Катерина Корзун: «Моя місія – довести всім, що діти сільської школи – розумні й завзяті»

Вчителька української мови та літератури, директорка школи та мешканка Нікопольщини Катерина Корзун отримала спеціальну відзнаку для STEM-учителів та стала фіналісткою конкурсу «Global Teacher Prize Ukraine 2024». Вона розповіла «Вістям», як поєднує традиції та інновації у викладанні, та чому вірить у величезний потенціал дітей із сільських шкіл.

Випадковість, що стала долею

Пані Катерина зізнається, що не мріяла бути педагогом, але життя саме підштовхнуло її до цієї професії. У середині 90-х перед випускницею стояв вибір між педагогічним та медичним училищем у Нікополі. Обрала перше – і це стало початком її шляху.

«Долю визначили обставини, але згодом я зрозуміла, що педагогіка – це моє», – каже Катерина Корзун. Її шлях до успіху був непростим: починала як вчителька, викладала кілька предметів, а нині є директоркою Олексіївського ліцею Покровської сільської ради Нікопольського району.

Освіта в умовах війни

З перших днів повномасштабної війни школа перейшла на дистанційне навчання. Але команда педагогів робить усе, щоб зберегти якість освіти. Одним із головних викликів стала безпека дітей.

«Цього року ми облаштували безпечний простір у школі, де учні можуть отримувати психологічну допомогу, проводити дозвілля та навчатися офлайн, коли дозволяє ситуація», – розповідає директорка.

Інновації та міжпредметний підхід

Катерина Корзун активно використовує інтегроване навчання: на уроках літератури учні досліджують фізичні явища, аналізують історичний контекст та навіть співають вірші. Саме цей підхід дозволяє дітям краще розуміти матеріал та розвивати критичне мислення.

«Наші школярі користуються штучним інтелектом, доповненою реальністю, беруть участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Вони розумні, завзяті й заслуговують на найкраще», – підкреслює вчителька.

«Головне – це мотивація. Я завжди кажу своїм учням: немає значення, в якій школі ви навчаєтесь – важливі лише ваші прагнення та зусилля. Якщо ви захочете змінити своє життя, здобути знання, досягти успіху – у вас все вийде. Я тут для того, щоб підтримати вас у цьому», – додає пані Катерина.

Погляд громади

Досягнення пані Катерини та її учнів не залишаються непоміченими. Мешканці Нікополя та району підтримують її ініціативи.

На думку викладачки Ірини Марченко, сьогодні система освіти переживає випробування, особливо у прифронтових громадах Дніпропетровської області. Хоча за роки війни підтримка навчальних закладів значно посилилася, зокрема у сільській місцевості. В громади передаються шкільні автобуси, ноутбуки, генератори, тобто все, що може допомогти навчатися.

«Головним у здобутті освіти було і залишається бажання. Що до війни, що під час. Бажання як з боку дітей, так і з боку вчителів. Для дітей існує купа пізнавальних програм, тестів. Вчителі теж по-різному підходять до викладання: одні обирають традиційний спосіб, інші – креативлять, аби учні в цікавій формі отримали знання. Звісно онлайн або з постійними перервами на сирени зробити це важче, але, як бачимо, можливо. Ще один виклик – брак кадрів. Він тільки посилився.

Якщо раніше педагоги після закінчення вишу не хотіли їхати в село, то тепер вчителі через війну їдуть навіть з міст», – поділилася думками Ірина Олегівна.

Відсутність змістовного дозвілля – це ще одне питання, що хвилює сьогодні батьків, які проживають у селах та селищах. На жаль, в цьому питанні діти з сіл програють дітям, які проживають у місті. Розважальних дитячих кімнат, творчих гуртків чи спортивних  секцій практично не було що до війни, що нині. Раніше на базі школи чи Будинку культури діяли гуртки, зараз не до цього, проводити заняття не має кому.

«До повномасштабного вторгнення ми возили дітей у сусіднє місто. Доньку – у музичну школу, сина – на футбол. Відстань у 20 кілометрів від нашого села та наявність свого транспорту дозволяло це зробити. Зараз через війну це неможливо. Тепер серед розваг – друзі на вулиці та телефон. Сподіваюся, що з часом ситуація зміниться, хай може вже для наступних поколінь», – говорить жителька Нікопольської громади Оксана Татаренко.

Визнання та майбутнє

Катерина Корзун уже тричі потрапляла до 50 найкращих вчителів премії «Global Teacher Prize Ukraine», а в 2024-му стала фіналісткою. Вона вірить, що це допоможе привернути увагу до сільських шкіл, які часто недоотримують ресурси.

«Сільські школи – це не просто маленькі навчальні заклади, це місця, де зростають розумні, амбітні діти, які можуть змінювати світ», – підсумовує вона.

Діяльність Катерини Корзун є яскравим прикладом того, як вчитель може сприяти згуртованості громади. Її прагнення залучити дітей до якісної освіти, зробити навчання сучасним та інтерактивним не тільки розвиває учнів, а й об’єднує родини, жителів села та всю громаду. Завдяки її ініціативам школа стає центром розвитку, обміну знаннями та підтримки. Вона не лише навчає, а й формує майбутнє молодого покоління, зміцнюючи суспільство та роблячи його стійкішим навіть у найскладніші часи.

Маргарита Сопільняк

Матеріал підготовлено в рамках «Проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні». Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».