«Життя після притулку»: українка знімає душевний серіал про собак

Керівниця Національного реєстру рекордів України, зоозахисниця Лана Вєтрова вже понад рік знімає перший в Україні реаліті-серіал на Youtube-каналі про життя тварин після притулку. Проєкт має назву «Життя Собаче. Неймовірні пригоди Дзиги і Укропа». Одного разу Лана разом зі своїм чоловіком взяли цих двох собак із притулку. Вони й стали головними героями серіалу. Тепер через об’єктив камери активна сім’я, яка багато подорожує і любить естрим, показує українцям світ очима собак. Детальніше про це в інтерв’ю «Вістям» розповіла продюсерка серіалу Лана Вєтрова.

11 листопада 2019 року завершилося знімання першого сезону реаліті-серіалу. Усього він має 20 серій. Кожна з них – це окремий сюжет про пригоди собак, яких забрали з притулку додому. Після його виходу фільмування завершили. Але підписники дуже наполягали на тому, щоб цей серіал було продовжено. Тому з нового, 2020 року розпочалося й досі продовжується знімання другого сезону, який має вже 23 серії.

ІЗ ЖИТТЯ СОБАК

– Лано, розкажіть про головних героїв серіалу – ваших песиків.

– Наша собака по кличці Дзига офіційно визнана рекордсменкою України в номінації «Перша собака, яка здійснила політ на параплані в тандемі». Досягнення внесено до Національного реєстру рекордів України. Другий пес по кличці Укроп – учасник рекорду, організованого телеканалом «Україна», в номінації «Наймасовіший бій подушками». Разом наші песики – рекордсмени в номінації «Перший прямий радіоефір за участю собак». Програму РадіоМ, в якій взяли участь ці собаки, слухали мільйони людей. Крім того, життя у наших собак дуже яскраве. Вони знімалися в серіях, де із задоволенням кренили яхту і так допомагали вигравати яхтові перегони; тричі піднімалися з нами на Говерлу – найвищу вершину України; літали другим пілотом на літаку-амфібії, аерошуті та паратрайку; каталися на сноуборді, SUP і на витягах на гірських схилах; тестували перший в Україні і світі аквалімузин; були свідками більшості рекордів України. Собаки постійно беруть участь у зоозахисних мітингах і періодично виступають у ЗМІ на захист прав тварин. Ми ведемо їхній блог у соцмережах та створили власні сторінки песиків у інстаграмі та фейсбуці.

– А який у ваших улюбленців характер?

– Ми із чоловіком спеціально взяли тварин з того притулку, де найскладніші умови утримання. Хотіли собачку, яка зможе з нами подорожувати. Здивувалися, коли побачили там дуже позитивну, енергійну і неймовірно гарну лайку. Вона одразу обрала собі місце за нами в мікро­автобусі. Оберігає його вже 5 років. А ще унікальна тим, що завжди має хороший настрій та багато енергії. Через те назвали її Дзига. У притулку розповіли, що від неї двічі відмовлялися господарі. Перші вивезли її в ліс, другі – в притулок. Ми треті та останні її господарі.

Коли поїхали, щоб взяти ще одну собаку, то стали свідками того, як привезли рудого цуцика та запирали його в клітку. Він страшенно пручався, протестував і вимагав, щоб його випус­тили, а коли клітка за ним зачинилася, як дитина, почав плакати від страху і відчаю. Я його заспокою­вала та погладила через прути. А він щосили намагався пролізти поближче й остаточно між тими прутами застряг. Я почала його звільняти, покликала на допомогу працівника, а коли вже з-поміж тих прутів витягла, він так ласкаво заглядав мені в очі і ліз на руки, що я вже не змогла запроторити його назад у ту клітку. Назвали малого протестанта Укропом, бо це був 2014 рік. Він має характер справжнього чоловіка. Простий і надійний. Коли Дзига провокує його на пустощі, то потім по-жіночому хитренько уникає покарання. Укроп цього не робить. Готовий відповідати за двох, бо завжди захищає її. Він приніс у сім’ю відчуття справжньої дружби. Це наш захист і опора.

СОБАКИ – НАШІ ДРУЗІ

– Як виникла ідея створити Youtube-канал саме про собак?

– Одного разу у ветклініці я спілкувалася з жінкою, яка захоплювалася нашими собаками, але як тільки почула, що вони з притулку, одразу змінила ставлення. «А навіщо вам собаки з притулку?» – «Просто нам їх шкода». – «А себе вам не шкода?» Я навіть не одразу зрозуміла, що вона має на увазі, а потім усвідомила, що люди бояться собак із вулиці чи притулків. Ніби вони якісь не такі… Це викривлення свідомості суспільства, через яке в нас так багато безпритульних тварин. Насправді, це дуже руйнівна фобія, бо вона породжує жорстокість і байдужість людей до тварин. Тоді й виникла ідея зняти реаліті-серіал про життя собак після притулку. Для нас принциповим моментом була робота в форматі реаліті, без постановочних епізодів – життя очима собаки. Щоб глядач ставав свідком не розіграної вистави, а справжніх сцен із життя. Ми хочемо показати людям, які на­справді є тварини з вулиці чи притулку. І водночас розвіяти цю прикру фобію багатьох людей щодо бездомних тварин.

– Справді, подивившись відео, я зрозуміла, що історія ведеться від двох собак – дівчинки та хлопчика. Чому саме так? У чому полягає основний задум?

– Справа в тому, що ідея знімати реаліті-серіал виникла у нас не одразу. Тоді, коли ми брали собак із притулку, навіть не уявляли, що вони можуть бути частиною нашої творчої групи в новому проєкті. Цікаво, що в першому сезоні Дзигу озвучувала не я. І тоді в мене постійно було відчуття, що ця озвучка не точно передає емоції і враження собаки. Мабуть, лише господар розуміє свою собаку без слів (посміхається). І в другому сезоні знімання серіалу стало усе так, як і має бути, – господарі озвучують своїх собак: чоловік – Укропа, а я – Дзигу.

– Головна мета серіалу.

– Наша принципова позиція – це робота в жанрі observational factual reality – фільмування на основі реальних подій. Саме вони допоможуть донести до суспільства головну думку: безпритульні тварини мають право на життя, а не на смерть. Ми на реальному прикладі демонструємо, що собаки з притулку – це класні друзі, партнери, супутники і компаньйони. Не треба боятися брати бездомних тварин, адже вони швидко адаптуються до нових умов і стають безмежно відданими гос­подарям усе своє собаче життя. Цим проєктом дуже хочеться переконати людей про важливість і необхідність забирати у сім’ї собак із вулиці чи притулків. Адже так ви рятуєте їхнє життя.

– Як шукаєте теми для відео?

– Їх підказує саме життя. Ми просто знімаємо пригоди наших собак – удома, в дорозі, у відрядженнях, на відпочинку, під час активних і спортивних роз­ваг тощо. Всюди, де є ми, там є і вони. Без них нічого не відбувається. Навіть коли я даю інтерв’ю на цю тему, Укроп сідає біля моїх ніг і уважно слухає, що я про нього говорю. Коли оголосили про карантинні обмеження, нас запитували підписники каналу, чи будуть нові серії в цей період? Ми мали сумніви, тому що нічого не придумуємо, а знімаємо реальну картину життя. І в той карантинний період у нас з’явилося кілька цікавих серій, наприклад, як собаки сприймають прогулянки по безлюдному Києву. Це вже хроніка подій того часу, просто унікальне знімання.

ЖИТТЯ ЗАМІСТЬ СЦЕНАРІЮ

– Як відбувається підготовка до фільмування?

– Це цікаве запитання. Бо робота з собаками в кадрі має свої особливості. Ти можеш написати десять геніальних сценаріїв, але головним режисером на знімальному майданчику залишаються собаки. І саме вони диктують сценарій, а не ти. Їм не скажеш: «Давайте будемо знімати п’ятий дубль і додайте більше емоцій на третій хвилині». Тому я пишу не сценарії, а сценарні плани. І обов’язково жирним шрифтом завжди пишу нагадування для знімальної групи: «Максимальна увага! Знімання без дублів!» До речі, нам уже надійшла пропозиція дати майстер-клас для студентів Інституту журналіс­тики щодо особливостей знімання тварин і роботи з ними в кадрі.

– Як поводять себе «актори» під час зйомок?

– Ми не примушуємо їх грати якусь роль. Бо наше завдання – показати людям реальну картину життя в сім’ї собак із притулку. Тому вони й на знімальному майданчику ведуть себе дуже природно. Єдине, що може зіпсувати цей процес, – це петарди і салюти. І скільки б людям не «втовкмачувати» в голову, що це невесело, бо стресують тварини, губляться, гинуть, знову і знову ми стикаємося з цим розгулом переважно п’яних компаній, душа яких прагне, щоб «бабахало». І хоча на рівні місцевої влади є заборона на використання салютів і петард, магазини справно продовжують їх продавати. Я особисто зверталася до одного депутата Київради, який через невдалу спробу запустити новорічний феєрверк залишився незрячим. Моїм проханням було припинити продаж салютів у столиці. І здавалося б, кому, як не йому, лобіювати вирішення цього питання, але, на жаль, відповіді я так і не отримала.

– Авторами Youtube-каналу є Ви та Ваш чоловік. Що було потрібно, аби запустити його «з нуля»?

– Найважливішим було наважитися і запустити цей проєкт. Бо кожен із нас має ще й основну роботу. Були сумніви: чи вистачить 24 години на добу, щоб усе встигнути і реалізувати. Адже для того, щоб утримувати інтерес до каналу, серії повинні виходити з пунктуальною регулярністю. Не може бути так, що ми розпочали, потім зникли на місяць-два, далі знову продовжуємо. Це системна регулярна робота, яка до того ж займає дуже багато вільного часу, якого у нас уже й так практично немає. Але відчуття, що це важливий соціальний проєкт, надає нам сил. Уже після виходу першої серії один киянин, підписник каналу «Життя Собаче», звернувся з проханням відвезти його з дітьми в той самий притулок, звідки вийшли й головні «актори» серіалу, щоб і собі взяти звідти песика. Зрештою, їхній щасливий цуцик Умка поїхав із притулку додому, і про це ми зняли окрему серію. Творча група вважає це найкращим результатом своєї роботи і сподівається, що таких випадків після перегляду реаліті-серіалу стане більше.

– Які відгуки отримуєте від глядачів?

– Для нас дуже важливо отримувати зворотний зв’язок. Іноді наших собак запрошують на зустрічі з дітьми. Контакт з домашніми тваринами завжди дуже позитивно впливає на людей. Ми з хвостатими «акторами» були запрошені на зустріч з молоддю, яка проходить реабілітацію після перенесених хвороб. Через те, що Дзиґа та Укроп родом із притулку, їхньою особ­ливістю є те, що вони надзвичайно цінують теп­ле ставлення до себе і віддають його людям удвічі більше. Тоді діти на зустрічі просто сяяли від щастя, і лікарі загалом констатували дуже позитивний вплив на їхній психологічний стан й емоційне здоров’я.

– Ваші творчі плани на майбутнє.

– Незважаючи на те, що створення каналу «Життя Собаче. Неймовірні пригоди Дзиґи й Укропа» – великий і всеохоплюючий проєкт, у планах – реалізація спільно з нашими собаками ще більшого проєкту. Набагато ширше, ніж створення Youtube-каналу. Однак на даній стадії готовності ще рано про нього говорити. Та він обов’язково буде!

МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК,
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ЛАНИ ВЄТРОВОЇ