Шістдесят років тому на Дніпропетровщині сталася жахлива аварія (Фото)
На Дніпропетровщині шістдесят років тому, 20 серпня 1959-го на Криворізькому металургійному заводі сталася найжахливіша в історії чорної металургії техногенна аварія. Внаслідок вибуху конвертора в бессемерівському цеху загинула ціла виробнича зміна.
З роботи додому не повернулися десятеро людей. Вони живцем згоріли у розплавленому металі.
Очевидець аварії, 18-річний Микола Правило, який 20 серпня був на зміні неподалік пекельного конвертора, з гірким смутком згадує колег, яких не стало в одну мить. То був перший у його житті трудовий колектив…
Водоохолоджувальна плита, що упала з газовідвідного тракту у розплавлену сталь конвертора, спровокувала вибух. Обірване вибуховою силою днище конвертора з 50-тонною масою металу полетіло вниз на людей…
За висновками комісії, що розслідувала катастрофу, причиною аварії була не диверсія, а конструктивна недолугість окремих вузлів конвертора. Згодом на усіх сталеплавильних агрегатах металургійних заводів країни вузли замінили на якісніші. Кисневі сталеплавильні конвертори стали більш надійними і безпечними.
Про фатальну подію шестидесятирічної давнини сучасникам розповість кінострічка «Сталеві Люди», яку створюють документалісти нової криворізької фільмостудії «ОСКАР» Центру професійної освіти і навчання.
Моїх колег, співавторів фільму вражає і дає наснагу міцний, як сталь, характер персонажів. Ця короткометражка – не просто екранізація трагічного епізоду в біографії металургійного заводу. Це – уклін унікальному прошарку робітничого люду, що в непрості часи на своїх міцних раменах підняв важку індустрію держави і морально чистим перетнув кордон тисячоліть.
Ще сущим нині героям фільму волею долі випало працювати тієї фатумної зміни й пощастило зостатися живими, аби впродовж шести десятиліть ревно берегти і шанувати пам’ять про своїх крицевих побратимів, які в прямому сенсі віддали життя за метал, та по можливості допомагати вдовам і осиротілим нащадкам загиблих колег по цеху.
Вже більш як півстоліття кожного 20 серпня команда сивочолих приборкувачів сталі з минулої епохи проживає цей день за непорушним сценарієм, на суворо незмінній локації, під шатром дубових крон, на Коксохімівському цвинтарі, вічній пристані Сталевих Людей…
Степан Калинюк,
фото Станіслава Лебединського
