Як на Дніпропетровщині «Пасіка Сірка» вражала гостей (Фото)

21 вересня у Томаківському районі з яскравим козацьким запалом відбувся етнофестиваль «Пасіка Сірка». Свято розгорнулось у мальовничому місці – селі Іллінка (колишня Грушівка). Саме тут у старі часи розташовувалася пасіка славетного отамана, легендарного характерника Івана Сірка.

Сила отамана

Цьогорічний фестиваль зібрав чималу «кошову громаду»: понад тисячу гостей та сотню учасників, котрі хоч один день змогли відчути себе частиною січової спільноти. Та й як тому не бути, коли усе навкруги буквально просякло козацьким духом, дихало волею! Головними ж на святі були відчайдушні вершники, вправні воїни, сміливі серцем, міцні духом славетні захисники українського народу – козаки. Як же шанобливо до них ставилися діти та дорослі, як уважно слухали, розглядали їхній дивовижний одяг, зброю…

Серед найяскравіших учасників фестивалю – гість із Запоріжжя, відомий в усій Україні козак – Олекса Сич. Цього високого на зріст сиво­чолого вусаня знають глядачі й із кінострічок. Зокрема, він знімався у фільмі «Тарас Бульба». А ще пан Олекса славиться своєю дивовижною козацькою силою, міцністю духу. Олекса Сич (у громадському житті – Олександр Горшков) може підняти не одну сотню кілограмів, хоча чоловік уже у поважному віці. Наш герой активно займається спортом. До цього його спонукає молодь, а головне – пат­ріотично виховує юних українців. Не простий козак той пан Олекса – справжній отаман! Тож молоді січовики шанобливо називають видатного козарлюгу «Батьком»… Так велося на Січі здавна.

Отамана Сірка за його сміливість, муд­рість, виваженість у вчинках теж «Батьком» іменували. Мав кошовий, подейкують, і незвичні чаклунські здібності – був характерником і жодної битви не програв. А ще він заповів свою містичну силу нащадкам. Але де ж її шукати? Багато над цим міркували. Та чи знайшли? От і ми під час фестивалю вирішили пошукати, «де ж бо то сила отамана могла бути захована?» Чи не на його пасіці? І не помилилися!

Переконані, що ота сила – в українському вільному дусі, веселому характері та найбільше у пісні, у нашій українській козацькій пісні! Певно, так вважали й організатори заходу, тож зробили усе, аби українська пісня линула на кожному кроці. Різноманітних творчих колективів, талановитих виконавців, танцюрис­тів та музикантів було на святі стільки, що, здавалось, усюди вирувала музика. Бо козак без музики, без пісні – не козак. А Томаківщина – то край справжніх січовиків. Це вкотре засвідчили організатори та учасники свята. І закликали до пісні не тільки власні колективи, але й сусідів із Нікопольщини, гос­тей з усієї області та інших регіонів України, зокрема із Запоріжжя та Донбасу. Справжніми зірочками фестивалю стали юні співаки зразкового театру народної пісні «Берегиня» м. Добропілля Донецької області (керівник Л.Є. Хоружий). Їхні чисті, як дзвіночки, голоси, яскраве виконання зібрало чимало  шанувальників. Цей колектив, незважаючи на юний вік учасників, відомий вже у світі. Цього року він навіть Грецію підкорив на Міжнародному фестивалі-конкурсі дитячої та юнацької творчості «Світ у твоїх долонях».

Зачарував та захопив гостей свята запальними козацькими виступами й колектив із Запоріжжя – «Запорозькі козаки», що вже не один рік плідно працює під керівництвом відомого диригента, соліста-вокаліста, композитора Юрія Івченка. Глядачі щедро аплодували виконавцям та й самі підтанцьовували та підспівували.

Чарівний мед

Подейкують, що отаман Сірко був іще тим хвацьким воїном, таким, що й біси розбігалися, як він за шаблю брався. Але битви – битвами, а втома характернику – не на поміч. Коли славетний козак втомлювався від військових справ, то йшов відпочивати душею на власну пасіку. А чи в цей час чаклував над медом, чи ні – згадок про це, на жаль, не лишилося. До речі, пасічники та мед були на фестивалі у великій повазі. Серед них навіть конкурс провели. Головний приз виграли сусіди Томаківщини – нікопольчани. Вони перемогли у змаганні за кількістю зібраного меду. Назбирали найбільше! У числі переможців і пасічник Микола Макаренко з Нікополя. Чоловік усе життя захоплюється бджільництвом. ­Завзято розповідає про те, чим корисні бджоли та їхній мед. «Як будуть українці їсти справжній мед – довго житимуть і не хворітимуть. Загалом пасічники – довгожителі», – усміхається пан Микола й запрошує посмакувати меду.

Вдосталь поласувавши, мандруємо далі. Та куди ж іти? Очі розбігаються від заходів та різноманітних локацій.

Вражали й дивували

Одним із найцікавіших на заході був виступ юних вихованців школи бойового мистецтва «СПАС-Штурм» (м. Дніпро). Тут козачата  демонстрували елементи бойового мистецтва січовиків, билися на шаблях… Певно, не кожен дорослий спортсмен такі вправи повторить. Отака у нас смілива та вправна юнь росте!

Гостей свята чекали ще чимало цікавих видовищ: козацьке коло, показові виступи від січовиків Війська Запорозького Низового «Чортомлицька сотня», старовинні обряди та майстер-класи з володіння старовинною зброєю. Також до уваги учасників заходу були обрядові дійства, містечко майстрів, козацька кухня та сучасне байкер-шоу, а ще запальний виступ військового оркестру. Родзинкою ж урочис­тостей стала реконс­трукція бою козаків та москалів. Бажаючих подивитися це видовище зібралося дуже багато. Та й не з порожніми руками пішли наші козаченьки – перемогли ворога!

Слава тобі, Пасіко Сірка!

Анфіса Букреєва-Стефко,

фото автора