Історія хороброго воїна Владислава Костюка: “ Шева стоятиме до кінця, ніколи не залишить позиції…”

 Із Владом Костюком мене познайомила війна. Одного травневого дня група молодих військових  заїхала до нашого селища у пошуках  житла для особового складу їхнього підрозділу. Так сталося по велінню долі, що саме ми їм зустрілися по дорозі.

Разом із колегою звичайно відгукнулися на звернення хлопців  та допомогли їм у цьому питанні. Так і зав’язалася між нами міцна дружба та  всебічна підтримка : мої  колеги в’язали для них маскувальні сітки, допомагали різною амуніцією для облаштування позицій, збирали теплі речі тощо. Влад завжди був привітним, людяним, доброзичливим, веселим та завзятим. Любив музику і пісні – це було саме те, що нас із ним об’єднувало, бо я працюю у культурній сфері, і творчі люди мене завжди приваблювали своєю неординарністю та харизмою.

Народився Владислав Костюк 12 січня 1998 року у Вінниці. Був єдиним сином у родині,  мав іще трьох сестричок. Мати виховувала їх сама, тож із раннього віку він узяв  на себе всі чоловічі обов’язки – підтримував та захищав своїх дівчаток. Після закінчення ліцею №29 навчався у ДНЗ «Центр професійно-технічної освіти №1 м. Вінниця» та у професійно-технічному училищі №14

смт Вороновиця, де опанував професію електрика. Працював у сфері гостинності Вінниці, а останнім часом – у Закарпатській області.

Владислав Костюк (на псевдо Шева) став у стрій торік. Боронив Батьківщину від ворога у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти. Після успішного завершення двох курсів військового вишколу за міжнародною програмою очолив відділення безпілотних авіаційних комплексів та був командиром взводу БПЛа першого батальйону бригади.

«Влад за своїм характером був локомотивом, який тягнув усіх за собою, завжди йшов уперед. Під час останнього дзвінка із фронту повідомив, що готовий зробити пропозицію своїй коханій дівчині та обіцяв познайомити із нею. Це був єдиний раз, коли він не зміг дотриматися свого слова… – розповідає сестра полеглого воїна Алла. – З дитинства ми знали, що можемо розраховувати на Влада. Попри юний вік, він був для нас міцною опорою, вірив у добро й творив його своїми руками. Завдяки цьому відступали всі негаразди та міцніла впевненість – нам усе під силу, зло не має жодних шансів на перемогу…»

Владислав виконував бойові завдання на Дніпропетровському та Донецькому напрямках, забезпечуючи повітряну розвідку, виявлення ворожих позицій та коригування вогню артилерії.

Побратими згадують  Влада як  сміливого воїна. «Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Олексіївка Волноваського району Донецької області, внаслідок ворожого обстрілу, Владислав проявив справжню мужність і самопожертву — врятував життя двом своїм побратимам ціною власного ризику. Його дії дали змогу уникнути втрат серед особового складу та виконати бойове завдання. Із ним не страшно було стояти на позиції плечем до плеча. Ми завжди були у ньому впевнені ,» – згадують вони.

Неодноразово брав участь у спецопераціях з евакуації цивільного населення з місця бойових зіткнень, зокрема у Великоновосілківському районі Донецької області.

«Склад бригади відпрацював ніч. Зранку була команда підіймати пташку VAMPIRE (БПЛА), бо РОВ почали штурм посадки, де сиділи наші хлопці. У РОВ вдалося закріпитися в одному з бліндажів. Екіпаж спорядив 2 МОА – 900 і вилетіли. За орієнтирами знайшли той бліндаж і зробили свою роботу. По перехватах вдалося дізнатися, що із 6 людей о/с РОВ екіпаж поховав 5. Тому штурм “став”. Наша піхота змогла закріпитися, завдяки чому позиції були збережені,» – згадують побратими. І таких історій десятки на  бойовому шляху «Шеви».

«Шева стоятиме до кінця, ніколи не залишить позиції та не здасться у полон», – так про Владислава відгукувалися його побратими. Він залишався вірним присязі до останнього свого подиху…пішов із життя смертю хоробрих.

Владислав Костюк загинув, захищаючи Україну, у важкому бою 12 жовтня 2025 року поблизу села Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Життя воїна обірвалося у 27 років…

 У  останню земну дорогу Вінниччина проводжала   його 19 жовтня 2025 року у стінах Кафедрального собору «Спас на Убрусі». Поховали Влада  на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці. У ліцеях, де він навчався, відкрили пам’ятні  дошки на знак глибокої поваги та шани.

 «Він не шукав подвигу чи визнання. Він просто робив те, що вважав за потрібне, те, що вимагав військовий обов’язок –  для нас, для України!»- згадують рідні.

 Зараз триває збір підписів під петицією №22/254982-еп до Президента України щодо присвоєння Владиславу Костюку звання Героя України (посмертно) за проявлені героїзм, мужність та самопожертву: https://petition.president.gov.ua/petition/254982…

Пам’ять про Влада Костюка буде вічно жити у серцях та пам’яті рідних,близьких, побратимів, земляків – вінничан!

Ціною власного життя наших  воїнів нині виборюється   незалежність та територіальна цілісність України!

Не забуваймо про це!   Шануймо пам’ять!   Шануймо живих героїв – захисників!

Наталія Данилюк,
фото авторки та з архіву Владислава Костюка