Петриківка: раритетні знахідки і творчі проекти майстрів
У Петриківці досить довгий час у занедбаному стані перебуває фабрика петриківського розпису «Дружба». Колись це був потужний центр із виготовлення петриківських сувенірів. Під час етнографічної експедиції та фотопроекту київських фотографів, присвяченого Петриківці, там виявили цікаві знахідки – це плакат до 100-річчя Лесі Українки, зроблений в 70-х роках минулого сторіччя, мальовку видатного петриківського художника Андрія Пікша, мальовки Василя Соколенка тощо.
Колись ці ілюстрації висіли на стінах фабрики. Зараз колись потужний осередок народного розпису й надалі продовжує руйнуватися. Від будівлі залишився лише бетонний скелет.
За словами арт-менеджера проекту petrikivka.dp.ua Ігоря Лісного, на жаль, відновити фабрику вже не вдасться. Проте знайдені раритетні розписи Асоціація народних майстрів України зберігатиме в своєму архівному фонді, та планує на їхній основі зробити колекцію розпису. Ця громадська організація також має наметі навчити петриківських майстрів відповідати сучасним реаліям, співпрацювати з арт-менеджерами, налагоджувати канали збуту своєї продукції.
Як зазначає майстриня Галина Назаренко, вона дуже багато подорожує з виставками по світу. Саме тому вона вважає, що мистецькі фестивалі треба проводити вже на іншому більш високому рівні.
«На жаль, Петриківку зараз сприймають тільки як сувенірну продукцію, – каже художниця, – але цей живопис може зайняти гідне місце на сучасному арт-ринку. Ми працюємо в цьому напрямку. Але є проблема у фінансуванні».
Один із сучасних проектів, який вже втілився у життя – це арт-проект «Петриківський рушник», що нині триває в Софії Київській. Він організований куратором Ніною Бурневич у співпраці з Асоціацією народних майстрів України. Там представлені картини, ужиткові вироби та майже 20 рушників, якими ще здавна наші предки прикрашали оселю. Цим проектом організатори хочуть відродити сакральне значення розпису. Для виставки свої вироби надали митці з Дніпропетровщини та Харкова. Родзинкою стала картина Галини Назаренко – «Козак Мамай», яку вона створила із гільз. На виготовлення пішло 7 тисяч гільз, які надали дніпропетровські волонтери. Робота важить 120 кг. Майстриня працювала над нею три місяці.
