Про що мовчать стіни колишнього готелю «Лондон»
Старі будинки Дніпра дивовижно схожі на людей: вони мають свої злети й падіння, переживають часи неймовірної розкоші, а потім роками носять на своїх фасадах глибокі історичні шрами.
Якщо звернути з галасливого проспекту на тиху вулицю Воскресенську і зупинитися біля будинку під номером 10, можна відчути, як крізь сучасний пластик офісів та офіційні таблички охоронних статусів проступає жива, подекуди трагічна біографія міського простору.
Ця споруда — справжній архітектурний палімпсест, де кожна епоха намагалася стерти попередню, але так і не змогла до кінця цього зробити.
Від кришталю Громадського зібрання до шику «Лондона»
Цей триповерховий залізобетонний велетень у стилі модерн з’явився на мапі Катеринослава на межі ХІХ та ХХ століть завдяки таланту видатного місцевого архітектора німецького походження Фердинанда Дітріха. Саме він спроєктував будівлю, якій судилося стати епіцентром міського життя.
Першим дух сюди вдихнув клуб Катеринославського Громадського зібрання. У цих залах на другому та третьому поверхах панувала атмосфера витонченого свята — тут грали в карти, вели світські бесіди, вечеряли під дзвін кришталю та влаштовували гучні благодійні бали. А на першому поверсі, за величезними вітринними вікнами, завжди було людно завдяки знаменитій пивній заводу Ф. Ф. Боте, де подавали найкраще міське пиво.
Проте світське клубне життя тривало тут близько десятиліття. У 1912 році через фінансові борги Громадське зібрання залишило стіни будинку. Споруда отримала нове ім’я, яке назавжди вписало її в міські легенди, — тут відкрився першокласний, вишуканий готель «Лондон». Його вважали одним із найкомфортабельніших у місті: із розкішними номерами, першокласним рестораном та передовими на той час зручностями.
Радянська зачистка: як «Лондон» став Будинком оборони
Проте європейський шик готелю змило хвилею більшовицького перевороту. Нова влада заходилася завзято стирати «буржуазне» минуле будівлі. Розкішні номери «Лондона» нашвидкуруч перепланували, перетворивши на комунальні квартири та засідальні кабінети.
У 1920-х роках тут розташувався Будинок примусових робіт, а згодом споруду передали оборонним товариствам, перейменувавши на Будинок оборони (ДТСААФ). Там, де колись звучала жива музика і велися інтелігентні дискусії, радянська пропаганда облаштувала тир, військово-технічні класи та кабінети для муштри. Величний модерновий фасад обріс суворими червоними прапорами, а внутрішній простір безжально «нарізали» перегородками, нищачи ліпнину та автентичні інтер’єри. Будинок змусили обслуговувати мілітарний радянський міф, загорнувши його колишню витонченість у сіру шинель пролетарського утилітаризму.
Муза зі шрамами
Сьогодні ця вулиця живе звичним, трохи хаотичним життям сучасного Дніпра. Колишні зали Громадського зібрання та номери «Лондона» знову змінили господарів — тепер вони поділені на дрібні приватні офіси, кав’ярні та крамниці, а в тихих залишках коридорів на верхніх поверхах досі мешкають люди, чий побут дивно переплітається з історією столітньої давнини.
Ця понівечена, але все одно прекрасна муза — найкраща метафора нашої локальної історії. Вона уособлює те, як важливо сьогодні змивати з міського простору нашарування імперських та радянських міфів, які десятиліттями намагалися переконати нас, ніби до приходу більшовиків тут не було культури. Насправді ж вона була, і цей будинок — прямий доказ. Наше завдання — повернути Дніпру його справжній, європейський та інтелігентний голос, який колись так виразно звучав у стінах готелю «Лондон».
Вихляєва Софія,
студентка Університету митної справи та фінансів,
4 курс
фото авторки
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
