Геннадій Гуфман: “Вибори – конкуренція на користь людям”
«Політики повинні конкурувати не кількістю взаємних образ, а зробленими для людей справами», – впевнений лідер «ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ – ЗА ЖИТТЯ» в Дніпропетровській області Геннадій Гуфман. Під час інтерв’ю він поділився власними думками щодо майбутніх виборів, підходами ведення передвиборчої агітації та розповів про пріоритети у політичній і громадській діяльності.
ВІД ВИБОРІВ ДО ВИБОРІВ
– В Україні – знову вибори… Як Ви плануєте вибудовувати діалог із виборцями?
– Вибори для нашої команди – процес, у якого немає ні початку, ні кінця. Через кілька місяців після торішньої парламентської кампанії у соціальних мережах стали писати про те, що ОПЗЖ щось знає про дострокові вибори до місцевих рад, тому в Дніпрі вже встановлені намети. А ми їх просто не прибирали з літа, вирішили не припиняти спілкування з виборцями, прихильниками, земляками.
Поки що на слуху лише вже існуючі партії, проєкти, діячі. Але ще трохи, і почнуть масово з’являтись яскраві передвиборчі проєкти, що створюють ілюзію чогось нового. Зараз, ближче до початку офіційної кампанії, я дуже хочу, щоб щоденний вибір збігся з тим, який люди роблять у день голосування. Адже обирати потрібно усвідомлено, а не під впливом миттєвих симпатій.
Раніше ми жили від нового року до нового року. Тепер – від виборів до виборів. Україна поступово перетворюється на світ політиків. Але місто, область, країна повинні бути не для політиків, а для громадян. Люди мають обирати того, хто з ними поруч завжди, а не кілька передвиборчих місяців.
Особисто я свій вибір зробив давно. Не можу назвати себе політиком у класичному розумінні, швидше – громадським діячем, який очолює нашу обласну організацію партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ».
ЗАРАДИ ГАРНОЇ ОЦІНКИ
– Чорний піар у конкурентній боротьбі, агітація проти – як Ви ставитеся до таких методів контрагітації?
– Якщо говорити про нас, то ніхто не скаже, що ми витрачаємо свій час, кошти і життєві сили на поширення інформаційних «помиїв». Нехай це ускладнює шлях до мети, але я все одно пишаюся цим. Політики повинні конкурувати не кількістю взаємних образ, а зробленими для людей справами.
Тривалий час ми приховували свою причетність до проєктів, які реалізовували. Це як вивчити домашнє завдання в школі, але соромитися відповісти на запитання вчителя. Немає нічого поганого в тому, що на уроці ти продемонструєш свої знання заради гарної оцінки.
Справи, які ми робимо щодня, – це наша відповідь на запитання вчителя. Так, ми чекаємо своєї оцінки. Нас оцінює виборець. І ми весь час хочемо отримувати високі бали. Не разово, а завжди.
ЦИВІЛІЗОВАНИМ ШЛЯХОМ
– Ви сказали, що більше громадський діяч, ніж політик…
– Коли говоримо про програму «Соціальна реконструкція», яку ми започаткували в Дніпрі, йдеться не про відремонтовані метри, встановлені вікна, лавки тощо. Це кількість зустрічей, діалогів, які переросли в теплі стосунки між людьми. Ми в одній спільній справі збирали людей різних політичних поглядів і вони стали нашими однодумцями. Хочеться продовжити ці дії вже в політиці.
– Це про референдуми?
– Чудовий приклад. Візьмімо те ж відновлення права на референдум, як простий і доступний інструмент народовладдя. Багато «патріотів» жахаються цього слова.
Це через погану поінформованість. Європа, до якої ми хочемо потрапити, користується таким інструментом. Та й у США, як відомо, проведено понад дві тисячі регіональних референдумів. Хтось буде сміятись, але, наприклад, жителі штату Айова шляхом референдуму вирішили припинити полювання на ведмедів із собаками. І в цьому немає нічого поганого.
Перед минулими виборами нам розповідали про те, що українців чекає справжнє народовладдя. Але народ – не в парламенті, обіцяли – так дайте можливість! Чому зараз праворадикальні сили можуть виходити і підміняти собою державу, використовуючи право на силу, на заборону чого-небудь? А ось ті, хто насправді є народом, позбавлені можливості приймати рішення?!
Я нікого не закликаю виходити на вулиці. Але ми повинні вміти разом, шляхом референдуму, без конфронтації та уподібнення радикалам, не полінуватися і свою волю висловити. Цивілізованим шляхом. Щоб засвідчити, що розсудливих більше.
– Я правильно розумію: в дитинстві Вас вчили, що на силу треба відповідати словами?
– Ми всі дивилися фільми, де добро часто було змушене відповідати злу силою. Але коли стаєш дорослішим, розумієш – будь-яка битва між добром і злом, де добру вдалося перемогти без кровопролиття, виглядає правильніше…
АННА АЛЄКСЄЄВА
