Йосип Тимченко: український винахідник і забутий «піонер кінематографа»

Усім добре відомі винахідники радіо Гульєльмо Марконі та Олександр Попов. Перший трохи випередив другого, але до історії ввійшли обоє. Не так вийшло з кінематографом. За два роки до демонстрації кінофільмів братами Люм’єр український винахідник Йосип Тимченко влаштовував подібні кіносеанси в Одесі. На жаль, його винахід не був запатентований: фактично, першовідкривач кіно та талановитий механік — незаслужено забутий…

СЕЛЯНСЬКИЙ СИН

Йосип Тимченко народився у 1852 році в родині селянина-кріпака, що мешкала у селі Окіп Харківської губернії (нині Харківська область). Після закінчення церковно-приходської школи батько власноруч відвіз 14-літнього хлопця до Харкова і віддав «в науку» до оптика Олександра Едельберґа, який працював у механічних майстернях Харківського університету. Там Йосип провів сім років і заслужив репутацію справжнього майстра точної механіки.

У 1874 році він разом із друзями-студентами захопився ідеями Міклухо-Маклая і вирушив до Одеси із наміром потрапити звідти до Океанії та заснувати там колонію. Але імпровізована експедиція розвалилася: один з її учасників виявився шахраєм і втік з усіма грошима. Студенти повернулися до Харкова, а 22-річний Тимченко з вагітною дружиною, якій було лише 16, залишились у чужому місті в скрутному становищі, голодували.

Саме в цей час Анастасія народила сина, якого назвали Андрієм. Але малюк помер від недоїдання у віці трьох місяців. Хтось інший міг би після таких подій занепасти духом, але не працьовитий син селянина. Спочатку Йосип найнявся чорноробом в Одеське товариство пароплавства та торгівлі, де завдяки природному таланту до механіки і конструювання швидко зробив кар’єру. Саме тут винайшов свою першу апаратуру для перевірки парових котлів, а згодом очолив майстерню Одеського університету.

Вже через кілька років Тимченко прославив себе і всю Одесу — подарував імператорові Олександру II електричний хронометр власної конструкції. Імператор у відповідь віддав талановитому винахіднику власний золотий годинник з гербом. Йосип Анд­рійович є винахідником і конструктором механічних програмних пристроїв для Одеської обсерваторії: задаючи програму, встановлював у потрібне положення шестерінки, через що телескоп сам стежив за переміщенням небесних тіл орбітою. Також до його винаходів належать спеціальні прилади та інструменти для мікрохірургії і точна вимірювальна апаратура для магніто-метеорологічних досліджень.

ЧИСЛЕННІ ПРОЄКТИ

Завдяки своїм винаходам Тимченко почав отримувати солідну зарплату, частина якої йшла на облаштування майстерні та втілення особистих ініціатив. Урешті-решт, він, незважаючи на ризики, взяв чималий кредит на будівництво майстерні на Преображенській, 24, де потім мешкав із сім’єю.

Ризик себе виправдав: приватні замовлення лилися рікою, та й в університеті працею винахідника були вкрай задоволені. У 1890 році він розпочав реалізацію свого наймасштабнішого проєкту з автоматизації грязелікарні Куяльницького курорту: спроєктував систему подачі і підігріву лікувальних грязей власної конструкції.

Авторству Тимченка належать багато оригінальних винаходів, передусім, — автоматичних метеорологічних, фізичних і астрономічних приладів. Деякі з них були неодноразово відзначені золотими та срібними медалями на світових виставках. Йосип Андрійович брав участь у створенні першої моделі автоматичної телефонної станції Фрейденберга, давав друге життя зіпсованим приладам і за власною ініціативою створював унікальні пристрої та механізми для дослідницьких робіт.

Серед його численних винаходів були: автоматична телефонна станція; анеморумбограф, який автоматично записував силу і напрям вітру; ртутний барограф; сейсмограф; дощограф; астрограф, фотометр, спектрогеліограф, лекційний електрометр, ваговий прилад для пояснення студентам закону Паскаля, а також — прилад для вимірювання проміжку часу між моментами одержання відчуттів і рухом, викликаним свідомістю в організмі людини. Завдяки спільним зусиллям професора Олександра Косовського та механіка Йосипа Тимченка було засновано Одеську геофізичну обсерваторію й започатковано всебічне вивчення клімату і магнетизму півдня України.

РАНІШЕ БРАТІВ ЛЮМ’ЄР

Улітку 1893 року механік Йосип Тимченко спільно з фізиком, професором Миколою Любимовим розробив скачковий механізм «равлик», який дозволяв переривчасто змінювати кадри у «стробоскопі». Також «равлик» застосовували і у «кінетоскопі», який був спроєктований за участю винахідника Михайла Фрейденберга. Цей апарат використовував не кіноплівку, а дискову фотопластинку.

Вже у листопаді цього ж року в одеському готелі «Франція», розташованому на розі вулиці Дерибасівської та Колодязного провулку, відбулася демонстрація кінофільмів «Вершник» та «Метальник списа», які викликали неабияке захоплення публіки. Обидва були зняті «кінетоскопом» на Одеському іподромі. Тоді навіть самого слова «кіно» не існувало, тож місцева газета «Одеський листок» писала про відкриття художньої виставки «живих фото­графій», які приводить у дію електрична машина.

У січні 1894 року на IX з’їзді дослідників природи та лікарів Російської імперії Тимченко за допомо­гою свого апарату також демонстрував зображення на екрані. Учасники з’їзду схвально сприйняли апарат Тимченка й висловили майстрові подяку. Незважаючи на відсутність кіно­плівки, принцип механізму «равлик» ще довго використовувався у 16-міліметровій техніці­зйомки. Це був революційний винахід, який з’явився за 2 роки до появи кінематографа в Західній Європі, коли у 1895-му брати-французи Луї-Жан та Огюст-Луї-Марі-Ніколя Люм’єр влаштували для парижан кіносеанс із 5 короткометражок, і на 3 місяці раніше презентації кінетоскопа Едісона у Нью-Йорку. На жаль, він не був запатентований авторами. До сьогодні «Кінетоскоп» Тимченка зберігається в запасниках московського Політехнічного музею…

ВІДІБРАЛИ МАЙСТЕРНЮ…

У 1909 році у Йосипа Тимченка фактично відібрали його майстерню. Керівництво Одеського університету вирішило, що двоповерхова будівля цілком придатна для перепрофілювання під протичумну лабораторію, а механік може жити і працювати в одному з гуртожитків. За його спогадами, найбільше бажання «захопити» приміщення виявили медики, хоча за роки роботи він чимало зробив для медичного факультету.

Йосип Андрійович вирішив перевезти частину обладнання в рідне село Окіп, де на той час устиг побудувати будинок, і продовжити роботу там. У 1912 році директор Астрономічної обсерваторії Олександр Орлов запросив Тимченка на роботу і він повернувся до Одеси. До того ж у 1914 році почалася Перша світова війна і держава потребувала його послуг більше, ніж раніше. Справа в тому, що Тимченко сконструював верстат для «швидкісного» виготовлення патронів і за допомогою військових, яким таке виробництво було вкрай необхідно, повернув свою майстерню.

Майже увесь заробіток Йосип Андрійович витрачав на придбання необхідних інструментів. Вважав, що має право одержувати від університету платню лише за вартість матеріалів і найм працівників для виконання замовлення. Аби відшукати кошти для подальшого існування майстерні, був змушений виконувати приватні замовлення. Узагалі, працював від ранку до ночі.

У 1920 радянська влада розформувала Одеський університет. Винахідник неодно­разово ходив по владних кабінетах з проханням повернути власний дім і майстерню, проте там колишнього кріпака трактували як «буржуя» і відмов­ляли. «Вдячністю» за 40 років роботи в університеті на користь вітчизняної науки, яка була для нього сенсом усього життя, стали злидні… 20 травня 1924 року 72-річний український механік-винахідник, першовідкривач кіно Йосип Тимченко помер у бідності і був похований в Одесі на Другому Християнському цвинтарі.

НАГОРОДИ І ПАМ’ЯТЬ

  • Йосип Тимченко брав участь у Всеросійських та міжнародних виставках: був нагороджений п’ятьма золотими та трьома срібними медалями, орденом Св. Станіслава 3-го ступеня.
  • Пам’ять українського винахідника увічнена вставноленням меморіальних дошок на фасадах будинків у Харкові та Одесі, а також — пам’ятника на місті поховання. Його іменем названо одну з одеських вулиць.

ПОЛІНА ДМИТРІЄВА
(ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛ)