Агатангел Кримський: його девізом завжди було «Вчити і знати!»

Агатангел Кримський – видатний учений-сходознавець, перекладач, що знав кілька десятків мов та різних діалектів. Він був одним із засновників Української академії наук. Його бібліотека нараховувала близько 50 тис. томів і він возив її за собою. Разом із ученим Володимиром Вернадським вони створили і зібрали книжковий фонд Національної бібліотеки України імені Вернадського.

ПОЛІГЛОТ ТА ПРОФЕСОР

15 січня виповнилося 153 роки від дня народження Агатангела Кримського – українського історика, сходознавця, вченого, письменника, перекладача, знавця кількох десятків мов та одного з організаторів Української академії наук. Він народився у 1871 році у Волинській губернії в родині етнічного кримського татарина та польки. Батько Юхим Кримський працював учителем історії та географії у Володимир-Волинському. Через кілька років після народження сина родина переїхала до Звенигородки Черка­ської області.

У три роки Агатангел уже вмів читати, а коли йому виповнилось п’ять – батько віддав хлопця до місцевого училища, після закінчення якого Агатангел вступив у протогімназію в Острозі, а далі – до Другої київ­ської гімназії. Талант до знання іноземних мов рано прокинувся у хлопця. До вступу в гімназію він опанував польську, французьку, англійську та німецьку мови. У гімназії вивчив грецьку, італійську, турецьку. Потім вступив до Лазаревського інституту східних мов у Мос­кві, де легко опанував арабську та перську.

Загалом за все життя Агатангел Кримський вивчив 16 мов, але деякі історики запевняють, що цифра може бути більшою і сягати до 60, бо, крім мов, науковець вивчав іще й різноманітні діалекти. Сам учений зазначав, що легше сказати, яких мов він не знає, ніж перерахувати ті, які він знає. Навіть скаржився знайомим, що завдяки своїй феноменальній пам’яті «нічого не може забути».

Після закінчення університету він отримав від навчального закладу дворічну стипендію для поїздки у Сирію та Ліван. Повернувшись, працював у тому ж університеті, де й отримав освіту, – викладав курси перекладу, читав лекції з історії арабської літератури. У 1901 році очолив кафедру арабської лінгвіс­тики, став професором арабської літератури та філології, а в 1903 році – професором історії ісламу. Навчаючи інших, він вчився і сам. Жагу до науки Агатангел перейняв від батька – той також знав багато мов, а в роду Кримських було багато вчених. Девізом їхньої родини завжди було: «Вчити і знати!» Домашня бібліотека нараховувала понад 3 тис. книг на різних іноземних мовах.

ІСТОРІЯ ТА ТРАДИЦІЇ СХОДУ

Уже під час роботи в інституті Агатангел Кримський почав займатися перекладами та писати підручники зі східних мов і культури. Він уперше переклав «Коран» російською, а Омара Хаяма та інших відомих арабських, персидських і турецьких авторів – українською мовами. Також перекладав на українську твори Гейне, Байрона, Сапфо, Андерсена, а твори Тараса Шевченка – турецькою. Крім того, Агатангел Кримський сам писав поезії на східні теми та оповідання, публікувався під псевдонімами А. Хванько, Панько Рогач, Мирдза-Джафар.

Загалом його творча спадщина як сходознавця складає 26 томів, серед яких перша у світі історія арабської літератури, «Історія Туреччини та її письменства», «Історія Персії та її письменства». Ще один із художніх творів Кримського – «Бейрутські оповідання» були написані після його відвідин Лівану. Тут автор зібрав багато деталей, грунтовно описав звичаї ліванців, і тепер цю книгу арабські науковці викорис­товують як джерело досліджень ліванської культури.

Також він написав перший в українській літературі філософ­ський роман під назвою «Андрій Лаговський» та видав три збірки поезій. Учений займався дослідженням українських діалектів, у 1920-х роках брав участь у роботі над «Правописом української мови», автор декількох праць із українського мово­знавства. За життя вчений написав понад 1000 праць із мовознавства, літературознавства, історії, культурології, релігії. Як дослідник мов він відстоював тезу, що українська мова існувала вже у ХІ столітті. На основі своїх досліджень написав праці «Українська граматика» та «Українська мова. Звідки вона взялася і як розвивалась».

СТВОРЕННЯ АКАДЕМІЇ НАУК

У 1918 році на запрошення вченого Володимира Вернадського він спочатку долучається до створення Української академії наук, а потім стає її секретарем. Переїхати до Києва Кримський згодився після того, як Вернадський пообіцяв, що бібліотека Агатангела (а це близько 50 тис. книжок) також буде перевезена до столиці. Для її транспортування було виділено окремий вагон. Також у вченого було багато грамплатівок – близько декількох сотень, він полюбляв слухати оперу. Їх теж перевіз до Києва. Після цього разом із Вернад­ським стали формувати майбутню Національну бібліотеку України. Нині там зберігається весь його особистий архів та більша частина книг.

Паралельно з роботою в Академії він працював у Київському університеті – викладав історію. У 1921 році став директором Інституту української наукової мови. На початку 1930-х років його відсторонили від наукової та викладацької діяльності, але вже у 1938 році очолив відділ української мови в Інституті мовознавства АН УРСР. У 1940 році отримав звання «Заслужений діяч науки УРСР». У 1941 році його заарештували як «особ­ливо неблагонадійного» та звинуватили в антирадянській пропаганді і відправили у табір до Казахстану. За офіційними даними, Агатангел Кримський помер у тюремній лікарні на початку 1942 року. Місце поховання вченого досі не знайдено.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Агатангел Кримський виховувався у православній родині, але його пращури походили з Криму та були мусульманами. У 1696 році один із його прапрапрадідусів посварився із кримським ханом та втік до Литви, де охрестився й отримав прізвище Кримський.

За свідченнями істориків, Агатангел Кримський був закоханий у Лесю Українку, але вона не відповідала на його почуття, або просто не знала про них. Багато дослідників життя письменниці та вченого зазначають, що Леся Українка та Агатангел Кримський постійно листувалися та робили посвяти один одному у своїх творах, а під час знайомства з поетесою професор дуже зніяковів, зашарівся та не міг повірити, що перед ним та сама Леся Українка. Познайомила їх мати поетеси Олена Пчілка.

Також Кримський був знайомий з Іваном Франком. Він перший написав листа письменнику – так і почалась їхня дружба. Вони обмінювались думками, розповідали один одному про власне життя, разом видавали книжки, друкувалися у журналі «Житє і слово». Але ніколи не зустрічались особисто.

Щодня Агатангел Кримський працював по 18 годин. Йому не заважало ні кволе здоров’я (він мав сердечні недуги та астму), ані поганий зір – щоб добре бачити, професор був вимушений носити дві пари «сильних» окулярів. Вважається, що зір Кримський утратив через те, що дуже багато читав.

Через слабке здоров’я йому потрібен був помічник і ним став Микола Левченко – історик, сходознавець та етнограф, якого він назвав прийомним сином, котрий згодом завідував академічною друкарнею. Але у 1929 році його заарештували. У Левченка залишилась вагітна дружина, на якій Кримський одружився і усиновив новонароджене маля свого помічника і прийомного сина.

Незважаючи на значну кількість виданих книг та праць, звання вченого та посади, Агатангел Кримський вів досить скромне, навіть аскетичне життя, а у 1930-х роках узагалі бідував – усі зароблені кошти відправляв родині, а сам був обмежений у грошах. Як згадують його сучасники, старе вбрання професора привертало увагу та виглядало дуже злиденним.

Під час Другої світової війни, у червні 1941 року Агатангел Кримський перебував у Ялті, але, зрозумівши, що відбувається, поїхав до себе додому – до Звенигородки, аби врятувати власні рукописи.

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

Вважається, що Кримський був одним із найвизначніших сходо­знавців у світовій філології. На XVI сесії Генасамблеї Юнеско у 1970 році його ім’я було занесено до переліку найвидатніших діячів світу. Вчений все життя вивчав східні мови та україн­ську. Маловідомий факт: Агатангел Кримський народився у російськомовній родині. Любов до української в ньому пробудили твори Лесі Українки, Юрія Федьковича, праці історика Михайла Драгоманова. Пізніше в автобіографії Кримський називав себе «українофілом» та зазначав, що під час годин навчання приділяв вагому увагу цій мові.

У 1996 році в Україні з’явилась марка, присвячена Агатангелу Кримському на честь його 125-річчя, а у 2021-му році Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету із серії «Видатні особистості» номіналом 2 гривні, присвячену Агатангелу Кримському. Також багато вулиць у різних містах нашої країни названо на честь видатного сходо­знавця, а у Турції є навіть парк імені Агатангела Кримського.

ТАМАРА БЄЛКІНА,
ФОТО З ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ,
ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ З ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛ