Сторінками історії: якими були відомі жінки Катеринослава (Фото)

Історія нашого міста досить багата на неординарні постаті. Цікаво, що у період з кінця XIX – початку XX століття у Катеринославі було 14 почесних громадян, і з-поміж них чотири – жінки. Чим займалися панянки того часу та як змінювали історію міста – кореспондент «Вістей» дізнавалась у відомого дніпровського гіда Антона Мухіна.

Освіта – понад усе

Панянки Катеринослава брали активну участь у громадському житті міста. І здебільшого займалися питаннями освіти. На жаль, не про всіх видатних жінок збереглась інформація для нащадків.

«Найяскравіший проект того часу – це «Товариство піклування про жіночу освіту», який виник у 1870 році.  Саме він починає активну підтримку навчання жінок і відкриття різноманітних навчальних закладів. Це зламний момент розвитку освіти серед панянок у нашому місті. Але до цього у Катерино­славі, п’ятьма роками раніше, за ініціативи Олександри Риндовської була відкрита жіноча Маріїнська гімназія», – каже Антон Анатолійович.

Олександру Риндовську знали всі. Талановитий педагог, громадська діячка, вона стала першим директором жіночого училища, яке згодом перейменували на Маріїнську жіночу гімназію. Там навчалися не лише доньки дворян, але й дівчата із незаможніх родин. З її ініціативи створені Товариство піклування про освіту та безкоштовна школа. А маленька квартира Риндовської чимало років була своєрідним клубом катеринославської інтелігенції.

Видатними жінками цього періоду були й Катерина Мессарош, Єлизавета Грекова (її прибутковий будинок зберігся на вул. Шевченка), Марія Лисиченко (на її честь названо вулицю на лівому березі). Створено в місті й гімназії, які безпосередньо не пов’язані з Товариством, але відіграли значну роль у житті освітнього Катеринослава.

«Це жіноча гімназія Софії Степанової. Але про саму її постать інформації майже не збереглося, її біографія залишається недослідженою. Та про гімназію дані є – вона знаходилась у будинку Мізка на перехресті вулиць Казанська (сучасна вул. Грушевського) і Поліцейська (сучасна вул. Шевченка). Зараз це будинок на вул. Шевченка, 59. Унікальний навчальний заклад потім став Комерційним жіночим училищем», – розповідає Антон Анатолійович.

Від поезії до зброї

Цікаво, що саме тут навчалася ще одна неординарна жителька Катеринослава – поетеса Галя Мазуренко. «Вона маловідома сучасникам. Попри те, що видала п’ять збірок віршів, цю поезію майже не знають в Україні. Але її юність – із восьми до вісімнадцяти років – минула саме в  Катеринославі», – зазначає Антон Анатолійович.

Галина Мазуренко народилася 25 грудня 1901 року в Петербурзі у сім’ї професора Сергія Боголюбова (російського аристократа, потомка історика Татищева та декабриста Муравйова) та Єлизавети Мазуренко – спадкоємиці давнього козацького роду. Після розлучення батьків мати забрала доньку в Швейцарію, та, одружившись удруге, переїхала до Катеринослава. Там Галя навчалась у комерційному училищі й у малярській школі місцевого імпресіоніста В’ячеслава Корнєєва, де не тільки студіювала малювання, але й брала уроки скульптури. Вільно володіла францу­зькою мовою. Навчалася вона під прізвищем батька – як Боголюбова. Коли батьки розлучилися, дівчинці дали змогу визначитися, з ким вона хоче залишитись. Галя обрала матір, проте з батьком аж до його смерті підтримувала дружні стосунки.

«Чи можна так малювати, щоб не було контуру?» – запитала я професора Лісовського. Виявилося, що це в графіці неможливо, й я полишила її за це, перейшла до акварелі, про яку навіть видала мою першу збірочку віршів. У них я теж шукала недомовлене, без плям і твердих контурів», – так коментувала свою творчість Галя Мазуренко.

Певний час мешкала в родині тітки, чоловік якої Володимир Хрінников стояв на чолі місцевої «Просвіти». Улітку 1916 року (віком 15 років) вирушила на фронт Першої світової поблизу Проскурова, допомагала дядькові Семену опікуватися пораненими з обох сторін. Відомо, що навіть Дмитро Яворницький запрошував її працювати в Музеї українського мистецтва. Воювала в армії Української Народної Респуб­ліки (3-я Залізна стрілецька дивізія армії УНР), за бойові заслуги була нагороджена «Хрестом залізного стрільця». Тяжко перехворіла на тиф і вимушена була емігрувати.

«Більшу частину життя видатна мешканка Катеринослава прожила у Великобританії. Померла  Галя Мазуренко 27 травня у 2000 році в Лондоні, похована на Гайґейтському кладовищі. Батьківщині заповіла весь свій творчий доробок поетеси, художниці, скульпторки і частину його передала в Україну ще за життя. Не забувала вона і про Катеринослав – є деякі вірші, в яких вона згадує свою юність і місто», – розповідає Антон Анатолійович.

Не менш відомою була і рідна тітка Галі – Марія Мазуренко.

Як дружина Володимира Хрінникова, члена ради місцевого товарист­ва «Просвіта» і мецената, Марія також брала активну участь у житті міста. Хрінникову належали кілька будинків у центрі Катеринослава, найвідоміший із них – у стилі українського архітектурного модерну, збудований у 1913 р. (перехрестя вул. Короленка і пр. Яворницького). Його так і називали – будинок Хрінникова.

 Три Олени

Дуже ясравими постатями в житті міста є три Олени роду Фадєєвих: Олена Фадеєва, її донька Олена Ган і онука Олена, відома, як Олена Блаватьска.

«Олена Фадєєва – дуже неординарна жінка для свого часу. Вона була розумна, інтелігента та начитана, освіту отримала самостійно. Знала декілька іноземних мов, вільно спілкувалась у побуті французькою, мала унікальну колекцію мінералів і листувалась з провідними вченими того часу», – зазначає Антон Анатолійович.

Не стала на заваді і певна нерівність з чоловіком, адже Олена була з відомого роду Долгоруких, а її майбутній чоловік – Андрій Фадєєв – походив з дворянського, але не такого знатного роду. Тому батьки Олени були проти цього союзу.

Родина Фадєєвих приїхала до Катеринославу із Ржищева Київської губернії у 1815 році. Її голова Андрій Михайлович Фадєєв був призначений службу до контори Опіки іноземних поселенців молодшим товаришом головного судді (сьогодні в будинку Опікунської контори на проспектіД. Яворницького, 64 розташований музей «Літературне Придніпров’я»).Загалом, до цієї славетної сім’ї належали громадські та політичні діячі, письменники, науковці, які про- славили не тільки наш край, але й усюкраїну.

Донька Олени Фадєєвої, Олена Ган, прожила яскраве життя – подорожувала, писала, познайомилась із Пушкіним. Але її життя було коротке – жінка померла у віці 28 років.

У 16 років Олена вийшла заміж за капітана Петра Олексійовича Гана, військового, який походив із роду німецьких переселенців, що приїхали до Росії в середині XVIII століття. У 1831 році у Ганів народилася перша донька Олена, а у 1835 – друга – Віра – майбутня письменниця Желіховська. Олена Ган разом з маленькими дітьми й чоловіком подорожувала ​​Україною. У 1831-1832, потім у 1834-1835 роках сім’я Ган жила в селі Романкове, потім в 1837-1839 у Кам’янському.

Літературна діяльність письменниці не залишилась без уваги. На публікацію її творів відгукнулися багато видатних діячів того часу. Зокрема Тургенєв і Бєлінський. Цікаво, що по лінії своєї мами – Олени Павлівни Долгорукої, Олена Андріївна Ган була нащадком великого князя Київського Ярослава Мудрого.

А от постать онуки роду Фадєєвих Олени Блаватської відома далеко поза Катеринославом. Олена Петрівна – мандрівниця, письмениця, одна із засновниць Теософічного товариства. Ця особистість впливала навіть на діячів із світовим ім’ям! У своїй автобіографічній книзі «Моє життя» Магатма Ганді зазначав, що на його світогляд вплинули особисте спілкування з членами Теософічного товариства і читання праць Блаватської. Згідно з книгою культуролога і політолога Ксенії Мяло, Магатма Ганді казав, що для нього було б радістю «торкнутися краю одягу пані Блаватської».

Всі роботи Олени, як і раніше перевидаються, часом у кількох редакціях. Її твори перекладені на всі європейські мови, а також на іврит, арабську, тамільську, гінді, китайську, японську, в’єтнамську та багато інших. Хоча у Катеринославі вона прожила дуже короткий період – фактично, просто народилась тут, будинок родини Блаватської у Дніпрі залишається відомим музеєм. Кабінет Міністрів України вніс його до Державного реєстру нерухомих пам’яток України

Книгарня Софії

Текст Ще одна відома постать тогочасного Катеринославу – Софія Єгорова. Її книгарня, яка розташовувалась на проспекті Д.Яворницького, 42, користувалась популярністю. «Це була не перша книгарня у Катеринославі, але то був своєрідний креативний простір у місті. Саме тут знаходилась редакція газета «Степ» (1885-1886 рр.). Паралельно Софія викладала у Маріїнській жіночій гімназії», – продовжує розповідь Антон Анатолійович. Після смерті чоловіка Софія продала книгарню. Померла вона у Катеринославі у 1918 році. Похована на Севастопольському цвинтарі, але могила не збереглась.

Почесні панянки

Текст Почесними громадянками того періоду у Катеринославі були: Єлизавєта Грєкова, Олександра Риндовська, Катерина Мессарош та Надія Алексєєнко. Про останню містяни знають дуже мало, хоча на її честь названа вулиця у місті (колишня вул. Чичеріна).

«Надія Алексєєнко була дружиною дуже заможного купця Івана Алексєєнко. Він на початку ХХ століття мав цілу мережу магазинів, орієнтованих на торгівлю залізом. Після смерті заповів місту солідну суму. Також було передано в міську власність дворове місце між вулицями Короткою і Філософською, ще 82.500 рублів – під будівництво дитячої лікарні з амбулаторією, а також 570.000 рублів капіталу, відсотки з якого повинні були йти на утримання лікарні та жіночого притулку! Подумайте, який це рівень благодійності у масштабах тогочасної економіки. Сама ж Надія опікувалася дитячою лікарнею, яка функціонує й до нині (Дитяча лікарня №3 ім. проф. Руднєва). Саме сюди надходила більшість коштів родини Алексєєнко. До того ж, сім’я відкрила заклад для літніх жінок та чоловіків, де вони могли спокійно провести свою старість», – пояснює Антон Анатолійович.

Раніше у Катеринославі вже була вулиця Надеждінська. Але у зв’язку з тонкощами перекладу вирішили цю назву не повертати, а назвати просто – вулиця Надії Алексєєнко. Родина мешкала у будинку №3 по вул. Каретній (тепер вул. Челюскінців, будинок не зберігся).

Звичайно, це далеко не повний список відомих жінок Катеринослава. Під час своїх екскурсій Антон Анатолійович розповідає про панянок, які в тій чи іншій мірі вплинули на історію міста. Адже недарма 23 жінки були увічнені в його топоніміці.

Фізик за освітою, Антон Мухін живе історією і щодня відкриває її таємниці дніпрянам. Це ніби хобі, яке вже стало частиною життя, а екскурсії про відомих жінок, визначні будівлі, назви вулиць, промисловість чи навіть пивоваріння – невід’ємна частина сучасного Дніпра.

Дарина Сухоніс,

фото автора та з відкритих джерел