Жінка на кермом: у Дніпрі підготували незвичну виставку (Фото)

Гортаючи старий журнал «За рулем», Михайло Прудніков, директор Дніпровського технічного музею «Машини часу», зауважив, що статті про жінок за кермом там з’являлися лише з нагоди 8 Березня. Тому він вирішив порушити усталену традицію: музей підготував виставку «Жінка і авто» без прив’язки до Міжнародного жіночого дня – її відкрили у середині серпня. Великий масив інформації, досліджений для експозиції, свідчить, що жінка-водійка – не таке незвичне явище, як досі прийнято вважати, каже Прудніков.

КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ВОДІЙКА

Жінка кермувала танком, літаком, само­скидом, паротягом, службовими авто ДАІ та «швидкої», спортивними карами, таксі, маршрутками, автобусами, а за кермом трамваїв та тролейбусів узагалі переважно жінки. Перелік транспортних засобів, які опанували представниці так званої слабкої статі, безкінечний, запевняє Михайло Прудніков, і це притому, що раніше в нашій країні половина категорій водійських прав жінкам була недоступна.

Першою мешканкою нашого краю (а можливо, й України), що знехтувала гендерну упере­дженість, була Зінаїда Бродська із села Михайлівка Нижньодніпровського повіту. У 1913 році міська Дума Катеринослава затвердила перші в історії міста Правила дорожнього руху, згідно з якими право водити авто надавалося лише чоловікам із 18 років. Попри це пані Бродська не лише сіла за кермо, а ще й у травні 1913 р. взяла участь у автопробізі Харків – ­Москва: подолала «Опелем»
1590 км. Коли на фініші її запитали про враження, Зінаїда розповіла, що дорогою їй заважали дощі та обози, допомагали селяни, проте одного разу виштовхувати автівку з багнюки на трасу їй довелося власноруч.

Фото катеринославської автоспортсменки не збереглося, тому в музеї для виставки створили макет «Зінаїда Бродська за кермом».

УЧАСНИЦЯ ВІЙНИ

Про ще одну героїню проєкту – Ірину Лось (у дівоцтві Готова), що в роки Другої світової війни кермувала полуторкою і вантажівкою ЗІС-5, – на відкритті виставки розповів її син, Сергій Іванович, провідний конструктор КБ «Південне»:

– Мама закінчила школу перед війною, поїхала на два роки в евакуацію. А там один випадок змусив її прийняти сміливе рішення: у будинок, де вони жили, за тиждень надійшло дві похоронки – і мама, переживши потрясіння, пішла до військкомату й написала заяву про бажання бути в армії. Її взяли на водійські курси, 15 березня 1944 року вона отримала водійське посвідчення й у складі цілої команди таких же одноліток поїхала на фронт. Їх скерували до автобатальйону аеродромного обслуговування. Підвозили до бомбардувальників бензин, боєприпаси, таскали по злітній смузі літаки. Там вона познайомилася з моїм татом, старшиною автовзводу. Після війни мама працювала в їдальні, але коли було потрібно, їздила на склад за продуктами. Уся наша родина захоплена автомобілями. Батько працював автослюсарем, а у вільний час конструював автомобілі. Загалом змайстрував чотири само­робні машини, одна з яких – «Лосьонок» – тривалий час була тут, у Технічному музеї, а зараз на реставрації.

ВОДИТЬ АВТО І ПАТРУЛЮЄ

– Кажуть, що жінки уважніші на пильніші за кермом. Але насправді стать тут не має жодного значення, – вважає Алла Малиновська-Поправка, старша лейтенантка поліції. – Усе залежить від людини, її досвіду, чіткого дотримання правил дорожнього руху, відчуття автомобіля тощо.

Сидіти за кермом було дитячою мрією пані Алли, і щойно їй виповнилося 18, вона почала вчитися кермувати. За рік отримала посвідчення, і зараз водить і власне, і службове авто – Малинов­ська-Поправка працює в управлінні патрульної поліції Дніпропетров­ської області. Стати поліціянткою було її другою мрією, тому після школи дівчина вступила до Університету внутрішніх справ.

Як тільки у нашому місті з’явилися патрулі, до яких потрапили й жінки, чоловіки-водії спершу реагували на них бурхливо, адже раніше жінки не пат­рулювали вулиці у складі ані ДАІ, ані міліції.

– Чоловіки дивувалися і навіть намагалися підбирати слова, спілкуючись із поліціянткою. Але ми, працюючи з громадою, пояснюємо, що немає сенсу в особливих словах, ми – такі ж професіонали. Хотілося б, щоб у нашій країні (і не лише в нашій) не було розмежування на жінок і чоловіків у професіях: якщо це професіонал своєї справи, стать не має значення, – зауважує Малиновська-Поплавка.

ГОТУЄТЬСЯ АВТОПРОБІГ

– 73% водіїв електро­транспорту – жінки, судячи з тої інформації, що ми зібрали. Там вони перемогли. Можна вже робити виставку «Чоловіки й авто» та розповідати про втрачені чоловіками позиції, – жартує директор музею «Машини часу».

Представниці слабкої статі за кермом інших видів громадського чи службового транспорту – це все ж досі не поширене явище, а поодинокі випадки. Про них і можна дізнатися на виставці: Тамару Худобіну, котра понад 20 років була машиністкою паровоза; Ірину Нечай, що 20 років водить «швидку»; льотчицю-інструкторку Тамару Шистів, яка підготувала близько сотні спортсменів і курсантів, та інших. Експозиція, підготовлена на грант від «Культурної столиці», триватиме до кінця року.

А 20 вересня у рамках проєкту «Жінка і авто» Технічний музей влаштує автопробіг містом і конкурс водійської майстерності. Зареєструватися для участі у змаганнях можуть водійки будь-яких транспортних засобів, заповнивши анкету в музеї або на сайті закладу.

НАТАЛІЯ РЕКУНЕНКО,
ФОТО ВОЛОДИМИРА ТАРАЗЕВИЧА