Як у Дніпрі допомагають людям вулиць

У Дніпрі небагато місць, де безхатченку можна отримати допомогу. І все ж такі точки існують – їх власним коштом створюють волонтери, віруючі люди. Нещодавно «Вісті» зустрілися з добровольцями однієї з подібних організацій і разом із ними долучилися до допомоги тим, хто її потребує.

Порційний куліш

Яскравий весняний ранок, а на кухні трапезної Свято-Успенського собору (колишня 10-та лікарня) – вже годину кипить робота. У величезній каструлі вариться куліш – його згодом розкладуть по тарілках і роздадуть безхатченкам.

Разом із волонтером Ганною Книшовою долучаємося до фасування кулешу. Координують справу організатори заходу – Михайло та Євгеній. Завдання нескладне: покласти кашу на плас­тикову тарілку, яку потім слід акуратно розмістити в целофановому пакеті, додати туди ложечку та хліб.

Швиденько готуємо кілька десятків подібних порцій та, взявши валізи, поспішаємо на перший пункт роздачі, де вже чекають безхатченки. Дорогою розмовляємо про людську долю та роботу волонтерів.

«Не ми допомагаємо – Бог!» – тепло посміхається Євгеній. На вигляд йому близько 22 років. Хлопець не бажає, аби знали хто він – бо ж не бачить у волонтерській діяльності піару. «Треба просто допомагати людям, адже їм дуже складно сьогодні, й ми закликаємо всіх робити добрі справи»,  – каже він.

Різні обставини

На наше зауваження, що сьогодні до безхатченків люди не завжди ставляться з повагою, Євгеній зазначає: «Як свідчить досвід, на вулиці люди опиняються через різні обставини: у когось – забрали квартиру, хтось утратив житло за борги тощо. Чимало безхатченків Дніпра – колишні мешканці перших поверхів будинків. На жаль, багато таких квартир, де нині знаходяться офіси, магазини, так би мовити «не купувалися»… В будь-якому разі, не варто відвертатися від людини на вулиці. Допомога полягає вже в тому, що ви ставитеся з розумінням до безхатченка, не ображаєте, бодай тепле слово промовляєте».

Більше довідуюся про  організацію від іншого волонтера, Михайла Бабакова. Молодий чоловік розповідає, що добровольці годують безхатченків кожного четверга та бажають робити це постійно. Але все залежить від наявності коштів, адже щоразу для приготування їжі потрібно не менше 250 – 300 грн.

Об’єднує хлопців та дівчат, які надають допомогу безпритульним, союз православної молоді «Світ» та група «Бездомные люди Днепра», створена в одній із соцмереж.

Будинок праці 

Михайло Бабаков – іще й керівник «Будинку працелюбності» – реабілітаційного центру, який допомагає тим,  хто хоче змінити своє життя. Центр знаходиться в Діївці, створений у рамках соціального проекту Свято-Успенського собору. Нині в закладі мешкають 33 людини (взимку було 40). Це люди, які потрапили в складні обставини та втратили житло. Серед них є й ті, хто має погані звички – алкоголь, наркоманія. «Будинок працелюбності» існує понад три роки, він дійсно змінює людину. «Ми даємо можливість помитися, одягтися та почати працювати. Часто, коли людина приходить із вулиці, – на неї страшно дивитися. А вже через два-три тижні – усе зовсім по-іншому. Допомагаємо знайти й постійну роботу. Є у нас уже такі підопічні, котрі, працюючи, мають змогу винаймати квартиру», – ділиться досягненнями Михайло.

Не тільки тіло й душу лікують у цьому центрі. Там є домова церква, куди приїздять священики, спілкуються з людьми, запрошують їх  до інших храмів.

 Загалом «Будинок працелюбності» – давня традиція Катеринослава. До революції в  нашому місті був подібний заклад – нав­проти нинішньої вірменської церкви… Волонтери мріють відновити його. Поки ж  хлопці роблять те, на що вистачає грошей.

Перша точка, де ми лишаємо допомогу, пункт збору макулатури, що під Новим мостом.

Тут уже чекають нас кілька безхатченків. Дивно, але люди, які раніше мене лякали, – нині зовсім інші. Побачивши волонтерів, вони ніби освітлюються обличчями, мов до рідних ставляться. Й справа не в їжі, яку вони принесли, а в їхній увазі, людяності.

Кажуть: добро врятує світ. Тож усі бажаючі можуть долучитися до групи «Бездомные люди Днепра».

Анфіса Букреєва