Доула знає, що потрібно жінці під час пологів

22 — 28 березня щороку в світі проходить Міжнародний тиждень доул — жінок, що супроводжують породіль під час вагітності та пологів, надають їм інформаційну, емоційну та фізичну підтримку.

У чому відмінність таких фахівчинь від акушерів, чи може доулу замінити партнер під час пологів і які заходи з цього приводу відбуваються у нашому місті, «Вісті» розпитали Ольгу Горбенко, одну з перших доул у Дніпрі.

МАТЕРИНСЬКЕ ПІКЛУВАННЯ

— Олю, у чому відмінність доули від акушерки та лікаря акушера­гінеколога?

— Доула — не медичний працівник, тому вона не проводить медичних процедур, а надає той догляд, якого бракує у сфері медичного ведення вагітності та пологів. У медиків свої завдання: вони стежать за тим, аби у процесі пологів не виникло патології, яка потребуватиме допомоги, але вони не приділяють достатньо уваги саме потребам жінки під час пологів, і доула заповнює цю прогалину. Доступно пояснює жінці, які зміни відбуваються з нею під час вагітності та пологів, і це знімає ту тривогу, яка у неї, можливо, виникає. Допомагає в реалізації власних побажань жінки щодо її пологів, надаючи інформацію про існуючі варіанти та практики пологової допомоги. Також надає фізичну підтримку, «материнське піклування» під час пологів: може приготувати чай, запропонувати їжу, допомогти переодягтися, прийняти душ, підказати якусь позицію, в якій буде зручніше народжувати, побути поруч, потримати за руку, зробити масаж — доули навчаються тих засобів, які дійсно полегшують відчуття під час пологів.

— Зараз жінка усе частіше народжує з кимось — із чоловіком, матір’ю, сестрою. Якщо поруч із породіллею є близька людина, чи потрібна їй доула?

— Дійсно, зараз досить поширені партнерські пологи, і це добре. Не можна казати, що доула когось заміняє, бо близькі надають любов, яку доула надати не може. Але в неї є свої переваги. Вона була свідком численних пологів і тому краще орієнтується у цьому процесі. Родичі, зазвичай, хвилюються за породіллю, а доула здатна зберігати спокій і створювати комфортний простір для роділлі. Підтримка родичів вагома, але вони здебільшого не знають, що насправді потрібно жінці, часто відчувають себе безпорадними. А коли поруч доула, яка пояснює, що відбувається і чим близькі можуть допомогти, це не тільки робить їхні дії ефективними, це робить їхні відчуття від участі у пологах позитивнішими.

— За визначенням, доула надає породіллі підтримку, якої бракує медичній системі. Якби медична система стала ідеальною, чи відпала б потреба у доулах?

— Ідеальних умов ніде немає, але є кращі умови, більш ефективні системи, і це моя мрія — щоб і в Україні усе змінювалося на краще. Досвід розвинених країн, скажімо, Великобританії, Америки, засвідчує, що все одно породіллі бракує простої людської підтримки. Є країни, в яких доули стали частиною медичної системи — вони працюють у пологових центрах. Але дослідження демонструють, що такий фахівець менш ефективний, ніж доули, які приходять на пологи із жінкою, тому що тут виникає певний конфлікт між лояльністю доули до закладу й лояльністю до жінки.

ВЛАСНИЙ ДОСВІД НАДИХНУВ

— Ти певний час працювала радіоведучою, потім стала психологом, здобувши відповідну освіту. Що спонукало тебе стати доулою?

— Усе своє життя я слухала про те, як важко мене народжувала мама. На жаль, тактика втручань у пологи була дуже розповсюджена за радянських часів, також були відсутні повага до жінок, увага до їхніх потреб, приватність. Усе це мене лякало, я довго наважувалася народити дитину, навіть думала про те, що треба летіти до Канади й народжувати там. На щастя, часи змінилися. Я знайшла курси підготовки до пологів, це для мене було важливо, хоча й непросто — майже 16 років тому їх було мало. Я отримала інформацію, якої мені бракувало, мене підтримував чоловік — і мої перші пологи були нормальні, природні, й вони мене надихнули: я зрозуміла, що хочу працювати із жінками, давати їм відчуття того, що народжувати із радістю можливо і їм це під силу. Далі було багато навчання, я почала працювати в цент­рі підготовки жінок до пологів і супроводжувати пологи. Але минув іще не один рік, поки я усвідомила: те, що роблю, і є доульство. Це сталося на семінарі в Ізраїлі DONA International — організації, яка понад 25 років тому вперше заговорила про цю професію, зробила її офіційною в Америці й довела феномен людини, яка нібито нічого не робить, але саме її присутність сприяє нормальному перебігу пологів. DONA International пропрацювала стандарти доульської професії й етичний кодекс, і я зараз бачу одним зі своїх завдань поширювати цей досвід в Україні, навчати доул.

— Як Міжнародний тиждень доул відбувається у Дніпрі?

— Мені приємно спостерігати, що це стає традицією. Ще три роки тому, коли ми із колегою дали пресконференцію щодо тижня, це дивне слово вперше пролунало у місцевому медіапросторі, а нині воно вже не сприймається як нове. Різні доульські організації проводять безкоштовні зустрічі із жінками при надії та семінари щодо підготовки до пологів та раннього початку грудного вигодовування. Доули організації, до якої я належу, весь тиждень в обласному Перинатальному центрі на Космічній безкоштовно супроводжують пологи тих жінок, які захотіли скористатися такою можливістю. До речі, дослідження засвідчили, що саме жінки нижчого статусу й статків, які не можуть сплатити послуги доули, отримують більше переваг від її підтримки, тому часткове волонтерство — частина кодексу багатьох доульських організацій світу.

Наталія Рекуненко, фото з архіву Ольги Горбенко