Дніпрянка написала незвичний роман (Фото)

Дніпровська письменниця, журналіст, літературний та арт-критик, психолог Ольга Рєпіна створила незвичний роман для українського читача під назвою «Нормандская тетрадь Франсуа Тарпи». Сама автор зізнається, що історичні романи не дуже полюбляє, бо свого часу перечитала усю класику. Але натхнення скерувало Ольгу Рєпіну саме у світ французької історії. Кореспондент «Вістей» дізналася в автора про особливості книги.

Містика і пригоди

«Над романом я працювала три роки. Для мене – це тривалий час, адже зазвичай працюю шість місяців. Тут виявилося складніше, тому що матеріалу було багато, й головні герої не відпускали, доки я не розгортала певним чином сюжет. Таке теж буває», – зазначає автор.

Роман описує епоху 20-х років XX століття. Французький учений Франсуа Тарп приїжджає з Парижа, де він викладав у Сорбонні, в своє рідне нормандське містечко. Його сім’я завжди жила в Понтабері: тітонька-домогосподарка виховувала після смерті сестри свого племінника, дядечко був усіма шанованим начальником місцевої митниці. Виявилося, що молодий учений зовсім не знає історії своєї сім’ї та причин смерті дядька. З плином часу йому відкриваються давні таємниці, які завадять закінчити наукову роботу й отримати за неї гідну винагороду, обіцяну фабрикантом мсьє Дюлоком. Франсуа, незважаючи на свій гострий розум і спостережливість, не досвідчений в інтригах і не розуміє, що світ фінансових магнатів схожий на вовчу зграю, де сильні переслідують і знищують слабких і беззахисних.

«Ідея роману виплила із спогадів. Пам’ятаю, як я була здивована, коли ще підлітком у журналі «Наука й життя» прочитала статтю про досліди із жабами: самцеві жаби вводили під шкіру сечу вагітної жінки, й за рахунок гормонів відбувалася підшкірна реакція. Це був своєрідний тест на вагітність. Причому, один із перших. Не знаю чому, але цей факт мені запам’ятався. Наступний, так би мовити, камінчик у фундамент роману заклав батько: запали до душі його неспішні розповіді про Нормандію, Руан, про могилу Жанни д’Арк. Йому ця частина Франції дуже подобалася. Мені теж захотілося побачити Францію. Захотіла – зробила. У цій країні особливо запам’яталися старі люди, французька кухня та жінки. Не знаю, чому саме це. Наприклад, побачила одного разу, як французькі дідусі та бабусі танцювали народний танець під оркестрик у старій будівлі кам’яного сараю, мабуть, стайні в минулому, в місті Ліллі. Зрозуміла тоді, що вони шанують традиції. А жінки – це взагалі окрема тема. Вони досить відрізняються від українок. Це  мені теж запам’яталося. Нормандська кухня дуже смачна й нагадує українську. Не за смаком, а за звичками приготування», – ділиться Ольга Рєпіна.

Допомогла психологія

Попри те, що роман описує конкретну історичну епоху, події в ньому вигадані. «Роман повністю надуманий: і у сюжеті, й у персоналіях. Мене часто запитують: чи є прототипи головних героїв? Я відповідаю – ні. У цьому творі таких персоналій немає, на відміну від інших. Але спостереження за людьми використовувала, та й психотипи – вгадувані», – зазначає автор. Попри те, що Ольга Рєпіна – «мати» кожного з персонажів, у неї є свій, улюблений.  «Головний герой Франсуа Тарпі – мій улюблений персонаж. Він – учений, який прагне знайти новий підхід у дослідженні. Не підсидіти конкурента та вкрасти його наробки, або запустити міф про свою геніальність та паразитувати на інших – він справжній пошукувач істини, який орієнтується на нові знання, а не на гроші», – зауважує вона.

Жанр видання визначити непросто, адже воно поєднує у собі безліч літературних прийомів. «Роман я б визначила як екзистенціальний, історичний, з елементами детективу та містики.  Дійсно, все це у творі є: і любов, і філософія буття, й інтриги, і вбивства, і пошук засобу довголіття», – каже автор Ольга Рєпіна.

Буде продовження

Роман «Нормандская тетрадь Франсуа Тарпи» охоплює багато сфер – медицина, сімейні таємниці й «скелети у шафі»,  потаємні родинні історії, людські стосунки і кохання, а також одвічне питання – «Чи є еліксир молодості?»

«Я не вірю, що такий існує. Але певними штучними методами можна подовжити життя, якщо не втрутиться Доля. На мою думку, це відсутність заздрощів, злості, перекладання власних невдач на плечі інших та звинувачення, адекватність у думках та діях, важливо рухатися своїм, а не чужим, шляхом. І творчість. Це – основне», – впевнена Ольга Рєпіна.

Роман залишає у читача деякі питання і відчуття незакінченості, а це означає, що варто чекати продовження історії про авантюрного французького вченого…

Дарина Сухоніс