідома і спланована кампанія, під яку в рф навіть змінюють законодавство. Картини, безцінні археологічні знахідки ­вивозять до російських музеїв, залучають до власних фондів та хизуються у пропагандист­ських репортажах, як росія «культурою при­ростає».

Українська влада й органи правопорядку співпрацюють із ­ЮНЕСКО, Євро­юстом, Міжнародним кримінальним судом і Департаментом юстиції США для протидії російському варварству. Держава-агресор, що звикла викорис­товувати культуру як політичну зброю, має відповісти за свої дії, повернути все викрадене та сплатити репарації за зруйноване та знищене.

Автор Ярослава Хлєбникова