Коли війна зовсім поруч: острівець доброти та турботи на Дніпропетровщині
У Центрі активності громадян Межівської громади, що на Дніпропетровщині, відкрилась кімната психологічного розвантаження для переселенців з Авдіївки. Це – відремонтоване приміщення, родзинкою якого є копія муралу однієї із зруйнованих авдіївських багатоповерхівок – «Дівчинка на лавандовому полі».
Відкриття саме такої кімнати сьогодні особливо актуальне для Межівської громади, яка від початку повномасштабної війни прийняла понад 5000 переселенців. 150 із них – саме із багатостраждальної Авдіївки.
«Повномасштабна війна забрала у багатьох українців рідний дім, а такі хаби, як наш Центр активності громадян, – покликані всебічно допомагати переселенцям. Це і надання гуманітарної допомоги, і юридичні та психологічні консультації, і допомога із працевлаштуванням та адаптацією на новому місці, – розповідає ініціаторка проєкту, начальниця відділу культури Межівської селищної ради Людмила Кропив’янська. – Отож і виникла ідея – створити кімнату психологічного розвантаження «Я – Авдіївка», облаштувати затишний куточок для тих, кому раптом знадобиться психологічна допомога, спокій, тиша, відновлення сил, навіть звичайна приватна бесіда. Кімнату, де можна відпочити та зміцнити своє психологічне здоров’я».
Близько місяця тривала нелегка, але натхненна і послідовна робота з облаштування кімнати. А оскільки добрі справи зазвичай робляться разом, то і результат став можливим лише завдяки спільним зусиллям межівчан та авдіївців.
«Здавалось, на перший погляд, що штукатурити, фарбувати, шпаклювати дуже просто – але ж ні. Цей процес був викликом для всіх, а особливо для молоді. Але завдяки нашому наполегливому підходу ми швидко навчились, до того ж нам допомагали досвідчені майстри. Аби оптимізувати процес – навіть працювали у дві зміни», – говорить фахівець Центру активності громадян Межівської СТГ, волонтер Саул Каріна.
До речі, допомагав з азами будівельної науки також переселенець із палаючого Донбасу, а саме з Лисичанська – Валерій Миколайович, який знайшов і прихисток, і роботу в Межівській громаді.
Також долучилися і юні волонтери, які мають друзів з Авдіївки і хочуть, щоб вони почувалися, як удома. Адже у багатьох із них, на жаль, на сьогодні немає власного дому.
На відкриття кімнати досить потужною командою завітали і самі авдіївці.
«Дізнались, що тут будують хаб для переселенців – авдіївців, а ми саме звідти. Тож як ми могли залишитись осторонь?! А головне – зустріли земляків, з якими можна поділитись своїм болем і вони тебе зрозуміють. Бо знаєте: хоч би як хто співчував, щоб усвідомити це – треба пережити», – говорить пані Тамара.
Жителька Авдіївки Людмила каже, що коли залишився без нічого, у тебе депресивний стан – треба обов’язково зайняти себе, долучитись до чогось корисного, конструктивного.
«Ми познайомились, потоваришували із земляками, яких не знали, мешкаючи в одному місті. Маємо контакти один одного і тепер зустрічаємось досить часто», – розповідає Людмила.
Ось і настав день, якого всі так довго чекали. Цій урочистій події передувала копітка організаційна та господарська робота. Тож усі разом згадали, як усе починалось.
Присутні переглянули чудовий і зворушливий відеосюжет – розповідь від першого дня проєкту і до завершення. Його ініціаторка Людмила Кропив’янська відзначила всіх причетних до цього процесу зворушливими подарунками – ароматними лавандовими мішечками та пам’ятними сувенірами, а найактивніші учасники отримали футболки та браслетики.
До привітань учасників, гостей та організаторів із відкриттям кімнати психологічного розвантаження долучився Межівський селищний голова Володимир Зражевський.
Він підкреслив, що в Межівській громаді, крім гуманітарного блоку питань, також піклуються і про психологічне здоров’я громадян, для яких Межівщина стала другою домівкою. А кімната психологічного розвантаження потрібна для того, щоб допомогти людям впоратися із наслідками пережитого емоційного потрясіння на тлі військової агресії рф.
Усім відоме старе мудре прислів’я, в якому стверджується, що найкращим дарунком до свята є увага! І ця увага повинна бути висловлена за допомогою гарних та щирих слів підтримки і чудової української пісні.
Гарний настрій уже одній великій волонтерській родині дарував Сергій Черепаха, а всіх присутніх запросили поспілкуватися за чашечкою кави.
Як розповіла начальниця відділу культури Межівської селищної ради Людмила Кропив’янська, на сьогодні такий проєкт дуже знаковий, оскільки багато людей, які вимушено приїхали до Межівської громади, перебувають у постійному стресі та самі не можуть впоратися із цим станом.
«Це дуже важливо й актуально саме зараз. Найважче людям похилого віку, тому що їм дуже важко переключитися і впоратися зі своїми емоціями. Тому ми вирішили зробити такий острівець, де вони можуть побути в спокої і розслабитися, побути самі із собою», – підсумувала вона.
…У кожного з них на телефоні – фото рідного дому, будинку чи квартири… Практично всі – зруйновані… Повністю або частково…
А у Олександра Григоровича на фото: розбитий будинок, збудований власними руками, нерозірвані російські снаряди на подвір’ї та рідна Орлівська школа (неподалік Авдіївки), де він багато років пропрацював учителем праці… Буквально нещодавно цей надзвичайно позитивний чоловік наважився на поїздку додому, а тому жахаючі фото – свіжі.
Спогади і сльози стали невід’ємною частиною цього теплого та надзвичайно душевного дня. Тамара, Людмила, Тетяна, Олена, Наталя, Олександр Григорович – їм усім є що розповісти, але це дуже важко. І кожна така розповідь – це, безумовно, окрема трагічна історія, яких десятки і сотні тисяч в усій Україні.
За матеріалами газети «МЕЖІВСЬКИЙ МЕРИДІАН»
