Клан Сопрано здається святими у порівнянні з цими циніками
Ваш автор із дитинства мав хворобу – атрофію зорового нерва обох очей та міопію. У грудні 2019 року я перехворів вітряною віспою, наслідком чого стали ускладнення – вдарило по зоровому нерву. І на початку 2020 року я помітив, що око перестало реагувати на лінзу (окуляри втратили свій ефект). Наприкінці лютого із цією проблемою ми з батьками побували у клініці, в якій я проходив лікування два рази на рік, але там під час огляду офтальмолог запанікував та направив мене в обласну офтальмологічну лікарню…
Текст: Дві пункції, безліч МРТ та ще купа різноманітних досліджень – безрезультатно. У листопаді 2020-го навіть довелося три тижні пролежати у неврології, але там також не знайшли причину цього захворювання. Ось так із дитинства я отримав другу групу інвалідності через втрату гостроти зору у 15 років. Подяка Ірині Миколаївні Тарнапольській, яка тоді завідувала дитячим офтальмологічним відділенням у Дніпровській обласній офтальмологічній лікарні та наполягла на отриманні передбаченої законом інвалідності.
Відтоді я щорічно проходив перекомісію по інвалідності, а у 2022 році навіть побував у Німеччині. Мета – діагностика в офтальмологічному центрі лікарні Тюбінгена, але там сказали, що це вже не лікується. Я отримав пропозиції – вивчати мову на курсах для людей із вадами зору, отримувати гідні соціальні виплати за втрату здоров’я та можливість навчатися в університеті коштом держави після проходження курсів із вивчення німецької мови. Але із дитинства я мріяв бути журналістом, українським журналістом! Тому повернувся сюди влітку 2022-го року.
Історія про мої адаптації та багатьох людей, завдяки яким я досягаю чогось у своєму житті, – це можна написати окремі величезні матеріали, але суть цього полягає в іншому… У травні цього року відбулася чергова перекомісія, де мою другу групу замінили на третю…
Як каже лікарка-офтальмологиня Ю.С. Переяслава : “Якщо дивитись на результати усіх досліджень та оцінити його функціонування – керуючись постановою Кабінету Міністрів номер 13 38 від 15 листопада 2024 року – це стовідсоткова друга група”. Але жодних питань про моє повсякденне функціонування мені не задали, а ще сказали: “ Бачиш палець перед носом? Скажи, дякую за третю групу.” Цинічно, чи не так?
Абсурду цій історії додає не те, що повторного розгляду довелося чекати аж пів року, а те, що скаргу на цих “чесних і неупереджених лікарів” можна подати тільки до… Їх самих, дідько! От воно, Верховенство права у нашій країні та повага до прав людини…
У зазначений день, 19 листопада цього року ми з’явились на перекомісію із адвокатом, щоб не було порушено процедур, передбачених постановою Кабінету Міністрів номер 13 38 від
15 листопада 2024 року, але сталося непередбачене (хоча…) – лікарі відмовилися проводити цей огляд у присутності адвокатки, заявляючи, що не будуть приймати нікого, хто є за нами у черзі, також у разі, якщо адвокатка наполягатиме на своїй присутності. Адвокатка здалась, а мені на переогляді сказали, що не потрібно розповідати про нюанси мого життя. Я спробував довести цій комісії, що під час вступної кампанії у магістратуру за наявності третьої групи неможливо було отримати дозвіл на прочитання тестових завдань із комп’ютера. Якби викладачі університету не порушили правила та не прочитали мені завдання – я просто фізично не зміг би зробити це та скласти іспити. Але можливість легального прочитання завдань під час вступних іспитів у магістратуру дозволена для осіб із другою групою інвалідності… Браво, цинічна комісія!
У жовтні цього року я пройшов велике офтальмологічне обстеження в офтальмологічному центрі в лікарні на вулиці Космічній. І результати звідти доволі сумні – вони визначають четвертий ступінь сліпоти та зір після корекції 0,01 та 0,07 – це, на секундочку, сім та один відсоток зі ста! Але ці “шановні та поважні” члени експертної команди не захотіли брати до уваги результати обстеження з “Космічної” та взагалі не винесли рішення, а назначили дообстеження…
Знаєте у чому полягає наступний цинізм? Бо із щирою посмішкою та сміхом сказали, що у Дніпрі можуть провести це обстеження тільки вони самі особисто, та натякнули на свою упередженість. Отже, 26 листопада я пройшов це дообстеження на виявлення зорового потенціалу (за принципом енцефалограми, що показує пошкодження зорового нерва) у місті Запоріжжі. Коли лікарі запорізької лікарні дізналися цю історію та побачили результат обстеження на комп’ютері, то зробили дві копії цих документів і особисто завірили їх печатками лікарні, щоб у дніпровських “медичних мафіозі” було якомога менше вигаданих причин знову займатися казкарством…
20 листопада я зателефонував на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я України та подав дві скарги. Першу – на недопуск адвоката, а другу – на відмову слухати розповідь про проблеми мого повсякденного функціонування. Відповідно до статті 59 Конституції України – кожна людина має право на правовий захист. А згідно із законодавством про адвокатуру ми мали право укласти договір про надання юридичної допомоги хоч за хвилину до початку перекомісії. Адвокатом було надано копію договору та своє адвокатське посвідчення, але лікарі все одно просто почали хвилюватись та боятись присутності правника.
Тож ось така виходить цинічна історія від дніпровського клану Сопрано, а яким буде її завершення?.. Не знаю, бо документи із запорізької клініки вони отримають у середу, 3 грудня. Чому деякі лікарі поводять себе так? Однозначної відповіді немає, нехай кожен вирішує для себе сам.
P.S. Усі медичні документи, що підтверджують цю історію, можуть бути надані автором за потреби.
Олександр Комарук,
фото з відкритих джерел
