На Дніпропетровщині мистецтво стає підтримкою

У Дніпропетровській області майстер-класи в Синельниківському просторі творчості “Ниточки надії” продовжують вражати своєю оригінальністю. Нещодавно тут відбулося заняття із вовняної акварелі. Простіше кажучи, це виготовлення картини зі спеціальної вовни.

Перед учасницями постало завдання – створити копію зображення снігура, який сидить на ялинці. Малюнок підготувала художниця Тетяна Лаптєва, життєва історія якої досить  цікава. Через війну, розв’язану росією, вона вимушена була покинути Бахмут. У травні 2022-го Тетяна знайшла прихисток у місті Синельникове.

– Я займаюсь творчістю стільки, скільки  себе пам’ятаю. Як тільки пішла вчитись, щоб отримати спеціальність “живописець по кераміці”, то відтоді цим і займаюсь, – розповідає Тетяна.

Аби створити картину снігура, Тетяна витратила близько двох годин часу. Слід зауважити, що акварельна вовна – задоволення з розряду не дуже дешевих, але зазвичай на такі не дуже великі картини, яку було створено для даного заходу, може піти не так багато вовни із закупленого об’єму. Тому з цієї кількості можна створити не одну роботу. В учасниць майстер-класу на виготовлення картини під наставництвом Тетяни пішло теж близько двох годин. Хтось відтворив зображення раніше, хтось пізніше. Далі картини  поміщали в рамку за склом. Одна з учасниць творчого заходу Зоя Панащенко поділилася своїми враженнями.

– Я вже давно ходжу до цього простору, ще з тих часів, коли він був розташований у гуртожитку. Ще там Тетяна Лаптєва проводила для нас майстер-клас із валяння сумки. Ми сьогодні вперше працювали над такою картиною. Яскраво, незвично, цікаво. Досвід неймовірний та натхнення було отримано. Сама я багато років працювала на залізниці, а коли пішла на пенсію, то знайшла себе в рукоділлі різних напрямів,  як-от декупаж, малювання, петриківський розпис, в’язання, вишивання. Цим я займаюся для наснаги та відволікання від подій, що відбуваються зараз.

Схожі думки і у сьогоднішньої менторки, яка, крім професійного складника, бачить у своїй діяльності  заспокійливі моменти.

– Коли після переїзду почала робити це все заново, аби дітям було цікаво, то в мене змінилося ставлення до всього, що відбувається. Я мала депресію, але коли  займаюся творчістю, то я занурююсь у  цей процес повністю. У мене зникає біль,  туга за тим, що я втратила в Бахмуті. А це місто навіть не в окупації, його  просто взагалі немає. Тому творчість відволікає від поганих думок.

Ярослав САВЕЛЬЄВ,
фото автора