Андрій Гончаренко – майстер прикрас із Кривого Рогу

Нещодавно у Криворізькій міській виставковій залі відкрилася експозиція «Відроджені джерела» місцевого осередку спільноти майстрів народного мистецтва. Серед інших були й роботи Андрія Гончаренка. «Вісті» поспілкувалися із молодим майстром про його творчий розвиток, педагогів, мистецтво та життя.

СУМОЧКИ ТА САКВОЯЖІ

– Андрію, для тебе дитяче захоплення стало сенсом подальшого життя?

– Так, менi з дитинства подобалося малювати. Полюбляв лiпити казкових драконiв, Змiя Горинича. Далі – навчання у художній школі, потiм на художньо-графiчному факультеті Криворізького педінституту. Таким чином, усе до того зводилося.

– Хто були твої перші педагоги?

– У педiнститутi першим викладачем i куратором групи був член Спiлки художникiв України Олександр Юрченко. Серед педагогів, які багато чого навчили: Олександр Фурман – викладач скульптури, а також Віктор Горяєв, Віктор Мiшуровський, а ще – Тамара Стефанюк, керівник мого дипломного проекту. Крім того, я переймав досвід у майстрів західної України. Там познайо­мився із мистецтвом виготовлення прикрас із бісеру i зацiкавився ним. Надихнули роботи майстрині Наталії Яртись. Був період, коли захопився художньою обробкою шкіри – виготовляв жіночі сумочки, саквояжі, пекторалі, сережки, браслети. Разом із відомим художником і дизайнером Віктором Горяєвим та Іриною Мірошніченко створили колекцію «Скіфія». Для неї виготовив 10 бiсерних прикрас та театральну жiночу сумочку, котра повнiстю розшита бiсером за мотивами відомого художника Альфреда Мухи. Ця колекція була представлена на «Київському подіумі».

КАР’ЄРНІ ДИВА

– Розкажи про участь у показі мод у Києві на Хрещатику разом із художницею Альбіною Денисовою? Що це був за проект?

– Якось Альбiна, яка працювала на той час у Києвi, запропонувала взяти участь у пiдготовцi показу мод її однокурсниць. Мене це зацiкавило, залюбки взявся за роботу. Альбіна дала менi ескiзи майбутнiх суконь, я до них розробив дизайн прикрас із бісеру, камiння, iншого природного матерiалу.

– Як часто запрошують на виставки, фестивалі?

– Чесно кажучи, не рахував. Можу згадати про «Кращий твір року» (Київ), «Чисті джерела» та «Душі криниця» в Криворізькому історико- краєзнавчому музеї, у місцевій виставковій залі та багато інших.

– У яких куточках свiту є твої роботи?

– У Польщі, Угорщині, США, Італії, Францiї, Ізраїлі.

– У вересні минулого року ти був учасником промотуру «Сталеве серце України відкриває творчу душу» в Європі, організованому криворізькою владою. Розкажи про це.

– У нашій делегації були народні майстри, вишивальниці, гончарі, актори, музиканти. Ми побували в Будапештi та Люблінi. Я представляв криворiзькi зразки мінералiв, якi можна використовувати в прикрасах.

– У твоїй колекції мінералів є зуб акули. Чим унікальна знахідка?

– Це криворізький зуб акули, якому вже близько 80 мільйонів років. На території нашого міста було давнє Сарматське море, або океан Тетіс. І в осадочних породах у кар’єрах можна знайти ось такі дива.

НАДИХАЄ ЖИТТЯ

– Як довго ти працюєш над роботою?

– По-рiзному, залежить вiд складностi, мети створення виробу.

– Що тебе надихає?

– Життя!

– Коли тобі краще працюється?

– Коли в свiтi панують мир та спокiй.

– Є такі роботи, які ти ніколи не продаси?

– Це кілька пленерних портретiв. Один із них був написанний у Балаклавi, iнший – у Схiдницi.

– Із 2010 року ти був атестований як народний майстер. Скажи, що тобі дає цей статус?

– Можна безкоштовно вiдвiдувати деякi музеї (посміхається).

ВОЛОДИМИР ДУМАНСЬКИЙ, ФОТО З АРХІВУ АНДРІЯ ГОНЧАРЕНКА